Сергій Грабар: Треба створювати приватну структуру

Сергій Грабар. Фото з архіву автора

Творчістю Сергія Грабара цікавляться не лише на Заході, а й на Сході (він один із трьох українських авторів, чиї твори вийшли мовою фарсі). Тож попри всі кризи, з’являються і з’являтимуться нові й нові переклади.

1.    Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами?

Кризовий 2009 рік виявився для мене насправді досить позитивним. Книжка новел «Сецесії», що два роки тому побачила світ в київському видавництві «ФАКТ», отримала відразу два переклади за кордоном. Перший стався в березні місяці в Німеччині в місті Ауґсбурзі у видавництві «Verlag an der Wertach». Переклад здійснила Карін Келлер. Інша книжка вийшла в Росії у знаному санкт-петербурзькому видавництві «Алетея». Перекладали Володимир Верлока та Борис Марковський.
Раніше мої твори вже виходили за кордоном. Так, у 2004 році в Загребі у видавництві «Na Uskrs» вийшла книжка новел «Від першої особи» перекладом на хорватську Джуро Відмаровича. В 2005 році в бакинському видавництві «Vektor» вийшла азербайджанською книжка новел «Стан душі» в перекладі професора Ельчіна Іскандерзаде. В тому ж видавництві в 2008 році для російських читачів Азербайджану вийшла книжка вибраних новел «Хазрі». В 2007 році в Ірані перекладом Марала Тебрізлі у видавництві «Parlak Danulduzu Kulturev» вийшла книжка «Стан душі» мовою фарсі.
Крім того, в деяких «Антологіях» та збірниках були перекладені мої вірші – турецькою, грузинською, англійською мовами.

2.    Хто був ініціатором цих перекладів (Ви самі, іноземна сторона, вітчизняні видавництва, спонсори, грантодавці…)?

Ініціатором перекладів був і я самий, і іноземна сторона. Найбільший двигун – це дружні стосунки з іноземними перекладачами та видавцями.

3.    Чи відомо Вам щось про іноземну рецепцію Ваших творів, а також сучасної української літератури загалом?

Мені відомо декілька позитивних відгуків на мої твори як на Сході, так і на Заході. Не можу сьогодні сказати, чи буде це мати подальший розвиток. Що стосується сучасної української літератури взагалі, то є певні вподобання щодо українських авторів, наприклад, у Польщі (Іван Андрусяк, Євген Баран та інші). Багатьма мовами видано поезії Тараса Федюка, прозу Андрія Куркова. Останнім часом в Азербайджані побачили світ романи Павла Вольвача «Кляса» та Степана Процюка «Тотем». До речі, «Тотем» зараз перекладається турецькою мовою.

4.    Що, на Ваш погляд, потрібно, аби українська література була повніше представлена за кордоном?

Звичайно, потрібна цілеспрямована державна програма. Але її не буде, принаймні, ближчим часом. Тому, треба створювати приватну структуру, яка б координувала цей процес. Деякі думки з цього приводу є, але ще зарано про це говорити докладно.