Відкритий лист Прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко
- 25 Лис 2009 03:58
- 1,208
- 53 коментарі
З ініціативи «ЛітАкценту» 24 листопада в УНІАН відбулася прес-конференція на тему «Українська культура і світ: як подолати комунікаційний розрив?». У ній взяли участь Володимир Панченко, Юрій Кочубей, Юрій Макаров, Остап Сливинський, Петро Таращук.
Того ж дня в книгарні «Є» у рамках «круглого столу» було обговорено відкритого листа до Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко щодо налагодження культурних комунікацій України зі світом (перекладацькі програми, відкриття українських культурних центрів за кордоном).
Пропонуємо вашій увазі фоторепортаж про ці події, а також текст відкритого листа. У разі згоди можете долучити свій голос у коментарях до листа.
Редакція ЛітАкценту
Прес-конференція в УНІАН
Володимир Панченко, професор НаУКМА, головний редактор інтернет-видання «ЛітАкцент»
Юрій Кочубей, Надзвичайний і Повноважний Посол України
Юрій Макаров, письменник, журналіст, телеведучий
Учасники «круглого столу» у книгарні «Є»
Остап Сливинський, поет, перекладач, літературознавець
Юлія Олійник, директор видавництва «Темпора»
Петро Таращук, перекладач
Відкритий лист
Прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко
27 жовтня 2009 року
Турбота про національну культуру, її поширення в світі, забезпечення розгалужених і ефективних культурних комунікацій є святим обов’язком кожної держави. Глобалізаційні процеси тільки актуалізують це завдання. Без чіткої стратегії та активної політики на цьому напрямку нація ризикує залишитися невпізнаваною і нецікавою для інших. У світі, зокрема — в Європі, це добре розуміють. Маємо можливість пересвідчитися в тому, спостерігаючи за активною діяльністю культурних центрів таких країн, як Франція, Іспанія, Німеччина, Великобританія, Польща та ін.
На цьому тлі Україна залишається великою «чорною дірою». Наші культурні й інтелектуальні надбання, класична й сучасна українська література — Великий Невідомий для світу. Можна скільки завгодно самовтішатися «світовою» славою Тараса Шевченка, проте реальність така, що пам’ятників поетові на різних континентах більше, ніж перекладів його творів. Практично невідомими залишаються Іван Франко і Леся Українка. Здобутки української гуманітарної думки також майже не включені в світовий мислительний простір.
Видання творів українських письменників ХХ століття іншими мовами — спорадичні. З’являються вони завдяки індивідуальному ентузіазму перекладачів-одинаків (переважно — представників української діаспори). Переклади ж сучасних авторів — то результат ініціативи поодиноких зарубіжних видавництв або ж зусиль самих письменників. За такої ситуації не доводиться навіть говорити про можливість отримання нашими митцями престижних міжнародних відзнак (із Нобелівською премією включно!). Потрібна система, потрібна державна політика, потрібні цілеспрямовані зусилля громадських організацій.
Так само важливою є проблема перекладу українською мовою кращих інтелектуальних надбань у галузі гуманітаристики, творів світової літератури, в т. ч. — й сучасної. Дещо з’являється, проте майже виключно — за кошт закордонних інституцій! Українська держава фактично відсторонилися від такої важливої справи, як підтримка актуальних перекладних видань українською мовою.
Виходячи з того, що «культурне будівництво є псевдонімом будівництва державного» (Євген Маланюк), що промоції української культури, українського слова є питанням загальнонаціональної ваги, що «чорна діра» мусить змінитися українським культурним «архіпелагом» у Європі і — ширше — у світі, ми звертаємося до Вас із пропозиціями щодо вирішення зазначених проблем.
Невідкладними завданнями є:
1. відкриття за кордоном українських культурних центрів, інститутів, спеціальних секцій при консульствах і посольствах тощо;
2. створення спеціальних програм державної підтримки перекладів зарубіжної літератури (від сприяння у придбанні прав та фінансування роботи перекладача до видавничих та рекламних витрат);
3. започаткування стипендійних програм і стажування для іноземних перекладачів, надання грантів іноземним перекладачам і видавцям; заснування премій за кращі переклади;
4. підвищення фахового рівня перекладачів (перекладацькі семінари, тренінги, майстер-класи, фінансовані українською стороною);
5. промоція українських авторів за кордоном (участь у міжнародних фестивалях, ярмарках на якісно вищому рівні, ніж тепер; організація презентацій, читань тощо).
