Літературний вечір «Без Загребельного» (ФОТО)
3 березня в київській книгарні «Є» відбувся черговий захід із серії «ЛітАкцент» запрошує — літературний вечір «Без Загребельного». Письменники і літературознавці розмірковували про феномен Павла Загребельного. Модерував вечір Володимир Панченко.
Перед початком
Фото-мандрівка в Солошине, на батьківщину П.Загребельного. Мандрував Володимир Панченко
Уривок з роману П.Загребельного читає Руслан Павлюк
У центрі — Михайло Слабошпицький, голова комісії з творчої спадщини Павла Загребельного
Іван Драч шкодував, що Павло Загребельний не написав спогадів
Тамара Гундорова запропонувала несподіваний погляд на творчість письменника
Постать Загребельного цікава різним поколінням
Теодозія Зарівна поділилася власними спогадами про письменника
Ростислав Семків ризикнув порівняти Павла Загребельного з Умберто Еко
Елла Михайлівна Загребельна, дружина письменника
Усі фото Ірини Троскот
Другий день, як на сайті викладено фоторепортаж, а жодних коментарів. Прикро стало за Павла Архиповича, надзвичайно відкриту до всіх людину, чого не можна сказати про деяких самозакоханих стовпів укр.духовності. Пам”ятаю, як після репортажу з книгарні “Є”, де відбувся вечір до семидесятиріччя Миколи Холодного, сайт ЛітАкценту майже тріснув від великої кількості відгуків. Та то був покійний літературний ізгой. Цього разу – покійний і загальновизнаний – в усі часи та в усі режими! – Майстер. Доведеться заповнити цю прогалину.
Вражає присутність на вечорі пам”яті Павла Загребельного чималої кількості нашої надії, нашої молоді (кому далеко за сорок-п”ятдесят). Професійно сфотографовано і майстерно викладено на сайті світлини. Візьміть Драча “на весь зріст” – дбайливо скомпоноване зображення з прихованим трудовим мозолем літератора й громадського діяча. Чого не скажеш про світлину Драч “сидячі”. Цього разу вагоме творче надбання аксакала духовності не вдалося приховати. А, може, так краще, нехай наступники беруть приклад, чого соромитись? Гадаю, що вже посіяв іскру вогню, що має розгорітися ось тут, на сайті ЛітАкценту. Приєднуйтесь!
Але Загребельний усе-таки радянський письменник, тим паче був у літературі при владі, а хтось у цей час у тюрмі за переконання сидів…
Він же не Ірина Ратушинська.
Складається враження про неминучий розподіл суспільства на дві частини. На вечори пам”яті до “радянських” письменників усе ще ходять “радянські” читачі і “радянські” профі-поціновувачі їхньої “радянської” творчості. І навпаки, до молодих авторів часів незалежності йдуть на тусовку такі ж самі молоді віком і головою люди. Теми й сюжети творів різні, навіть мова не однакова. Цей водорозділ – не хвороба поколінь. А інвалідність постколоніальної країни.
Але чому молодь із захопленням читає того ж Сергія Довлатова?..
Може, Загребельного не надто люблять через те, що він колись сказав, що Пашковський – це геній на сто років уперед, а Забужко, Кухарук, Андрухович – то взагалі не письмаки.
Хоча, як на мене, метр грубо помилявся. Зараз у стокових магазинах лежать купами його книжки. Але молодь таке читати не буде, бо купує Андруховича тощо.
Коником пана Павла були протекції усім, кого вважав своїми.
а де в україні є стокові книжкові магазини?
я у львові чи деінде ніколи таких не бачив. Ви живите у якомусь дуже химерному світі, бо більш химерних коментарів на цьому сайті я не читав
Заїжджайте до Києва – ось вам і стокові крамниці -П’ятнашка- біля кожної станції метро. Заходьте та купуйте Брухт, Євпраксію тощо. Усе – по 10-15 гр.
Купи класних книжок: Майрінк, Стасюк, Павіч, Зюскінд, Шкворецький, Гомбрович…
А ще – Єшкілєв, Цибулько, Штельмах, Загребельний… – усе, що залежалося у Фоліо.
але ж більшість українців живе не в києві. і що справді в Києві понад 40 нових книгарень Пятнашка(чи скільки у вас станцій метро)? Чого ж тоді нарікати, що у Києві мало книгарень? Я коли останній раз був улітку у Києві жодної не бачив.