Літературні мандрівки

Полтава, Соборний майдан. Високе полуденне сонце затоплює сяйвом Свято-Успенський собор, де витає дух його колишнього пресвітера – футуриста XVII століття Івана Величковського. За храмом – садиба першого класика нової літератури Івана Котляревського. Якщо не боятися сумнівних символів, можна б сказати, що от, мовляв, дві літературні епохи зійшлися під сонцем сучасності. Але насправді сучасність ховається у тіні ...

Франківська публіка до літературних зірок звикла так само, як у Лос-Анджелесі народ звик до голівудських зірок. Коли вулицями проходить відомий український письменник, ніхто не витріщається на нього й не тицяє пальцем. Ну, пройшов письменник, то хай собі йде далі. І не тому що ми не знаємо їх в обличчя, якраз навпаки. У ...

Подорожувати Україною нині стало модно. Одна з туристичних вітчизняних мекк - Чернівці. Їх називають то маленьким Парижем, то Віднем на Пруті, то просто найпоетичнішим європейським осередком нашої неньки, то «вотчиною» славетних Ольги Кобилянської та Юрія Федьковича. От і я нещодавно вирішила долучитися до прекрасного й відвідати це, вочевидь, непересічне місто, попередньо простудіювавши, за порадою однієї з екскурсійних Інтернет-сторінок, «Срібного павука» Василя ...

Коли мова заходить про літературне обличчя Харкова ХХ століття, найперше на думку спадають «червоні» двадцяті, ВАПЛІТЕ, «Березіль», Блакитний, Хвильовий, Куліш… Пізніше на тлі «спілчанського» одноманіття виділяються імена дисидентів Бориса Чичибабіна та Степана Сапеляка. Сучасний образ Харкова в літературі пов’язаний, насамперед, із культурним відродженням 1990-х – імпрезами «Червоної Фіри», самвидавською «Ґіґієною», початком діяльності критика Ігоря Бондаря﷓-Терещенка та поезіями Сергія Жадана. Не менш активно влилося в український літпроцес і покоління харківських «двотисячників». ...

Літературну історію Харкова неможливо уявити без колишнього письменницького будинку «Слово» (вул. Культури, 9). Відшукати його мені було непросто, як і саму вулицю Культури. Врешті, будинок не стільки помітила, як душею «почула». Однак відтягувала трепетне відчуття присутності минулого тут, яке оживало в мені і довкола із кожним кроком, своє фізичне наближення до «Слова» – хотілося продовжити і мить очікування якогось майже ...

2008 рік мені пощастило зустрічати у Швейцарії. Щоправда, мета мандрівки була зовсім не новорічна, а радше туристично-пізнавальна. Крокуючи 31 січня залитою сонцем набережною швейцарського курорту Монтре, я навіть не здогадувалася, скільки літературних відкриттів чекає на мене попереду. Свого часу в цьому мальовничому куточку Швейцарії доживав віку Володимир Набоков, відомий світові своєю «Лолітою», на березі Женевського озера (воно ж Леман) увіковічнили у бронзі Фреді ...

1857 року, повертаючись із Новопетрівського укріплення після звільнення від солдатської служби, Тарас Григорович Шевченко обрав водний шлях: із місця заслання він вирушив до Астрахані, звідки можна піднятися Волгою до Нижнього Новгорода й далі до Санкт-Петербурга. 13 вересня 1857 р. Тарас Шевченко відвідав Казань і занотував у «Журналі» те, що встиг побачити протягом дня. Спробуємо пройтися його слідами. Згадки про Казань у «Журналі» Шевченка ...

Цей знаменитий замок відомий у світі, насамперед, завдяки роману Олександра Дюма «Граф Монте-Крісто». Він розташований на невеликому острові неподалік Марселя. Не дивно, що кожен, хто приїжджає до міста, прагне в ньому побувати. Здавалося б, це так просто: від Бельгійського причалу в Старому Порту щогодини відправляється невеликий катер і за якихось 20 хвилин доставляє на острів усіх бажаючих. Але ...

У цьому місті вам не буде затишно. Тобто буде, але не відразу. Серед простих абзаців п‘ятиповерхівок церкви та костели визиратимуть знаками оклику, руїни бернардинської Юридики лежатимуть важкими крапками, і єдина надія залишиться у м‘яких комах старих вуличок та кварталів із одно- та двоповерховими будинками. Але саме вони, ці стражі провінційно-губернського шарму, здатні розказати про Житомир набагато більше, ніж Музей космонавтики імені Сергія Корольова. Адже про останній ще ...

Неможливо відстежити, як саме народжуються мови. Ще важче уявити собі, що людська мова може починатися з якогось конкретного місця, - з джерела, що дає їй життя, наче ті струмки, з яких утворюються великі водні шляхи, названі ріками. Але, як не дивно, у кастильської мови, однієї з найпотужніших у світі, таке першоджерело є. Це монастир, розташований у містечку Сан Мільян де ...