Повернення Штоцького
Твір, написаний у жорсткій реалістичній манері, безумовно, став би подією, якби його ризикнули надрукувати наприкінці радянської епохи
АвторВіктор Неборак
Поезія, вільна і безпритульна
На ці запитання чіткі відповіді отримають хіба що наші нащадки. Звісно, якщо поезія ще когось із них цікавитиме.
Поет «останніх речей». Василь Герасим’юк і кінець міфології
Та занадто розмиту метафору могли не так відчитати не лише цензори, а й читачі з якнайвитонченішим смаком, – такі, як Ліна Костенко.
Скандальні спокуси українського письменника
Від редакції. Останнім часом українська література не без успіху взялася завойовувати масового читача.
Дивись у глибину
Мій поетичний побратим Олександр Ірванець видав і вже навіть перевидав (у 760-сторінковому томі вибраного „Сатирикон-ХХІ”) роман „Хвороба Лібенкрафта”, який я нарешті прочитав.
«А ти збрехала»
Тарас Григорович колись написав: „<…>у нас нема / Зерна неправди за собою”.
Оповідь про українських жінок і Тадеуша Ружевича
Літні канікули 1981 року ми, студенти філологічного факультету Львівського університету ім. Івана Франка, повинні були офірувати «трудовій практиці».
Слуга опиря з Добромиля. Спроба переказу
Упирі знову цікавлять читачів.
Уявні подорожі в минуле
Колись мені вдалося намовити Андрія Олександровича показати бодай частинку «свого» Львова. І ми потрапили на вулицю Гайдамацьку, що біля церкви св. Параскеви П’ятниці.
Ігор Калинець: «Поезія Антонича найбільше відповідала моєму світовідчуванню…»
Віктор Неборак: Ігоре, розкажіть про ці місця і місцини у Львові, де Вам подобається бувати. Ігор Калинець: Зараз у мене немає якоїсь однієї постійної «точки», […]