Спадок від дідуся Фолкнера

Отримавши у 1949 р. Нобелівську премію за унікальний внесок в тогочасну американську прозу, Вільям Фолкнер вирішив допомогти іншим авторам надалі розвивати літературу США. Він пожертвував частину коштів на створення спеціального фонду для підтримки й заохочення молодих письменників. Тепер найкращі прозові твори американських авторів відзначають премією з іменем нобелівського лауреата.

Премія ПЕН-Фолкнер заснована 1980 року. Нагорода названа на честь Вільяма Фолкнера та міжнародної письменницької організації ПЕН. ПЕН-клуб – міжнародна організація, що об ’єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів. Її мета – сприяння співпраці письменників усього світу, боротьба за свободу слова та захист прав письменників, які зазнають політичних репресій. Назва клубу – абревіатура з англійських слів «Poets, Essayists and Novelists» — «поети», «есеїсти», «новелісти», які разом складають слово «pen» — «ручка». ПЕН-клуб засновано 1921 року в Лондоні з ініціативи англійської письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт і Джона Голсуорсі, який став першим президентом клубу. Першими членами організації стали Джозеф Конрад, Бернард Шоу, Герберт Уеллс.
Премія ПЕН-Фолкнер – нагорода за найкращий прозовий твір. Отримати її можуть лише громадяни США. Три судді, яких щорічно визначають керівники фонду ПЕН-Фолкнера, обирають 5 книжок серед більш як трьохсот номінантів. На розгляд журі книжки подають автори або їхні агенти та видавці (серед яких можуть бути комерційні видавництва та університети). Твори мають бути видані протягом одного року, самвидав не розглядають. Журі обирає головних претендентів на нагороду на початку весни. Переможця («першого серед рівних») та чотирьох фіналістів вшановують на щорічній церемонії у Шекспірівській бібліотеці Фолджерів у Вашингтоні у травні.

Вільям Фолкнер у Парижі, 1927 р. Фото з сайту www.vokrugsveta.ru

Призовий фонд нагороди становить 35 тисяч доларів. Із них 15 отримує переможець, а решту (по 5 тисяч кожен) — фіналісти. Премію ПЕН-Фолкнер інколи називають третьою за престижністю серед літературних нагород США (після Національної книжкової премії в області художньої літератури — National Book Award for Fiction та Пулітцерівської). Для порівняння: головний приз Національної книжкової премії в галузі художньої літератури дещо менший, складає 10 тисяч доларів. Пулітцерівські лауреати в галузі літератури отримують аналогічну суму. Названі суми порівняно невеликі – у США існують і стотисячні літературні премії – поетична премія Кінгслі Тафта та премія імені Воллеса Стівенса, а призовий фонд премії Ланнан складає 150 тисяч.

Преміальний фонд нагороди ПЕН-Фолкнер базується на пожертвах та грантах. Також фундація ПЕН-Фолкнер організовує спеціальні читання та автограф-сесії своїх авторів та письменників з усього світу в тій самій бібліотеці Фолджерів. Окрім того, літератори проводять зустрічі зі студентами різноманітних навчальних закладів, даруючи їм та бібліотекам їхніх коледжів книжки з серії для читання ПЕН-Фолкнер. Для проведення подібних заходів залучають кошти спонсорів, якими найчастіше стають великі автомобільні та нафтопереробні компанії. У США сприяння мистецьким фондам вважається престижним, — українським бізнесменам є чому в них повчитися.

Переможець 2008 року – книга «The Great Man» письменниці Кейт Крістенсен. Це блискуча комедія про богемне життя – із брудними історіями, незадоволеним егоїзмом, штовханиною за місце під сонцем мистецької величі. «Великий чоловік», він же Оскар Фельдман — нью-йоркський художник із героїчного покоління сорокових-п’ятдесятих. Але замість малювання абстрактних полотен, як у Поллока та Роткоса, він залишався вірним одному – оголеному жіночому тілові. Митець помер у 2001, залишивши дружину Ебігейл із сином-аутистом та сестру Максін, досить помітну художницю-абстракціоністку. Проте ніхто не знав, що довгий час Оскар Фельдман вів інше життя у Брукліні. Там він жив зі своєю коханкою Тедді Ст. Клауд та їхніми дочками-близнятами. Два біографи-суперники намагаються дослідити історію генія, і тепер жінки з життя майстра – Ебігейл, Тедді та Максін – отримали шанс розказати світові кожна свою Правду.

Джон Апдайк

Фіналістами 2008 стали книги «Травневі дерева» Енні Діллард, «Індійський клерк» Девіда Лівітта, «Брама: історії» Т.М. МакНеллі, «Хімія та інші оповідання» Рона Реша. Серед найвідоміших переможців ПЕН-Фолкнерівської премії попередніх років — Джон Апдайк, Едгар Доктороу, Філіп Рот. Двічі перемагав на конкурсі американець китайського походження Ха Джин із творами «Сміття війни» та «Чекання». Джон Апдайк відзначений премією у 2004 за «Ранні твори»(1953–1975), які переважно були раніше опубліковані у часописі «Нью-Йоркер».

75-річний Філіп Рот ставав лауреатом конкурсу тричі – у 1994 за книгу «Операція Шайлок», у 2001 із твором «Людське тавро» й минулого року за книгу «Обиватель».

Хоча в Україні мало хто знає його ім’я, у США Філіп Рот – один із найвідоміших сучасних письменників. Автор понад 25 романів, він пише на соціальну тематику і розуміє американців як ніхто інший. У своїх творах Рот критикує певні політичні та суспільні явища: наприклад, у «Плямі на репутації» кар’єру героя руйнує його необережне висловлювання про двох афро-американських студенток, потрактоване як расистське. Рота навіть звинувачували в антисемітизмі у творах (забуваючи те, що він походить із сім’ї єврейських емігрантів). А чого варта лише назва роману «Я вийшла заміж за комуніста», який критики назвали американською трагедією. Філіп Рот – один із найпремійованіших американських письменників – перша його книга «Прощавай, Колумбе» отримала у 1960 році відзнаку Національної книжкової премії, а «Американська пастораль» принесла автору Пулітцерівську премію в 1997-му — і це далеко не повний список його нагород. Втім, Філіпа Рота справедливо можна назвати обличчям премії ПЕН-Фолкнер — одне з російськомовних видань навіть назвало статтю «Повний Рот премій Фолкнера».

26 лютого 2009 список лауреатів премії поповнився ще одним ім’ям – Джозеф О’Ніл отримав нагороду ПЕН-Фолкнер за роман «Нідерланди».

Джозеф О’Ніл

Лауреати останніх років:
2009 – Джозеф О’Ніл, «Нідерланди» (Joseph O’Neill, Netherland)
2008 — Кейт Крістенсен, «Великий чоловік» (Kate Christensen, The Great Man)
2007 — Філіп Рот, «Обиватель» (Philip Roth, Everyman)
2006 — Е. Л. Доктороу, «Марш» (E.L. Doctorow, The March)
2005 — Ха Джин , «Сміття війни» (Ha Jin, War Trash)
2004 — Джон Апдайк, «Ранні твори» (John Updike, The Early Stories)
2003 — Сабіна Мюррей, «Примхи» (Sabina Murray, The Caprices)
2002 — Енн Петчет, «Бельканто» (Ann Patchett, Bel Canto)
2001 — Філіп Рот, «Людське тавро» (Philip Roth, The Human Stain)
2000 — Ха Джин, «Чекання» (Ha Jin, Waiting)

Офіційний сайт премії — http://www.penfaulkner.org