У суспільстві непричетних (рецензія на «Вулицю причетних» Віри Курико)
«Банальність зла» — насправді не так про відповідальність інших, а радше запитання, звернене до самого себе
АвторРоксоляна Свято
Тривожне літо нонфікшну
Для першого вересневого списку я відібрала ті книжки, які цього літа затягнули й не відпустили
Німецька книжкова галузь перед викликами пандемії
У будь-якому разі, уже зараз зрозуміло, що на книжкову сферу в Німеччині чекають дуже непевні й непрості часи
Свобода втеч і повернень
Ностальгія за подорожами чи бодай якимись переміщеннями стала одним із нав’язливих глобальних відчуттів цього карантину
Напередодні катастрофи: передчуття й антидоти
Але іноді варто просто спинитися й видихнути
Що сталося з Ґілеадом. Чому варто читати Тоні Джадта. І хто вбив Ролана Барта
Цього разу розповім про те читане наприкінці 2019-го, що не хотілося б залишити лише в минулому
Про батьківщину. В однині та множині
Адже, попри жанрову й тематичну строкатість, у кожній із цих книжок насправді йдеться і про дуже споріднені речі: про ідентичність і витоки, а також про реальну, метафоричну або й символічну батьківщину
Славенка Дракуліч: «Найважливіше — усвідомлювати можливість вибору»
У кожному з нас є схильність як до добра, так і до зла. Найважливіше – усвідомлювати, що ми здатні обирати.
Зовсім ненав’язливо та незбагненно боляче
Про сучасну корейську літературу – на відміну від тих же японської чи китайської – англомовні читачі знають загалом менше й вибірковіше
Про пам’ять, біль і відповідальність
Книжка Мартіна Поллака – з тих, які довго не відпускають