Оксана Забужко. Музей покинутих секретів
- 24 Гру 2009 01:51
- 254
- 7 коментарів
Оксана Забужко. Музей покинутих секретів. — Київ: Факт, 2009
Оксана Забужко. Музей покинутих секретів. — Київ: Факт, 2009
Новий роман Оксани Забужко, над яким письменниця працювала багато років, перші критики вже встигли назвати шедевром, а авторку порівняти з Достоєвським і Томасом Манном. Це – сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда — про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.
7 коментарів
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
Назва, безперечно, невдала.
50 відсотків успіху книги, за дослідженнями німецької газети Bild, припадає на вдалу назву!
Не стирайте, Ірино, це слушне зауваження!
всі такі безперечні… і чим ця назва невдала?
посилання на перших критиків подайте: хто, де, коли?
“перші критики” або телепати, або метеори й читали “Сучасність” (№5) :)
але з тих 80-100 сторінок, що надруковані в часописі, важко зробити такий висновок.
До речі, дивно – усі відгуки “перших критиків”, які мені вдалося знайти, належать іноземцям: http://vsiknygy.net.ua/afisha/?event_id=73
Що б воно означало?
критики – це коли в газетах та журналах. а так це називається – відгуки знайомих
Читаю цю книгу. Все-таки Забужко поет, а не прозаїк. Оці постйні ретроспекції, такі модні на Заході, невиважений сюжет, подекуди – незавершена думка. Не вражає, як мало б… Але! Я бачу певний прогрес в опануванні формою великої розповіді. Якщо ще десять років назад Забужко у прозі мені здавалася навіть безнадійною, то тепер читаю її із певною цікавістю, але вогню, якравості і шалу, якими має бути просякнута проза високого штибу, покищо не бачу.