Сліди історії на Форумі видавців
- 19 Вер 2008 14:55
- 18
- ваш відгук?
15 Форум видавців у Львові. Фото Івана Жежери |
Цьогорічний 15 Форум видавців у Львові представив традиційно широкий спектр дискусій на політичні та історичні теми. Приємно, що серед літераторів знайшлося місце й історикам; останні протягом усіх цих років готували до Форуму щось для зацікавлення читача. Ось і цього разу до Львова завітала професор НаУКМА, доктор історичних наук Наталя Яковенко. Другого дня форуму, 11 вересня, в одній із аудиторій центрального корпусу Львівського національного університету ім. Івана Франка, вона презентувала перевидання своєї монографії «Українська шляхта кінця XIV – початку XVI століття», а також виданий три роки тому в Києві «Вступ до історії». Останній являє собою своєрідний глосарій методологічних засад історичної науки. Як зауважив професор Львівського університету, доктор Леонід Зашкільняк, це «компендія з теоретичної історії», «робота історика-теоретика, який намагається поділитися цими специфічними знаннями з колегами». Величезний обсяг матеріалу зібрано в «добрий науковий есей, який дає можливість відчути не лише смак фаху, а й смак тексту, мови, презентації. І робота ця читається легко, образно й пізнавально – пізнавально для майбутнього фахового історика». Справді, «непідкованому» історику тяжко розібратися в царстві методології, поки він не візьме до рук легкої, цікавої, повчальної та просякнутої іронією книжки Наталі Яковенко. До того ж ця праця покликана хоча б частково ліквідувати прогалину в необхідному для сучасного історика знанні й володінні мистецтвом так званого «академічного писання» (academic writing). Нині, на жаль, саме цього більшості наших істориків бракує.
«Українська шляхта…», точніше, її перевидання – це результат довгої складної праці укладання, доповнення та редагування численних генеалогічних схем і таблиць. Те, що цю книжку разом із «Вступом до історії» презентовано на форумі у Львові, має свідчити не лише про черговий успіх авторки, а й про толерантність і солідарність літераторів та істориків. Справді, без успішної співпраці перших і других (бажано ще й фахівців!) нині важко собі уявити пристойну наукову працю.
Однак до кінця презентації було ще далеко: увазі аудиторії запропонували третю книжку – «Історію з відьмами» Катерини Диси, кандидата наук, доцента кафедри історії НаУКМА, магістра й доктора філософії університету Будапешта. Наталя Яковенко, коментуючи нове дослідження з галузі «відьмознавства» (як вона сама назвала науковий інтерес колеги по кафедрі), зауважила: «Я дуже рада, що саме від Києво-Могилянської академії і саме від нашої кафедри надходить пропозиція, якої в Україні раніше взагалі не торкалися». Адже після антропологічного повороту в 70–80-х роках західна історіографія зробила величезний поступ, і, як наслідок, сюжети з історії переслідування, полювання та знищення «відьом» у цій історіографії стали абсолютно звичними, тривіалізувалися, а в Європі утворився окремий цех дослідників феномену відьомства в ранньомодерну добу. Наталя Яковенко відзначила методологічну дисциплінованість дослідження і зробила висновок: «Таким чином, ця книжка наче подає заявку на те, що віднині ця проблема стосується й нас».
Презентація «Чорної книги Голодомору». Фото Івана Жежери |
Модератор зустрічі, відповідальний секретар видавництва «Критика» Андрій Мокроусов додав, що книжка Катерини Диси «відкриває новий напрям у нашому видавничому процесі». На часі – схожі, не менш цікаві проекти: наприклад, скоро у «Критиці» має з’явитись книжка, присвячена проблематиці страху в ранньомодерну добу. Одне слово, на цьогорічному форумі знайшлося місце навіть відьомству. Окрім того, що таке дослідження – це сміливий крок уперед в українській історіографії, можна визнати, що книжка є конкурентно спроможною на ринку і має свою, хай і вузьку, перспективу. В кожному разі, хочеться побажати всім трьом книжкам доброго шляху і віднаходження свого читача.
Ще одна подія, що привернула увагу науковців, журналістів і всіх небайдужих до історії України та її новітніх інтерпретацій – презентація українського перекладу «Чорної книги комунізму» (видавництво «Афіша»). Це творіння французьких істориків, які – вкотре вже – намагаються розкрити очі читачеві на злочини тоталітарних режимів в усьому світі. На заході були присутні професор Львівського університету Ярема Кравець, письменник Роман Іваничук та перекладачка Ніна Бічуя. Усі вони говорили про наболіле, тобто знову лаяли комунізм і зійшлися на тому, що найважливіший і найбажаніший наслідок видання таких книжок – неможливість повернення комуністичної ідеології в Україну. Розруха, завдана комуністичним режимом у країнах світу, досі належно не оцінена, і саме тому виходять друком такі книжки, як «Чорна книга…».
Ніна Бічуя, яка не так давно сама перекладала «Чорну книгу…», озвучила одну з найбільших нинішніх проблем – як поширити таку книжку на території всієї Украни, зокрема на Схід? Як відкриють це для себе ті, хто досі вірить привиду комунізму, і чи сприймуть вони дійсність в іншому світлі? Перекладачка додала, що є й інші, подібні до цієї, книжки, що вкупі творять «цілий конкурс нової інформації». Йшлося про презентований того ж таки дня чотиритомник Джеймс Мейса «Великий голодомор в Україні 1932–1933» – без сумніву, грандіозне й довгоочікуване видання, якому судилися величезний інтерес із боку мас-медіа та нагороди від форуму.
Віце-ректор Українського Католицького Університету Мирослав Маринович зауважив, що справа перекладу цієї книжки українською мовою вводить авторів в український контекст. «Захід починає розуміти, що не все те, що він не сприймав у нашому літературному чи історичному колі, є націоналізмом чи чимось політично некоректним», – так визначив промовець інтерес Європи до подій ХХ століття в Україні.
Роман Іваничук, наш ветеран жанру історичної прозаїки, поділився спогадами від того часу, коли в Україні комуністи намагалися прибрати владу до рук на виборах 1994 року. Тоді, як сказав сам Іваничук, він уперше почув про вихід друком у Франції «Чорної книги комунізму». «Страшно це читати. Страшно, бо бачиш, що діялось на Україні в ті часи. І сьогодні цей режим віджив своє, більше не повернеться. Він іще доживає віку в Китаї, на Кубі, в Північній Кореї, а повсюди конає», – резюмував письменник. «Чому потрібна ця книга? Світ іще не оцінив ідеології комунізму так, як він оцінив фашизм. Не було ще Нюрнберзького процесу ні над злочинцями, ні над ідеологією комунізму. Коли такий процес настане, треба буде тільки принести «Чорну книгу» і покласти на стіл. Там усе вже є.». Справді, додати нічого…
Минуло чотири дні Форуму, але лишилося море вражень від традиційної перенасиченості подіями. І, як це завжди було на пам’яті автора цих рядків, Форум залишив багату поживу для роздумів і своєрідну заповідь: «Читай!»