З вірою в те, що поширення культури є запорукою успіху нації і держави, –
В’ячеслав Брюховецький, почесний Президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»;
Володимир Панченко, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»;
Микола Сулима, заступник директора Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України;
Тарас Салига, професор Львівського національного університету імені Івана Франка;
Юлія Олійник, директор видавництва «Темпора»;
Юрій Микитенко, головний редактор часопису «Всесвіт»;
Тарас Федюк, поет, віце-президент Асоціації українських письменників, головний редактор часопису «Сучасність»;
Василь Герасим’юк, поет;
Наталка Білоцерківець, поетеса;
Василь Голобородько, поет;
Ольга Сенюк, перекладачка;
Юрій Кочубей, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник, Надзвичайний і Повноважний Посол України;
Іван Малкович, письменник, видавець;
Юрій Щербак, дипломат, письменник;
Іван Драч, письменник.
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
Юлія Володимирівна “підтримає”. Не мине й кілька днів, як вона оте звернення перетворить на яскравий передвиборчий піар.
На жаль, це правда:-(
Але сам задум організаторів – слушний. Вартий підтримки. Лише напередодні виборів, та ще до такої одіозної особи! – створює трохи інший, аніж очікують організатори, ефект. Підтримувати трохи сумнівно.
Дмитро Дроздовський, редактор відділу критики та публіцистики журналу “Всесвіт”, перекладач.
Цілком підтримую.
Богдана Матіяш, поетка.
На початку року Юля обіцяла відкрити по всій Україні книгарні. Відкрили – аптеки і сантехмагазини. Наївна простота.
Сергій Грабар, письменник. Підтримую.
Людмила ТАРАН, письменниця
підтримую
Нісенітниця.
НЕ ПІДТРИМУЮ!
Оксана Курилас, перекладач. Підтримую.
Підтримую
Євген Баран, критик. літературознавець
І як ТАКЕ не підтримати?!
Правда, не з наю, що з того буде.
Але щось же буде!
Свого часу Юлія Володимирівна зверталася до народу, щоби надсилали їй прохання, пропозиції, поради та побажання – як краще і що робити в країні. Ось їй одна з пропозицій-порад. Підтримую.
Микола Суховецький, письменник.
Маріанна Кіяновська, перекладач
Тарас Шевченко, політичний в”язень. підтримую.
Підтримую.
Підтримую
Маленька людина
Цілком підтримую, однак не погоджуюсь, що ніхто в Україні цим не переймається. Фонд Арсенія Яценюка “Відкрий Україну” має “Книжковий фонд” – грантову програму перекладів сучасної української літератури іноземними мовами. У цьому році здійснені переклади чеською, російською, французькою, болгарською та іншими мовами (http://www.openukraine.org/ua/programs/horizons/publishing-fund/).
Звичайно про такі заходи має дбати держава, приватні фонди чи благодійники це крапля в морі.
Тарас Мельник, журналіст, син письменника.
Ви що, знущаєтеся шановний? А ви читали перелік підтриманих фондом Яценюка книжок? По вашому, справді йдеться про НАЙКРАЩІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ НАДБАННЯ? Сміх та й годі!
Всі ці фондиі і штаб Яценюка складються з ефесбешних коштів і фельдфебелів. А ви радієте, що вас купують з нутрощами.
Шановні Колеги, пані і панове! Від того, хто нарікає – втрачає силу на діяння Особисте і Загальне! Давно було примусити українську владу працювати для України так, як Здійснюєте Ви своє Призначення.
Лист Актуальний – “ЗА”!
І питання Вам – для відповіді Вашої: чи пенсія літератора-мистця в Україні, за винятком “імунітетно- служивих, кому “всяка влада від бога” виплачує десятикратні винагороди до пенсій “за вислугу літ, за шкідливість та іже нишпорське служіння преміями нагороджує” – адекватна праці Вашого Інтелекту Слова, Досвіду Волхва, Бачення України у Всесвіті націй, культур, Сучаних Цивілізацій, що є Честю УКРАЇНЦЯ, покинутого владою на бідацьке виживання, кинувши убогу пенсію.
Лауреат Литовського літературного конкусу в номінації проза 2009 року, Дипломант першого ступеню – Любомир Франків.
В свій час з подібним листом зверталися наші тілігенти до “високоповажного” й “вельмишановного” мовного Невігласа і, водночас, номенклатурною волею Прем”єр-Міністра України пана-гаспадіна Пустовойтенка. Результат відомий.
