«Карпатська Cіч»: героїчна історія українського Закарпаття

Олександр Пагіря. Карпатська Січ. Військове формування Карпатської України. – Київ: Темпора, 2010

Попри те, що події Карпатської України є ключовими у ХХ столітті на Закарпатті, за роки незалежності на всеукраїнському рівні не вийшло жодного солідного видання. І ось крига незнання таки зрушилася:  нещодавно київське видавництво «Темпора», яке спеціалізується на історичній літературі, випустило у світ розкішне видання «Карпатська Січ: військове формування Карпатської України».

Такої книжки про Карпатську Україну ми не мали і, без сумніву, вона нині стане необхідною для всіх, хто хоче ознайомитися з тими буремними  подіями 1938-1939 років. Адже видання здійснено у популярній серії «Військова україніка», де вже вийшло в світ сім книжок. Серед них – розповіді про українських січових стрільців (1914-1918), битву під Конотопом (1659), Полтавську битву (1709), військово-повітряні сили України (1917-1920) .

Тож честь і хвала молодому закарпатському досліднику Олександру Пагірі, який запропонував видавництву видати у цій яскравій серії і книжку про карпатських січовиків, яку сам і написав. 23-річний аспірант історичного факультету Київського Національного університету імені Т. Шевченка є великою надією для Закарпаття. У свої молоді роки він уже чимало встиг зробити. Зокрема, був одним із упорядників грубезного тому архівних документів про Карпатську Україну, більшість із яких публікувалися вперше і торік були видані в Ужгороді. Темою наукових зацікавлень Олександра Пагірі є історія Закарпаття ХХ століття та український визвольний рух. Кандидатську дисертацію молодий учений пише на сенсаційну тему – стосунки українського підпілля і збройних сил Угорщини під час Другої світової війни. Виявляється, між Українською повстанською армією та угорцями тривали серйозні контакти. Дослідженням закарпатського історика вже зацікавилися і в Угорщині.

Перша ж авторська книжка Олександра Пагірі «Карпатська Січ» є несподіваною навіть для тих, хто, здавалося б, має чітке уявлення про події 1938-1939 років на Закарпатті. Адже Пагірі долучив до дослідження чимало невідомого матеріалу, знайденого ним у київських архівах. Зокрема, і таких спеціалізованих, як архів СБУ. 150-сторінкова документальна книжка читається на одному подиху, наче художній роман. На тлі короткої, але героїчної історії Карпатської України показано розвиток її власних збройних формувань – від зародження, боротьби з терористами і до кровопролитних боїв з угорськими окупантами та подальших репресій проти січовиків.

Логічна, стисла, емоційно насичена й доказова книжка відтворює неповторну картину подій 70-річної давності. Особливого ефекту присутності надають фотодокументи, чимало з яких публікується вперше. У 150-сторінковій книжці — понад півтисячі ілюстрацій! По суті, маємо унікальний альбом тих героїчних подій. Особлива подяка художнику Вадиму Зайцю, який створив реконструкцію типажів Карпатської Січі в повному обмундируванні і озброєнні. Тож нині можемо побачити в кольорі, як виглядало перше закарпатське збройне формування.

Наклад видання теж приємно вражає – дві тисячі примірників, це означає, що Карпатську Січ тепер зможуть прочитати в багатьох куточках України. Приємно, що після київської презентації друге публічне представлення книжки видавництво «Темпора» зробило в Ужгороді.

Доктор історичних наук Сергій Федака вважає, що «Карпатська Січ: військове формування Карпатської України» дає нове уявлення про події 1938-1939 років. Зокрема, своїм багатим — переважно ексклюзивним — ілюстративним матеріалом.

З ним згоден інший професор Ужгородського Національного університету Роман Офіцинський, який вважає книжку Олександра Пагірі одним із кращих досліджень про Карпатську Україну останніх років. Адже, чого гріха таїти, замість серйозних наукових пошуків у нас історія цієї вкрай важливої події звелася до переписування діаспорної літератури. А архіви (особливо закордонні) досі залишаються не вивченими. Зокрема, Роман Офіцинський розповів про цілу добірку документів спецслужб Румунії того часу, які вже рік безрезультативно лежать в Ужгороді, бо нема кому їх перекласти з румунської. Це при тому, що в УжНУ є навіть кафедра румунської філології.

Безсумнівним плюсом видання професор вважає його науково-популярний характер. Адже багатий візуальний ряд робить історичну книжку привабливою для пересічного читача. Доречною, на думку науковця, була би й реконструкція схеми бою на Красному полі, яку поки що ніхто не здійснив.

У цілому, книжку О.Пагірі захоплено прийняли як на київській презентації, так і на ужгородських. Всі із задоволенням відзначали, що тепер доля дослідження Карпатської України — в надійних руках.