Василь Шкляр пише новий роман
- 02 Бер 2011 15:56
- 236
- 11 коментарів
2 березня відбулося он-лайн інтерв’ю Василя Шкляра в УНІАН.
Василь Шкляр подякував Борису Олійнику за покращення атмосфери справедливості у Шевченківському комітеті, адже, як стало зрозуміло зі слів письменника, раніше вона була далекою від ідеальної. На запитання як він почувається після нагородження і славнозвісних перипетій письменник відповів”:
“… Це преса пише “лауреат”, “лауреат”… питають що я робитиму з грошима, та я не знаю, що відповісти, бо цього не планував. Я ніколи таких речей не планую, це мене не обходить. Я сиджу зараз і пишу новий роман “Маруся”. І коли знаходжу гарне слово, гарну фразу, то це тішить і я про решту забуваю”.
Говорили і про ажіотаж навколо роману “Чорний ворон”:
“Часто мені кажуть: “Цей піар тобі тільки на користь”. Але така “користь” не завжди приємна, коли треба вислуховувати усі ці звинувачення… Тим більше, що мій роман і так добре продавався, мав успіх. Отож, я думаю, що він “пробився” до своїх читачів і надалі освоюватиме все ширші території духу холодноярського. І цей роман вже ніхто нікуди не подіне, як кажуть наші класики Анатолій Дімаров чи Дмитро Павличко: “Він вже лежить на полиці української класики”. Я не належу до тих , що тішаться якимись інсинуаціями”.
Також Василь Шкляр цікаво відреагував на питання про дражливі теми навколо його текстів та публічних висловлювань:
“Чого я до Вас прийшов на це інтерв’ю, бо раніше я зробив велику помилку – давав інтерв’ю по телефону. Мої слова перекручують, висловлювання про Донбас та Крим вирвані з контексту … Письменник не є політиком, він має право на свою мрію, геополітичну і будь-яку. Я ж не віддаю нікому Донбас, а ті люди, які накинулися на мене за це “поговорили і забули”, я ж за Крим життя віддам якщо треба, а хто звинувачує – не віддасть”.
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
![[Re.]-magazine | твоя щоденна доза культури](http://www.re-mag.com.ua/images/Re-but.gif "[Re.]-magazine | твоя щоденна доза культури"){kind=small}
Так, нам потрібні нові твори і про повстанський рух, і про УНР і про Другу світову на теренах України, і про Голокост. Наша новітня література має огром не ословлених і не осмислених тем. А в нас пишуть дуже мало, зате багато обговорюють і коментують. Чомусь наші медіа здатні говорити про літературу лише в скандальному плані. Про того ж “Чорного ворона”, як літературний твір, годі десь прочитати.
> Я сиджу зараз і пишу новий роман “Маруся”
Знову якась фігня в стилі Панаса Мирного. Поки не вимруть такі старі пердуни, які пишуть про минуле і орієнтуючись на минуле – нічого путнього із укр літератури не буде.
“Поки не вимруть такі старі пердуни, ” Василь Шкляр – поважний письменник і громадський діяч.Василя Шкляра було висунено на здобуття Шевченківської премії ще у 2007 році, і цілком не дивно, що вона таки йому Присуджена. Це справедливо. Він був і заступником голови НСПУ і керував «Літературною Україною.. У його широковідомому і популярному доробку романи “Кров кажана”, “Ключ”, “Елементал” . Ще при початках дискусії про “Залишенець” він сказав: “ще в рукописі прочитали цей роман старші авторитети і сказали, що це класичний твір, який мусить мати прозору назву. Як “Тихий Дон”. Потім я своїх ровесників питав, радився довго, бо тяжко було… Це жило на генетичному рівні. Я вважав справою честі написати цей роман.”
Бути поважним, це значить поважати гідних поваги і себе, а ще це значить поважно ставитися до людей, ідей, думок, справ інших і власної справи. Будьмо поважні і шануймося.
Yarvolod. Класична “Маруся” належить перу Г. Квітки-Основяненка, а не Панаса Мирного. Це – до слова. Бо Вам же все одно. Ви, певне, з тих “знавців”, що лають “шароварщину” і майже не читають українською. Наплодилося, таких, на жаль, достатньо.