Питання: Чи є різниця між Пустовойтенком та Тимошенко?
- Є !!! У Пустовойтенка в голові пусто, а в Тимошенко на голові бублик-коса. Отакої!
Тілігенти, начувайтеся, а на грошенята не сподівайтеся. Амінь.
Тяжко сумніваюсь в адресаті…
Та все одно підтримую.
Досить жваве обговорення.
НЕ ПІДТРИМУЮ. Треба вимагати, а не просити. В кого ви просите, інтелігенти нещасні? В биків і одморозків, які пограбували Україну, звели її до рівня третьорядної держави-сателіта, а самі качаються в грошах, мов ті коти в сметані?! В них нічого не випросиш – вони розуміють лише тоді, коли їм дадуть кулака понюхати.
Крейзі Бобік, прапорщик спецназу.
не ту державу обрали для підтримки таких ініціятив. З часом – все буде, але час цей ще не настав.
І навіть передвиборчою обіцянкою Тимошенко це не стане.
Так, ця банда нас пограбувала, принизила і ми на колінах прохаємо свою мільярдну долю. Невдовзі й того не буде. До влади ідуть торгаші світового масштабу. Подивіться (можна зкачати в Інтернеті фільм “Система Путина”), чим він володіє і яке його оточення, в якому перебуває і газова королева Юля.
Тетяна Рубінська. Дуже-дуже підтримую!!!
Це капец! Любі друзі! Все це Є! Повторюю ІСНУЄ! І центри за кордоном, і підтримка перекладів з української, і стажування перекладачів з-за кордону (остання група чоловік в 30 була влітку цього 2009 (!!!) року), і участь у виставках! Просто все це роблять ЧИНОВНИКИ нашої “рідної неньки”! Можна збільшити фінансування в 300 разів і результат буде той самий! Ви були у Франкфурті в цьому (минулому, позаминулому) році? Бачили український стенд та делегацію? Чого вони туди їздили за державний кошт? Ті люди просто НЕ РОЗУМІЮТЬ (і не вміють), що їм потрібно ТАМ робити – на такому заході. “Сістєму мєнять нада”, а не “стільці переставлять”. Листи писати – не проблема. Папір все стерпить. В ПРИНЦИПІ у нас НЕ ІСНУЄ державного менеджменту в сфері культури! Практично всі знають що робити, але жодний не розкаже ЯК! І не продемонструє це на реальних ДОВГОТЕРМІНОВИХ проектах. Хто тут вище написав “дружним хором” “підтримую”? Філологи, журналісти – одне слово ГУМАНІТАРІЇ. Розумію: ці люди вміють красиво писати і говорити, але для отримання РЕАЛЬНОГО результату цього мало.
Підтримую. Застереження: 1) домагатися, а не просити; 2) творити такі структури знизу, не сподіваючись на ефект цього листа. Поки що ця справа виглядає в нас жалюгідно, якщо зіставити з іншими країнами. То суща правда. І зрушити камінь можна тільки послідовною працею, писання листів тут мало зарадить. Однак добре, що хоч тема прозвучить у медіях.
Олесь Кульчинський, перекладач, сходознавець. Підтримую.
Українці, особливо гуманітарна частина (тілігенти), як маленькі діточки. Їм дати розцяцьковану у національні орнамети ляльку, радіють, маленькими дурниками бавляться… Поки не підростуть, отримають по лобі і зрозуміють, що романтика дитинства ніяким чином не тотожна дорослому життю. Де конкуренція і виживання сильнішого, хитрішого, ментально підлішого… Нинішній – прости Господи! – президент – розцяцькована у трипільські орнаменти м”якотіла лялька, яку нашим великорослим діткам підсунув кучмізм: “Нехай бавляться в свою Україну, поки ми справу робитимемо”. Тепер підсовують фарбовану лисицю, з брюнетки в русяву блондинку “слов”янку”. Талановита, харизматична, й тому особливо небезпечна актриса українського вертепу з повним залом наївних глядачів. Захоплено аплодують і радіють. Невже Україну, народ Господь так покарав? Є за що?
