Казка про віру в себе
- 12 Бер 2012 17:46
- 4,887
- 35 коментарів
Мілошевський З. Зміїні гори/Ю.Процишин; пер. з польс. Б. Антоняк. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2010
Читацький досвід підказує нам очікувати від казки протистояння добра і зла, світла і темряви, любові й ненависті; ми сподіваємося на героїчних персонажів, щасливу кінцівку та мудру мораль. Казкову повість «Зміїні гори» Зиґмунта Мілошевського, що побачила світ 2010 року у «Видавництві Старого Лева» в перекладі з польської Божени Антоняк, можна назвати саме такою традиційною казкою про вічне. «Зміїні гори» – це повість сучасного польського автора, витримана в дусі фольклорної чарівної казки. Пригоди, в які потрапляють принцеса Філомена та рибалка Ерік, головні герої повісті, – це шлях до гармонії та добра. Долаючи небезпечні перешкоди та витримуючи складні випробування, друзі жодного разу не зневірюються й досягають своєї мети, даючи читачеві приклад мужності, нескореності та цілеспрямованості. У перипетіях цієї повісті читач не раз відчує, як знайомі йому з раннього дитинства мотиви та поведінка героїв (наприклад, підписання угоди на служіння темній силі або боротьба з дивними та небезпечними створіннями) переплетуться з досі незнаними, новими казковими світами.
Події повісті розгортаються в лоні Зміїних гір, де гострі вершини заступають собою замок короля Трита й королеви Нітри, та ховають за свої височіні казковий Шертат – край, оспіваний піснями та легендами. Головна героїня повісті, принцеса Філомена, задля того, щоб покинути батьківський замок, погоджується стати змієвою служницею. А як інакше принцесі вирватися із замку, котрий, попри любов батьків та увагу няньки, став для неї схожий на нестерпну темницю? Отож, Філомена ризикує всім, щоб дізнатися про край, розтащований за далекими Зміїними горами. Ставши змієвою служницею, принцеса вчиться терпінню й витримці. Усе те, що Філомені раніше здавалося нестерпним і набридливим, стає тепер вагомим.
На службі в змія поруч із принцесою немає ні друзів, ані близьких. Це ще більше загострює її переживання. Коли Філомена не втримується від спокуси дізнатися більше про таємницю, суворо заборонену змієм, починається боротьба між світом темряви та світла. Якби не вірні друзі, то навряд чи вдалося б принцесі вибратися з лихих тенет. Отож, юні герої відважно вступають у боротьбу за встановлення рівноваги Прадавньої Магії та мудрості (досить таки типовий мотив польських творів жанру фентезі).
Попри простоту сюжету й легкість та лаконічність мови (що, звісно, свідчить не тільки на користь автора, а й перекладача), Зиґмунт Мілошевський цікаво й часом неоднозначно підходить до зображення персонажів. У своїй повісті автор утримується від гендерних стереотипів, що побутують у традиційних казках про принцес. Зокрема Філомена – це яскравий і сучасний образ безстрашної та відчайдушної королівни. У тексті майже нічого не сказано про її красу, украй важливу для традиційних казок. Також Філомена – не пасивна героїня, яка чекає на свого принца, який міг би не тільки порятувати її у складній ситуації, а ще й влаштувати потому гучне весілля. Навпаки, тут ідеться про Філоменину втому від буднів і бажання за будь-що поринути у вир «некоролівських» пригод.
Рибалка Ерік не поступається Філомені сміливістю, але якщо характер принцеси – бунтівний та амбітний, то характер Еріка – поміркований і зважливий. Ерік – це тип класичного персонажа-героя, якому випадає доля врятувати батьківщину від посухи, що стається через порушення Порядку. Американський професор германістики та дитячої літератури Марія Татар (Maria Tatar) у своїй книжці «Класичні казки» (The Classic Fairy Tales) пропонує розподіляти казкових героїв на два типи – кмітливого, який здобуває бажане за допомогою віри й дитячої наївності, та відчайдуха, який доходить до цілі за допомогою чарівних сил. За такою логікою Ерік поєднує риси обох. Хлопець твердо вірить, що з усіх скрутних ситуацій є вихід. У цьому його підтримує юний Том, який так само ніколи не здається в складних життєвих обставинах. А в нього якраз їх безліч, бо Том – сирота.
На перший погляд здається, що персонажі Зиґмунта Мілошевського досить неординарні чи навіть свавільні. Та якщо придивитися уважніше, стає очевидно, що насправді вони – мрійники, які будь-що прагнуть бути сміливими, щоб наважитися не тільки «піднятися на вкриті снігами вершини», а й подолати свої дитячі (й дорослі) страхи.
