Нова літературна газета
- 12 Жов 2009 11:20
- 320
- 19 відгуків
Вийшло у світ перше число «Української літературної газети».
У ньому - новий вірш Василя Герасим’юка, присвячений пам’яті Ігоря Римарука; добірки поезій Дмитра Кременя, Івана Андрусяка та Максима Меркулова; розлоге інтерв’ю з Євгеном Пашковським; добірка актуальної інформації “з потоку літпроцесу” і ще багато цікавинок.
Окремим блоком (надалі, можливо, й спеціальним додатком) подаватиметься інформація про новинки українських видавництв.
Головний редактор - Михайло Сидоржевський, редактор відділу поезії - Іван Андрусяк.
УЛГ не має жодних упереджень і відкрита до співпраці з усіма, хто активно працює в українському літературному дискурсі.
19 відгуків
Додайте свій відгук
Loading ...
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
логотип уже повний жах.
Тебе, друже Ильку, ми теж запрошуємо друкуватися під цим “повножахним” логотипом!
Іване, жодне, жодне типографічне видання не радить ставити рукописні шрифти (тим паче широкі рукописні, пензлеві) поруч із вузькими ґротесками. Це як солодке м’ясо: смачно приготувати можна, але не на вашій кухні.
Я не компетентний у цих речах, Ильку. Тому просто зверну увагу головного редактора і дизайнера на Твій допис.
Як ця газета розповсюджується в Україні ? Чи є електронний варіант ?
Електронний варіант буде обов’язково - над цим уже працюють спеціалісти. Так само працюємо над налагодженням мережі розповсюдження - хто має пропозиції, дуже прошу писати на головному редактору.
Також у першому числі: стаття Олега Солов’я “Нащо література?”, розмисли Ігоря Бондаря-Терещенка про цьогорічний Форум видавців, проза Олеся Ільченка, критика Леся Герасимчука, радіодраматургія Володимира Даниленка…
А в другому будуть “свіжесенькі” й дивовижні поезії Василя Голобородька!
а де її можна у Львові придбати. Узагалі мало інформації, хто видавець, наклад, обсяг, концепція газети
Шановні, а як Ви дивитеся на публіцистику в своїй газеті? Чи не здається, що самі літературні тексти не витягнуть видання? Зрештою, я вже запросив п. Сидоржевського представити газету в нашому культурно-мистецькому центрі “Інтермеццо” у Чернігові.
Публіцистики при цьому редакторові було по горло в “ЛУ”. Це совковий пережиток. Краще - Майстерня письменника. Із зарубіжного досвіду. Бо знову розпочнуться мітинги і псевдопатріотична поезія графоманів.
Е-е, аноніму Кузька, якщо публіцистики може бути по горло, тоді ви нічого не тямите в ній. Бо публіцистика — це не переказування вже відомих фактів, а тим паче не сльотаві зітхання за Україною. Зрештою, я б хотів почути думку творців газети…
Особисто я “засилля” публіцистики сприймаю вкрай негативно - даруйте, але в нас вона дуже часто перетворюється на банальні “плачі” й лише відштовхує адекватного читача. У головного редактора дещо інша думка з цього приводу, так що публіцистика в газеті буде - але до міри, “без фанатизму”.
Пане Іване, хотілося би знати Ваше розуміння — що таке публіцистика, якої Ви не сприймаєте (бажано з прикладами). А головне — де б почитати концепцію газети? Бо якщо це буде ЛУ №2, то …нецікаво.
Шановний пане Василю! Так сталося, що ще з інститутської лави я виніс двійко важливих для мене переконань: педагогіка - не наука, а публіцистика - не література. І одне, й інше - практика. Себто, в проекції на нашу ситуацію: те, що годиться (і часом конче необхідне) для загальнополітичної газети, може стати смертю для газети літературної. Приклад Ви назвали самі: “Літературна Україна”, яку ще з кінця вісімдесятих “загризла” публіцистика - настільки, що заходилася підміняти не лише аналіз культурного і мистецького життя, а й навіть літературну критику. Якщо наприпочатку дев’яностих це мало сенс, оскільки йшлося про культурне відновлення країни, й саме письменники на ту пору опинилися на чолі цього процесу, - то десь так із року 1994-го це плавно перетворилося на гальмо й урешті доконало ЛУ. Бо час змінився - далі потрібні були не декларації й позиції, а нові художні ідеї, яких не лише ЛУ, а й загалом Спілка письменників запропнувати не змогла. Результат усім відомий: НСПУ втратила монополію на літературний процес, а останнім часом стрімко перестає бодай якось упливати на нього, погрузши в корупційних скандалах.
Я свідомий того, що нам не вдасться уникнути свідомого чи підсвідомого порівнювання УЛГ з ЛУ бодай тому, що Михайло Сидоржевський нещодавно очолював спілчанську газету. Але мені дуже хочеться сподіватися, що ці порівнювання самі собою “відімруть” після перших чисел. “Літературну Україну” реорганізувати в сучасне видання Михайлові не вдалося - керівництво Спілки й саме вкрай недоброзичливе спілчанське середовище створили всі умови для цього, фактично зв’язавши головному редакторові руки й ноги, а відтак і змушуючи його раз за разом помилятися. Але Михайло з тих людей, які, зазнавши поразки, не кидаються в плачі, а встають, зціпивши зуби, і працюють далі. Тим паче, що в УЛГ є змога працювати так, як хочеться і як уміється, а не так, як цього хоче “хтось”. Тому концепція газети дуже проста: УЛГ має стати “дзеркалом” сучасного українського літературного процесу, такого як він нині є, в усій його парадигмі - від нацреалізму до постмоденізму; і має наголошувати на конструктивних творчих ідеях, хоч би на якому рівні цієї парадигми вони не зринали. Я переконаний, що в такій справі незайвими будуть ні Михайлів прагматизм, ні мій скептицизм, ні Ваші добрі поради і, передовсім, якісні тексти.
Публіцистики досить і в районних газетах. А далі підуть побажання від комітетів захисту…. Це має бути професійне видання для письменників, а не для обивателя, який шукає порнокопитні матеріали.
Поясніть мені, нетямущому, а що воно таке - “професійне видання для письменників”? Це там мають вчити як рифмувати чи як завершити фабулу роману на 453 сторінці? Зрештою, не забувайте, що письменники — найменш читаючі передплатники нинішньої “ЛУ”… Знаю по Чернігову. А якщо ви в районках бачили публіцистику, то або не журналіст і страшно далекі від цього заняття, або ви живете в якомусь унікальному районі.
УЛГ - літературна газета для читача, а письменники виступають у ній авторами.
І поменше графоманії по знайомству - краще залишити сторінку порожньою, ніж забивати мурою.
Зараз графомани готують тоннами свої опуси, невдовзі почнеться штурм Парнасу.
Ми свідомі цього. Будемо відбиватися!