На Дні народження Вільяма Шекспіра
- 28 Тра 2009 01:43
- 475
- 9 коментарів
Фото 1
Вільям Шекспір, один із найвизначніших письменників людства, народився в Англії більше 400 років тому, 23 квітня 1564 р. Щорічно 23 квітня (в день св. Георгія) англійці відзначають і день народження свого національного генія. В 2006 році мені пощастило в ці святкові дні побувати в Англії, у місцях, пов’язаних із Шекспіром, отож тепер хотілося б поділитися деякими своїми враженнями.
Тоді, у квітні 2006-го, крім традиційних численних семінарів, літературних читань і театральних постановок у Національній портретній галереї Лондона, проходила виставка всіх відомих імовірних портретів Вільяма Шекспіра. На сьогодні відомі два автентичні зображення великого поета, в яких сучасники, які знали його, визнавали схожість з оригіналом: гравюра на обкладинці першого видання шекспірівських п’єс (так званого першого фоліо) та скульптурний портрет поета над його надгробною плитою. І те й інше зображення були створені через кілька років після смерті Шекспіра.
Фото 2
Метою експозиції у портретній галереї був “Searching for Shakespeare”: пошук портретів Шекспіра, написаних за його життя. Усі картини, що експонувалися, попередньо пройшли ретельний рентгенівський аналіз, — це дало змогу з певною точністю визначити час написання того чи іншого портрета. Найбільш автентичним було визнано портрет, що прикрашав вхід до Національної портретної галереї (фото 1).
Екскурсія в рідне місто Шекспіра Стратфорд відбулася 23 квітня, в день народження і смерті барда. День видався дощовий. Автобус рухався на північний-захід від Лондона, промайнув Оксфорд, де Шекспір, як правило, зупинявся на шляху зі Стратфорда до Лондона й назад, і все частіше почали зустрічатися майже безлісі пагорби, невеличкі селища та овечі пасовиська.
Фото 3
На під’їзді до Стратфорда з’явився знаменитий Клоптонський міст через обрамлений вербами неширокий Ейвон, на рівній поверхні якого вдалечині білів лебідь (фото 2). І згадалися слова, сказані про Шекспіра його другом-суперником Джонсоном: «О лебідь Ейвона, Шекспир сладкоголосий! Ти співав не тільки нам – для всіх часів!»
Стратфорд невелике місто, проте його вулиці оживляють натовпи туристів, шанувальників великого поета. Багато будинків зберігають середньовічний стиль фахверка: на білих стінах чорні лінії дерев’яних перехресть (фото 3). На головній вулиці міста − Хенлі-стріт (фото 4) розташований двоповерховий будинок, у якому народився Вільям Шекспір.
Он невысок и кажется похожим
На все дома вокруг. Отличье в том,
Что бережно фасад его обложен
Высокосортным красным кирпичом (фото 5).
(Віршові тексти тут і далі — мої. — Авт.)
Фото 4
Акуратно підстрижені дерева, квітучі кущі, клумби нарцисів, тюльпанів і різнокольорових примул прикрашають невеличке подвір’я, приєднане до задньої частини будинку (фото 6).
Внутри же интерьер средневековья,
− за исключеньем нескольких картин, −
тогдашний быт, типичные условья,
в которых жил перчаточника сын.
Налево – мастерская, там перчатки
отец поэта на продажу шил.
О том, что в доме не было достатка, вид помещений явно говорил.
Фото 5
Когда заходишь в комнату, направо,
у стенки, − одиночная кровать,
застеленная серым покрывалом,
низка, узка, − в ней неудобно спать.
На кухне, где всегда бывало людно,
очаг, скамейка и широкий стол.
На полке – деревянная посуда.
Пол каменный. Холодный, серый пол.
И этот быт, простой, без ухищрений,
Взрастил талант Шекспира! Боже мой,
Ты существуешь, раз родился гений,
Душа людей, в убогости такой!
1585 року, будучи вже батьком трьох дітей, Шекспір поїхав до Лондона і присвятив себе театру. Згодом він став «пайщиком» театру «Глобус», що дозволило йому купити найкращий будинок у Стратфорді «Нью Плейс». Там поет провів останні роки життя, захоплено займаючись садівництвом.
Фото 6
До наших днів «Нью Плейс» не зберігся, але залишилась територія саду, де можна побачити періодично оновлювану молодими паростками шовковицю, посаджену самим Шекспіром (фото 7).
Вільям Шекспір народився і помер 23 квітня,
Прожив полвека. Люди усмотрели
В том знак, что он с бессмертьем обручен:
Скончался и воскрес – своим трудом,
Тем редким мастерством изображенья,
Той правдой, что одна для всех времен,
Для всех людей – до их исчезновенья.
Фото 7
Цього року виповнилося 445 років від дня народження поета й 400-ліття першої публікації його знаменитих Сонетів. Ці події Україна відзначила проведенням 23−24 квітня у м. Запоріжжі першої міжнародної конференції «Поетичний універсум «Сонетів» В. Шекспіра». Вчені-шекспірознавці з Києва, Запоріжжя, Львова, Донецька, Дніпропетровська та інших міст України, а також гості з Німеччини, Нідерландів і Швейцарії захоплено ділилися своїми поглядами на шекспірівський поетичний спадок і досвідом перекладання його Сонетів українською та російською мовами. Перший досвід спілкування виявився дуже вдалим. (Про конференцію «Поетичний універсум» див. «Шекспір на Хортиці, вбо Подолання треносу».)
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
А чому б не потрудитись і не знайти перекладу на мову, на якій подається стаття?Чому б тоді не надавати текст в оригіналі? Це згубна практика приниження мови. Зазвичай так роблять для того, щоб показати неповноцінність мови. Однією відчуваю, другою пишу .
Ці два поставлені запитання ні про що не говорять.
Уточнення.
Слід читати: “Ці два поставлені МНОЮ запитання ….”
ніхто мову не принижує, не треба емоцій!
укр. мова хоч і гнучка, і мелодійна, АЛЕ ЗОВСІМ НЕ РОЗРОБЛЕНА. Ось промовистий приклад: журнал ,,Усесвіт” друкує сучасних зарубіжних авторів, АЛЕ УКРАЇНСЬКОЮ ВОНИ ЛУНАЮТЬ ГЕТЬ ПОГАНО, НЕЧИТАБЕЛЬНО, а потім візміть російський переклад того ж самого твору – і не можна відірватися. Вся причина в мові.
Її знищили.
це писала вчителька шостого класу
до речі, про НЕЧИТАБЕЛЬНІСТЬ іноземних перекладів – Поштамт
Буковскі, зроблений І. Стронговським: не думаю, що його вподобала більшість. Кволий, надто посередній переклад, пересипаний русизмами. І не треба, певно, ставати на герць із усім світом, щоб це довести.
Не варто плутати неякісний переклад і можливості мови.
те ж саме кілька років тому казали і про переклад художніх фільмів.
а українську мову давно вже ховають, все ніяк не можуть поховати – живуча гадина виявляється…
та ніхто нікого не ховає! просто з появою електронних перекладачів надто різко змінилася на гірше якість текстів того ж самого . А також з’явилася сила перекладачів із різних мов, хоча, по суті, з англійської та на англ. якісно перекладає лише одна людина, яка живе у Венніпезі… Такі кепські маємо справи.
ТОГО САМОГО ВСЕСВІТУ!