Євген Баран

Літературний критик, літературознавець. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Член Національної Спілки письменників України. Живе в м. Івано–Франківську. У літературно–критичному й науковому доробку Євгена Барана є збірники літературно–критичних текстів «Зоїлові трени» (1998), «Звичайний читач» (2000), «Навздогін дев’яностим» (2006), «Читацький щоденник — 2005» (2006); монографія «Українська історична проза другої половини ХІХ – початку ХХ століття і Орест Левицький» (1999); книги есеїстики «Порнографічна сутність правди» (2007), «У полоні стереотипів» (2009); книга щоденникових нотаток та есеїстики «Наодинці з літературою» (2007). 2008 року у Львові вийшли книги Божени Боби-Диги «Писане дощем», «Поезія єднання: вірші з Кракова», де Євген Баран виступив перекладачем цілого ряду віршів польських поетів (разом із Олександром Гордоном). Лауреат премії імені Олександра Білецького в галузі літературної критики (1999), міської премії імені Івана Франка в галузі літератури (2001), міжнародної літературної премії «Тріумф» (2003), обласної премії імені Василя Стефаника в галузі літератури (2006), міжнародної літературної премії імені Богдана–Нестора Лепкого (2007), премії імені Дмитра Нитченка (2008).