Полиця бібліофіла

1749 року, тобто рівно 260 років тому, побачив світ роман Генрі Філдінга «Історія Тома Джонса, знайди».

Книжка О.Пахльовської, що побачила світ українською та італійською мовами,  може стати по-своєму епохальним явищем у кількох культурних просторах.

Одвічна мрія таких принципових нероб, як я, – мандрувати світом, не злазячи з улюбленого дивана. Сучасний світ дає таку можливість: поставив на пузо лептоп, станцював пальцями на клавіатурі – й супутник через інтернет продемонструє тобі сміття на вулицях Нью-Йорка.

Звичайна родина із сучасного мегаполіса, батько безперервно дивиться телевізійні новини, мати веде блог і щаслива лише там, у ЖЖ, а син-підліток – геймер.

Книга Еви Томпсон про літературні вияви російського колоніалізму вперше вийшла українською ще 2006 року, через 6 років після оригінальної англомовної версії.

Масове убивство голодом, чітко сплановане й послідовно втілене рідною компартією для не зовсім рідного їй народу – це тепер питання не лише історичне, демографічне, соціологічне, а насамперед – політичне.

Цього року водночас минає сто років із дня народженням поета (Богдана Ігоря Антонича) і стилю (футуризму, маніфест якого теж вийшов 1909 року). Цей випадковий збіг у ході написання есею втратив свою позірну випадковість і спричинився до низки міркувань, поданих нижче.

Дебютну збірку Сильвії Хутнік уже проголошено „революцією у польському фемінізмі” (Анна Насіловська) та нагороджено престижним призом „Паспорт Політики”.

Поява цього підручника, авторства відомих львівських учених, водночас є сподіваною і несподіваною. З одного боку, українське літературознавство вже давно зачекалося на подібні синтетично-пропедевтичні праці, які давали б нам відчуття зорієнтованості в літературно-естетичному світі.

Чотири стіни – внутрішній простір людини, до якого можна зазирнути хіба що крізь шпаринку поезії. Місто – Ніш. Назва роману сучасного сербського письменника Звонко Карановича дуже точно окреслює не лише місце дії, але й своєрідність перспективи цієї урбаністичної оповіді. Змальовуючи Сербію 90-их років минулого століття, драматичні події бомбардування 1999 року, вона передовсім є свідченням того, що відбувається у «власній кімнаті» її героя - там, де історія залишається за дверима.