На окрему увагу заслуговують магічні персонажі повісті. Яскравий образ у Мілошевського – вогнистий птах Хард. Він уособлює одразу дві сили: оновлювальну та руйнівну. Хард слідкує за порядком і не терпить свавілля. Вогненний птах дбає про загартування духу та волі. Його наділено водночас і негативною, і позитивною символікою. Птахи у слов’янський міфології – це образи повітряної стихії, що сполучають земний і небесний світи. А також часто символізують сонце і вогонь, що проникають усюди. Саме таким і є Хард.
Не менш важливим у казці є змій. Він – охоронець підземного світу, символ таїни й непізнаності, символ спокуси. Якщо Хард – це небесний вогонь, то змій – це земна вода. Згідно із сюжетом, ці дві стихії вогню та води зустрічаються задля встановлення Прадавньої Магії. Очевидно, що Мілошевський не просто орієнтується на фольклорну чарівну казку, а й активно залучає відомі фольклорні образи.
Варто згадати, що в сюжеті цієї казкової повісті помітно виділяється «дантівський» мотив. Наприклад, у Гроті Померлих, де прислужує Філомена, мешкають небіжчики-в’язні, які мусять щодень тяжко спокутувати свої гріхи, проходячи неабиякі випробування.
Важливий аспект книжки – це ілюстрації Юлії Процишин, виконані в стилі чорно-білої графіки. Художниця достовірно передає настрій та емоції казкових персонажів, а також старанно створює світи, прописані автором. Чорно-біла гама додає казці химерності, а її головним героям – вишуканості та елегантності. Невеличкий, майже кишеньковий формат книжки привертає увагу яскравою обкладинкою.
Книжка «Зміїні гори» безперечно зацікавить і юного, і дорослого читача. Ця повість – добрий приклад універсальної казки з яскравими нестереотипними героями, що не тільки стануть близькими дітям, а й посприяють загартуванню дитячих характерів. Ця книжка важлива тим, що має актуальну для сьогодення мову та яскраві образи, які вкотре утверджують загальні цінності, важливі для засвоєння ду кожному віці.
1. Як на мене, це не казка, а примітивне бісовиння. Своїй дитині ніколи би такого до рук не дала. Головна мета героїв казочки – “встановлення рівноваги Прадавньої Магії”, що подається як “шлях до гармонії та добра”. Це ж типовий NewAge. Побійтеся Бога, люди добрі. Прадавня магія, серед іншого, передбачала дитячі жертвопринесення.
2. “посприяють загартуванню дитячих характерів”- ??? “актуальну для сьогодення мову” – ???
“це не казка, а примітивне бісовиння”
Як і всі народні казки. Ви ще Гаррі Поттера пригадайте. Боже, яке сміття у людей у голові!
1. Звичайно, народні казки – це насамперед ритуальні язичницькі казки для дорослих (а не дітей) і в них нічого доброго немає. Тому невипадково, що їх ретельно редагують перед тим, як доносити до дітей. Ті традиційні добрі “народні казки”, до яких ми звикли, зовсім не народні, а адаптовані.
2. Такі книги, як “Гаррі Поттер” – одна з причин, чому з’являються такі книги, як “Маленьким тиранам – ні!” (М.Вінтергоффа) або «Маленький тиран» (І.Прекоп).
Захід уже пожинає плоди від покоління “гаррі потерів” – згадайте бунти підлітків у Лондоні.
Захід уже пожинає плоди від покоління “гаррі потерів” – згадайте бунти підлітків у Лондоні. – Тобто ви вважаєте, що ті виродки, що громили минулого року Лондон начиталися “Гаррі Поттера”? Насмішили.
Навіщо ж так банально. Йдеться лише про хронологію та соціологію: “Гаррі Потер” продавався мільйонами, одна за одною виходили екранізації саме тоді, коли ці “виродки” ходили у садки та до школи.
А тепер наляканий Д.Кемерон змушений визнати, що погроми пов’язані не з бідністю, а культурою цих молодих людей “This is not about poverty, it’s about culture” (http://www.reuters.com/article/2011/08/11/us-britain-riot-idUSTRE7760G820110811).
Тому не потрібно ставитися до цього питання так зверхньо.
Ви бачили обличчя тих погромників? Ви чули, щоби пограбували хоча б одну книгарню? Не смішіть, вони книжки в руках в житті не мали.
(Вплив 8 кінофільмів-екранізацій впродовж 10 років просто не обговорюється)
Йдеться лише про хронологію та соціологію — “соціологія” – це наука, а не просто гарне “розумне” слово. Можете на якісь соціологічні дослідження послатися? На взір: “Гаррі Поттер” і розвиток підліткового вандалізму”.
