Галина Пагутяк: Мова моїх творів видається заскладною
- 25 Тра 2009 17:27
- 282
- 9 відгуків
Галина Пагутяк
Західноукраїнська авторка Галина Пагутяк має великі сумніви щодо перспективи ситуації з вітчизняними перекладами, особливо у темпоральному плані.
1. Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами?
Як правило, два мої оповідання чомусь обирають для антологій, що призначені для студентів-славістів. Останньою була чеська антологія. Великого захвату в мене ця «братська могила» не викликає.
2. Хто був ініціатором цих перекладів (Ви самі, іноземна сторона, вітчизняні видавництва, спонсори, грантодавці…)?
Звичайно, не я. Наші видавці пробували, але перекладачам мова моїх творів видається заскладною. Вони воліють щось простіше, що легко пропустити через електронного перекладача. Правду кажучи, мене це не надто хвилює. Зараз у США перекладають один із моїх романів. Це вже серйозніше, але чим це закінчиться, наразі невідомо.
3. Чи відомо Вам щось про іноземну рецепцію Ваших творів, а також сучасної української літератури загалом?
Власне, я цим не цікавилася. Гадаю, у нас є кому представляти себе і своє оточення за кордоном. Ситуація у світі нічим не відрізняється від нашої. Мені прикро, що я не можу прочитати в перекладі справжніх письменників, а лише комерційну літературу. Через те складається, ніби вся сучасна література така сама брудна, як і наша. Це погано, бо наші автори засліплені скороминучим успіхом, й прагнуть його наслідувати. Нині письменник втягнутий у систему викачування з нього продукції, аж доки не здохне від творчого виснаження, і його не викинуть на сміття. Багато цього відбувалось в мене на очах, і мені дуже шкода цих людей.
4. Що, на Ваш погляд, потрібно, аби українська література була повніше представлена за кордоном?
Сформувати певну систему цінностей і на основі цього дбати про престиж української літератури. Пропонувати видацям те, що вартісне для нас. Тоді його зможуть оцінити там. Нехай наша держава виділяє гранти іноземним перекладачам, як інші держави. І потрібні міжнародні літературні агентства. У нас є прекрасні автори, яких не оцінили тут. У нас є що сказати світові. Колись ситуація зміниться на краще, але я, напевно, до цього не доживу.
Loading ...
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
“Вони воліють щось простіше, що легко пропустити через електронного перекладача.”
пані Галю, як перекладачка можу щиро Вас завірити: більшість текстів обирається для перекладу переважно з особистих симпатій перекладача до тексту / автора. Ваші твори до комерційних у світовому масштабі аж ніяк не зарахуєш, тому ел. переклад Вам не загрожує. а от те, що перекладачі, схоже, не дуже захоплені Вашими текстами, має навести Вас на певні думки. може, варто й рецепцією Ваших творів поцікавитися і про якість власних текстів подумати? перед тим, як звинувачувати всіх і вся.
Деяки твори Галини Пагутяк просто шикарні. Може, тому їх важко перекладати?
Шановна Єво, що нібито перекладачі “не захоплені текстами” Галини Пагутяк – то, очевидно, суто Ваше, заанґажоване. Пагутяк Вас не звинувачувала, як і “всіх і вся”.
Галю, нічого, на жаль, у цій державі не дочекаєтеся. Треба персонально виходити безпосередньо на тамтешніх видавців, шукати собі перекладачів. Шкода, але творчі спілки на чолі з кон’юнктурниками нічим не допоможуть.
але перекладачам мова моїх творів видається заскладною. Вони воліють щось простіше, що легко пропустити через електронного перекладача
Ірино, вам не здається, що в цих словах забагато емоцій і замало об”єктивності? авторка сама стверджує, що Захід не рветься її перекладати, тому не бачу причини нападатися на Єву. до того ж Галя відверто говорить про справжню й неспавжню літературу, що вже трохи попахує зверхністю… я відкопала в себе томик її новел 80-х рр. - м”яко, безхребетно, соцреалістично, прости Господи. то ж чому пані Галя так впевнена у своїй вищості за інших письменників? її нібито містика свого часу також у комерційний тренд шикарно вписалася. гадаю, одна з найбільших проблем сучукрліт - брак самокритики.
Галя й “сучукрліт” непоєднувані в одному словоряді. Щодо самокритики в “сучукрліті”, то, справді, нею там і не пахне.
Я саме зараз перекладаю (лишень з російської на українську) одну цікаву авторку, то у деяких випадках “сперечаюся” зі словниками. Бо інакше не передаси аромату твору. І не зацікавиш ним українського читача. Що Пагутяк вимоглива й з претензіями до перекладачів, то знаю, що така ж вона й до себе. Мене її вимогливість не дратує і не провокує на нищівні коментарі.
Чому б у ЛітАкценті не створити тему: “Шукаю автора”. “Шукаю перекладача”? Яворівська Спілка ще нічого (крім для себе) не зробила для письменників. Треба самоорганізовуватися. Перекладачі відгукніться, особливо ті, хто мешкає за кордонами!
Лаво, дуже слушна пропозиція, давайте об*єднуватися, щоб знати, що перекладається, ділитися досвідом, і т.д.
Лава, дуже слушна пропозиція.
Справді, варто на сайті завести щось схоже на “Дошку оголошень”.