Тичину “виселять” із власної квартири
- 05 Чер 2009 14:24
- 73
- 2 відгуки
Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини, що знаходиться на вулиці Терещенківській, 5 у Києві, отримав ордер про примусове виселення з приміщення через несплату оренди в сумі 16 тис. грн.
Водночас відповідні кошти музею не виділила з бюджету міста Київська міська державна адміністрація, повідомляє прес-служба фракції БЮТ у Київській міській раді з посиланням на голову постійної комісії Київради з питань культури і туризму Олександра Бригинця.
За його інформацією, відповідні скарги від керівництва музею П.Тичини надійшли в його комісію.
“Цього разу влада накинула оком на музей-квартиру П.Тичини. Приміщення у самому центрі столиці площею у 150 кв. м. – “хороший вибір”. Схоже на те, що комусь з високопосадовців воно просто припало до душі. Бо уявити собі, що з бюджету столиці неможливо виділити 16 тис. гривень, досить важко”, - прокоментував ситуцію О.Бригинець.
Він зазначив, що у бюджеті Києва на 2009 рік відповідні кошти були передбачені.
О.Бригинець додав, що на найближчому пленарному засіданні Київради ініціює депутатське звернення з вимогою виплатити музею всі кошти, що заборгувала йому КМДА.
“Якщо влада не відреагує на проблему, доведеться звертатись до депутатів усіх фракцій Київради з проханням скинутися по 300 гривень, щоб врятувати меморіальну квартиру відомого поета. Можливо, хоч це об’єднає депутатів міськради”, - додав він.
УНІАН
Loading ...
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
Хто нам, українцям, сказав, що наш “колгосп тварин” (за Оруелом) розпустили в 1990-му? То тільки браму з петель зняли в кошарі та обору по цеглині розтягнули на маєтки нові для тих самих “козлодоїв”-пастухів. А ми як були вівцями, так і зостались. Вівцями, яким не треба ні держави, ні історії, ні мови, ні культури, ні літератури. Тим більше свободи. Слова, думки, волевиявлення. Бо це ж треба щось говорити, думати, діяти, самому вирішувати. А на що? Тож розбрелися по руїні колгоспній попаски, та просимо свого овечого бога, щоб наші пастухи швидше обєдналися та полагодили обору, та взяли доброго бука, та вправили вівцям мізки по самі ратиці . А ви про Тичину…
Пам”ятаю, як відкривали цей музей у 1970-ті. Тичина жив на другому поверсі, але для зручності відвідувачів його перенесли на перший, точно в такій же диспозиції. Дбайливо доглядала музей тривалий час Ірина Блюдо, родичка поета. Да-а-а, не чекав, що воно все так повернеться!