Юрій Іздрик: «Не знаю жодного факту, щоб українська книга стала подією в якійсь із національних літератур»

Юрко Іздрик. Фото Олександра Стусенка

Юрко Іздрик вбачає джерело всіх закордорнних поневірянь українських перекладів насамперед у проблемах вітчизняних, а вже потім — в іноземних.

1.    Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами?
Польською, чеською, хорватською, німецькою, італійською. Переважно поезія, або фрагменти прозових творів, переважно для антологій, або літературних часописів.

2.    Хто був ініціатором цих перекладів (Ви самі, іноземна сторона, вітчизняні видавництва, спонсори, грантодавці…)?
Здебільшого це ініціатива самих перекладачів або редакторів

3.    Чи відомо Вам щось про іноземну рецепцію Ваших творів, а також сучасної української літератури загалом?
Не знаю жодного факту, щоб українська книга стала подією в якійсь із національних літератур.

4.    Що, на Ваш погляд, потрібно, аби українська література була повніше представлена за кордоном?
Щоб держава (чи відповідні інституції) фінансували переклади української літератури.
Також бажано, щоб на найважливіші книжкові форуми відряджалися не вишиванково-танцювальні десанти, а бодай же найцікавіші автори та літературознавці.

Бракує міжнародних літературних проектів “нефестивального” формату (часописів, сайтів, перекладацьких семінарів тощо), бракує структурованої інфоструктури вітчизняного книговидавництва.

Загалом же, аби українській літературі краще велося за кордоном, добре було б, аби і її материкове життя набуло ознак життя, а не животіння.