Лист до премєра підтримую. Він потрібний. Хоч сумніваюсь щодо результатів. Але ж мовчати просто гріх. Тим паче, коли Спілка письменників лежить долічерева перед Тимошенко і готова віддати за неї не лиш голоси. Крім того вже добру дюжину бютівців-графоманів бютівець Яворівський прийняв рішенням секретаріату свого у члени НСПУ. До речі, на всіх заходах передвиборчих БЮТу пишаються в перших рядах шановні Драч із Павличком. А ці дурно не ходять.То може, лист наш всує? І вже давно хтось десь когось перекладає, а ми заважаємо? Врешті, хай дасть відповідь бютівський прапор – Яворівський. Поділиться власним досвідом інтеграції у світову літературу за чужий кошт, а також враженнями від власних літературно-кіношних турне по світах, які останнім часом почастішали. Теж не за кревні.
Пыдтримую. Дмитро Чистяк, письменник, перекладач.
Торги між Вовіком і Юлею закінчилися. Україна продана з молотка.
Голосуйте за мене, я вам, наївним, пообіцяю золоті гори! Хто наступний після письменників – ставайте в чергу!
Панові H. Tarasiuk, обуреному поведінкою святої трійці СПУ, до відома. Спорідненість Героїв України Драча і Павличка з кандидатом у Герої Яворівським має надзвичайно глибокі корені.
“22 марта 73″. Председателю КГБ СССР тов. АНДРОПОВУ Ю.В.
Первому секретарю правления СП СССР тов. МАРКОВУ Г.
Уважаемый Юрий Владимирович! Мы, украинские советские писатели, решительно осуждаем действия так называемых литераторов Светличного, Стуса, Сверстюка, Караванского, братьев Горыней, Мороза, Черновола, Осадчего, математика Л.Плюща, В.Некрасова и др. погрязших в националистическом болоте и
не раскаявшихся в своей антисоветской деятельности. Нет и не может быть прощения им, замахнувшимся на самое святое – на социализм, на вековечную дружбу между русским и украинским народами, на чувство семьи единой. Их писания, создаваемые с целью подрыва и ослабления советской власти, будут отброшены народом и историей. Заверяем Вас, что никаким отщепенцам не удастся рассорить нас с ленинизмом, с коммунистической партией, с законом. Украинский народ никогда им этого не простит.
Дм. Павлычко
Ив. Драч
Вл. Яворивский
Исп.: И.Н.Солдатенко тел.:29-13-30 ”
Як пересвідчуємося, український народ “сліпоглухонімий”, як прощав діток своїх, так і донині прощає. Алілуя!
БЮТ – всіх переб”ють.
Эх, жаль что вообще возникает потребность писать такие письма
Підтримую.
Дмитро Княжич. Не письменник, але… Все одно підтримую.
Спасибі панам Панченку та ін. за вчинок, п. Tarasiuku за цікаву інформацію, а Бурсову за цікавий документ. Старші його знають, хай ще й молодь почитає. От я тільки не можу збагнути одного: чого так туляться один до одного останнім часом пани Сверстюк і Павличко? Що це, не вивчений досі феномен любові жертви до ката? Чи щось інше – з глибоким корінням? Тим більше, що й інші жертви дуже толерантні до нинішньої діяльності цих квазі-патріотів. Ніби сковані одним ланцюгом, або дали один одному клятву мовчання? Сум і сумнів точить душу: хто з ким тоді боровся і за що, коли всі одним миром мазані?
Підтримую, тільки справді варто не просити, а вимагати. Результату, ясна річ, не буде, але лупати сю скалу треба.
Мар’яна Прокопович, перекладач
Добродію ЛІТЕРАТУ, що риторично запитує, звідкиля ростуть ніжки невмирущого у століттях суспільного явища “український конформізм”. Якщо маєте час на ознайомлення з моєю скромною працею, однією з глав, що написані на документальній основі “ЗІЗНАННЯ МАЙОРА ДЕРЖБЕЗПЕКИ МАЙОРОВІ МІЛІЦІЇї”, клікніть адресу http://www.bursov.net/literator/42
Знайдете відповідь – якоюсь мірою – на кричуще питання: чому ж ми, українці, такі дурні і бідні?
Від Літерата і Бурсова за версту несе провокаторством. Розраховано на наївних студентів. Віриться, що не настільки вони все ж наївні, теперішні молоді, щоби з першого гавку накидатися на Павличка. Ви мені хоч сотню документів ліпіть, а Павличко – український поет і патріот. Закликаю Дмитра Васильовича не перейматися і берегти здоров’я. Вам же до таких субчиків не звикати.
