Січень, 2009

Нині майже будь-які ідеологічні проекти в культурі фактично не спрацьовують. Загальні глобалізаційні тенденції вихолощування умів нівелюють національну основу будь-якої культури. Інша справа, що українська культура так і не вийшла за рамці совєтських і постсовєтських стереотипів. Власне, вона вже давно готова прорвати межі дозволеного, однак відсутність політичної національної шляхти зводить її потуги до початкового циклу. Література живе власним життям, чого ніколи не мала і ...

Normal 0 Жанр цього тексту я збирався визначити як «настовбурчені думки». Та оскільки думок у нім не так уже й багато (точніше, вона одна, але красиво подана), то й особливо настовбурчувати тут нічого. А ще – надто вже емоційно таке жанровизначення звучить, якось аж по-жіночому. А емоцій у цьому тексті не передбачається. Отож визначаю його жанр легше – «репліка з гальорки».

У вересні 2008 року в Києві проходив Фестиваль моновистав і Міжнародна конференція, присвячена 80-річчю Ґарсіа Маркеса, великого колумбійського письменника. Ця подія викликала чималий резонанс, але, здається, Маркес належить до тих авторів, які ніколи не можуть бути вичерпані. Їх творчість — це ніби ілюстрація до того філософського принципу Сковороди про нерівну рівність: з великої посудини струмені наповнюють посудини різного діаметру, але всі вони, незалежно від цього, наповнюються ...

Мій чарівний стоматолог-араб стверджує, що у природі не існує ідеально білих зубів. Принаймні йому, людині досить поважного віку, ще ніколи не доводилося мати з ними справи. А от доволі молода й амбітна англійська авторка, Зеді Сміт, навіть присвятила їм книжку, так її і назвавши «Білі зуби». Втім, це аж ніяк не тонюсінька медична брошура, як можна було б подумати, а повновартісний понад ...

Мемуари – найсуб’єктивніший з-поміж усіх жанрів. Навіть більше, – суб’єктивність становить саму суть спогадів, байдуже, в якій формі їх подано і якими були інтенції того, хто їх писав. Вочевидь, автор може вдаватися до осмислення подій не лише індивідуальної, а й колективної ваги, описувати свій досвід переживання історичних подій, та все ж і тоді матимемо не портрет доби, а портрет конкретної особи у відповідному часовому інтер’єрі. І що нестандартнішою є особа (а це можна сказати до ...

Cпершу ця книга здалася мені схожою на тисячі інших та ще трохи на оповідання, які друкують у журналі «Жінка» — про нелегку жіночу долю в кошлатих і забрьоханих вітчизняних буднях. Та ще й на селі. До всього — я не люблю ток-шоу, де «жертва» самотужки чи з допомогою всевіди-ведучої, витягує на світ божий історії, від яких домогосподарки перед екранами ...

Я вже не пригадую, яка за рахунком книга щоденникової прози тернополянина Петра Сороки. Видає він їх від 2000-го року, «Сповідь сльозою» називалася перша книга. І з того часу рік у рік Петро Сорока не втомлюється писати й видавати свої щоденники. Зрештою, він себе утверджував і утвердив як Автора Щоденників. Ця чергова подача є тому свідченням. Виходить на те, ...

1 Для мене поетичний конкурс ім. Б.-І. Антонича «Привітання життя» розпочався 5 вересня 1994 року, коли я зателефонувала своєму однокурсникові і приятелеві Сашкові Небораку, щоб привітати його з народженням донечки. Вислухавши привітання, Сашко передав слухавку своєму старшому братові Віктору, членові журі конкурсу, який сповістив мені, що сьогодні останній день, коли приймають поетичні рукописи на конкурс. Я завагалася, бо пропозиція була несподіваною, ...

Наталя Трохим — письменниця, перекладачка, педагог та організатор оригінальних літературно-освітніх заходів. Життєві стежки привели її, подолянку, до Львова, де пані Наталя живе, працює та творить останнє двадцятиліття.

У кожній культурі є імена, овіяні особливим ореолом зацікавлення, моральної вдячності, якоїсь романтичної загадковості. До таких імен, очевидно, належить Наталена Королева — екзотична напівіспанка, католичка, оригінальна мисткиня й археолог-мандрівник, яка перейнялася Україною й українською культурою настільки, що зайняла в них своє неповторне ...