Я так вважаю, що В. Шкляр, нещодавно одержавши Шевченківську премію за роман “Залишенець”, пише нині про Марію Спиридонову (“Марусю”), яка очолювала військове об’єднання часів останньої російсько-української війни (1918-1921).
Я не вважаю Шевченківську премію показником. Кому її присуджували? За що? І чи багато із того толку?
Шкляр керував Літературною Україною? Це така газета, яку ніхто не знаю і пише вона про те, що нікому неважливо? Але звісно, ви переконані, що вона відіграє для української нації дуже валиву роль =)
> Потім я своїх ровесників питав, радився довго, бо тяжко було…
Що це? Що малось на увазі? Схоже, на якийсь старечий маразм. Як і оця фраза: “І коли знаходжу гарне слово, гарну фразу, то це тішить і я про решту забуваю”
> Класична “Маруся” належить перу Г. Квітки-Основяненка, а не Панаса Мирного.
Та хоч Нечую-Левицькому – все одно це далеке минуле. А ви памятаєте, як Хвильовий писав, що в українців “закобзарена” психіка? Ні?) Дивно-дивно…
Але Шкляр тут не винен – він робить, що вміє. Просто не вміє поводитись у ситуації, що склалась. А всі ви (що тут коментуєте) просто апендикси українського народу, яких разом із Квітками, тими що на Основяненка, що Пчілка – треба вирізати. Безжалісно. Інакше гангрена зїсть все тіло :)
А хірургом будеш ти? Пупець не розв’яжеться?
Я люблю Шкляра, його прозу – і Особистість. Дай Боже. нинішнім молодим мати таку цільність і відчуття слова. Дай Боже, так любити Україну! Чи для вас це ніщо? Бідна Україна, яка має те, що має. Нинішню молодь… Чи я помиляюся?Хотіла б помилитися…
Прочитайте “yarvolod” навспак і вийде майже “долі в рай” – там де у людей пекло їм рай. А чом би й ні, якщо наслухається щодня по “тєлєку”: “У нас на районє нє звонят, а звонят” та іншої беліберди, от і маємо продукт з переверненою психікою. Сумно, але припускаю, що таких більшість. А звідки взятися іншим при такому засиллі масового одебілювання. Просто та більшість не пише, бо пасивні пофігісти. Саме таку публіку, як і гомосексуалістів, готів, ему, сатаністів, скінхедів і т.д. активно помножують автори ідеї золотого мільярду. Каструвати худобу дорогий і трудомісткий процес. Людей каструють психологічно, по “тєлєку” – безболісно й дешево.
Цей “ярволод” мав би узяти нік “малорос”, і все було б на місці. І ми би тут лишнє не заводились. Хіба для нас новина, що чимало зараз таких, що де їсть, там справляє всі потреби? І у всі часи були. Були колись кращі для них поляки, зараз на дві голови вищі за тутешніх (і за нього самого) русскіє. Тавро меншовартості горить на його лобі. Соромиться тата й мами. Хліба соромиться.
> Бідна Україна, яка має те, що має.
Цибуля, хіба не ця фраза REDACT0Rа справжній доказ “тавра меншовартості”? Ваша “любов” до України грунтується на жалю? Ви вмієте любити чи лише вмієте скрушно хитати головами? Жаліють лише калік і немічних. “Соромиться тата й мами. Хліба соромиться.” – цибуля, і де Ви таке прочитали у моїх рядках? Мабуть, Ваша фантазія не менш “цілісна”, ніж творчість Шкляра. Мені Вас теж шкода, як Вам всім шкода Україну =) Я лише сказав, що старе треба відкидати – безжалісно відрізати. Діти повинні покидати батьків – інакше вони ніколи не стануть дорослими.
Коментар ukrainecя то взагалі чистий театр абсурду – Йонеско би плакав :)
Словом, я не почув жодного розумного аргументу на мої запитання. Лише блеяння отари (я не збираюсь поважати Вас – ви не заслужили)
Ярволоду. “…я не збираюсь поважати Вас – ви не заслужили”. Боже як же нам далі жити – без Вашої поваги?..
Озирніться на себе, прислухайтесь до своїх слів. Зі своєю самозакоханістю Ви – чистий сучасний україномовний малорос (більшість з них – російськомовні). Згоден, Ви – не отара. Ви – один з її репрезентантів чоловічого роду.