Є такий поширений тип чоловіків, до запаморочення закоханих у своїх дружин, що “не помічають” як кохані ходять наліво. “ВОНА така гарна, така моя, така талановита в ліжку, що я свідомо заплющую очі на те, що в народі мою дружину кличуть лярвою”. Павличко геніальний в писемстві. Тільки Шекспір написав свої сонети кращі від павличкових. Особи, щиро закохані в цього поета “не помічають” у ньому політичного лярства. Ще більшою мірою це стосується Драча, колись талановитого поета. Ці “великі” українці не поодинокі у своїй двурушності. Великий поет і патріот батьківщини Лєрмонтов у житті був закомплексованим негідником. За що й був убитий найкращим своїм другом, бо допік його. Якщо цього прикладу з сусідньої літератути мало, можна назвати череду рильсько-тичино-бажанів… Біда в тому, що наші писемно-політичні лярви живучі за чесних, непохитних синів і дочок України. От і маємо лялькову незалежність, бо з самого початку висока й шляхетна ця ідея крутилася геніальними пройдисвітами, як сонце в руках відомого цигана, бо совкові генії власним черевом піклувалися в першу чергу. Любіть “читачі” своїх прекрасних й талановитих лярв до схочу, з усіх боків облизуйте. Грішник, що не покаявся, і помре грішником. Та не очікуйте любові до номенклатурних “падличок” від інших.
Як читач таки більше люблю талановитих лярв, аніж шляхетних нездар.
“По мне уж лучше пей, да дело розумей” (И. Крылов, “Музыканты”)
Здається, ми перейшли на іншу – вічну українську тему. Повернімося до листа. Нині якраз така ситуація, що можна бодай щось у цьому плані започаткувати. А продовжити вже після виборів. Хто б не прийшов, хіба що Сталін…
Підтримую.
Пробувати слід усі шляхи. бити в усі дзвони і дзвіночки, усякі чудеса трапляються навіть в нашім переверненім догори ногами світі. Юльці українська мова цілком байдужа, як і культура .
Але ” для віда” може й кинути кістку голодним…в вигляді якоїсь пілдтримки…
я теж підтримую, але не розумію що саме, бо все це вже давно є… тільки для певних кіл.
Вони здатні лише на білорусизацію України.
Добродії Мистці, хто за Призначенням Богів: оповідає, малює, музикує Діяння Богів Правдою, Честю, Любов”ю – Лицарством чинить справи і діла! Організуймось у задумі Олеся Бердника “Духовна Україна”! Назначмо День Акції Духу Українця, який пройшов Епіцентр Випробування Пеклом і ЗОБОВ”ЯЗАНИЙ ДІЯТИ ЧИН не тільки для України,але й для Світу – Європи, яка “не бачила” навіть у щойно упокійним Бернардом Шоу “Пекла Голодомору у Епіцентрі Європи” – тепер Найбільшому Цвинтарі Європи! Будьмо уважні! Закон, застосування ядерної зброї на захист “рускіх граждан, могучего язика” (знаєте хто підпалював Рейхстаг, для яких наслідків; через гучномовці, встановлені на кордоні із Польщею, “клеветал” на Рейх – прийнятий царством пекла уже не як погроза “язиком” який неначе “унічтожают” не тільки у Криму… “еті незалежнікі”, що кожноденно цинічно, іронічно звучить провокаціями, глузуванням, погрозами над нашою Державою, Символами через “Голос Расеї”. Зорганізуймось не тільки на “Лист Запорозьких Козаків улусу Москві із символом Двоглавого орла – мутанта… після Комунізму, Чорнобиля у Криштальній Свободі України!
Ще мільйон подібних листів і все справа благополучно зрушиться з місця
Вяч. Ковилов, письменник.
В листі до прем”єра напередодні виборів треба не лише нагадувати про проблему, а вимагати заходів. Й до речі – трошечки пізно добродії схаменулися. Урубом ставити питання слід було багато років тому! Підтримую, ясна річ!
До вельмишановної Юлії Володимірівни цього листа з тактичних міркувань негайно треба ВДРУГЕ надісляти саме зараз, між першим і другим туром виборів. Ще й приписати “Ми, чухраїнська тілігенція, уклінно чекаємо на Вашу позитивну й конструктивну реакцію. В разі Ваших талановито-театральних обіцянок КЛЯНЕМОСЯ усім кошовим товариством проголосувати за Вашу кандидатуру”. Ще можна дрібненькими літерами приписати “смерть ворогам України!”. Звісно, не називаючи імен ворогів (про всяк випадок).