Д.Кемерон змушений визнати, що погроми пов’язані не з бідністю, а культурою цих молодих людей Тут ви пересмикуєте, бо Д.Кемерон свою думку про “культуру” там розвинув:
“This is not about poverty, it’s about culture,” Cameron said. “A culture that glorifies violence, shows disrespect to authority, and says everything about rights but nothing about responsibilities.”
“Оспівування насильства”, “неповагу до влади” і заклик до зневаги “відповідальності” ви в “Гаррі Поттері” не знайдете.
1. А Ви бачили обличчя тих погромників? І що там особливого? На них написано, що вони нічого не читали?
2. “Вплив 8 кінофільмів-екранізацій впродовж 10 років просто не обговорюється”. – Чому ні? Ви хочете сказати, що жоден із цих вандалів не бачив екранізацій?
3. “соціологія” – це наука, а не просто гарне “розумне” слово. – Дякую, навчаючись і викладаючи у Могилянці, про це чула. Не збивайтеся на образи. Якщо раптом Ваше дитинство чи юність пройшли під знаком юного Гаррі, то не сприймати мої тези надто особистісно. Якщо образила ваші почуття, то вибачте.
4. Щодо Камерона: everything about rights but nothing about responsibilities – чим не Гаррі Потер? Махнув паличкою, і все маєш, навіщо важко працювати?
1. А Ви бачили обличчя тих погромників? — скільки хочете, на ютьюбі, наприклад. І, якщо ви лондонські погроми гопників називаєте “бунтами підлітків”, ви просто не в курсі подій.
Ви хочете сказати, що жоден із цих вандалів не бачив екранізацій? – Я кажу, що навіть, якщо погодитися з вашою тезою про шкідливість книжок про “Гаррі Поттера” і їхній критичний вплив на становлення сучасної молоді, то негативний (по вашому) вплив 8 казкових кінофільмів-екранізацій впродовж 10 років (ще й на тлі загального ТБ і кіно-сміття) дорівнює 0.
“соціологія” – це наука, а не просто гарне “розумне” слово. – Дякую, навчаючись і викладаючи у Могилянці, про це чула. — Але ж навіщо ви це слово тут вжили? Про яку таку “соціологію” ви тут говорите?
Не збивайтеся на образи. — Це не образа, це констатація. Соціологію ви тут згадали недоречно.
4. Махнув паличкою, і все маєш, навіщо важко працювати? — Без коментарів.
————————
З усього сказаного вами роблю висновок, що про лондонських погромників ви щось чули, книжок про “Гаррі Поттера” (фахово) не читали, кіно про нього ж не дивилися. (Не біда, мабуть це не ваше) До того ж, ви відомі, як авторка беззмістовних захоплених коментарів до статей Дроздовського. Тому подальшу розмову з вами припиняю як безперспективну — істину з вами не знайдеш. ;)
Па-па.
“Махнув паличкою, і все маєш, навіщо важко працювати?”
Кого-кого, а Гаррі Поттера ви точно не читали. Хоча, підозрюю, що і “Зміїні гори” теж. Але бодай зі свого читацького досвіду ви маєте знати, що книжки, де просто “махнув паличкою – і все маєш”, ніколи не зможуть завоювати 400 мільйонів читачів? Бо книжка, де не відбувається боротьби добра і зла, навряд чи знайде відгук у душі багатьох людей. До речі, щоб ви не закинули мені, що моє “дитинство чи юність” пройшли під знаком Гаррі Потерра, повідомляю: якщо 30+ – це “юність”, тоді так.
Little Jane, гадаю, погромники взагалі книжок не читають, це по-перше. По-друге, краще вже читати й дивитися Гаррі Поттера, ніж будь-що інше, пропоноване нашим телебаченням у прайм-тайм. По-третє, з усією повагою, але не можна дітям пропонувати без кінця Всеволода Нестайка і стверджувати, що більше нічого в нас немає, і це – наше все. Вас послухати, то почитавши “Зміїні гори”, дітки озброяться вилами і посунуть трощити вітрини й перекидати автомобілі? І нарешті, бунти й погроми були завжди, задовго до Поттера й іже з ним.
Достатньо почитати спогади будь-кого з очевидців погромів – скажімо, Пітіріма Сорокіна (1917-1918) чи Віктора Клемперера (1930-ті) – щоби зрозуміти, що погромники – не обов’язково безграмотні варвари і дуже навіть можуть захоплюватися масовим чтивом, кінематографом, оперетою. З теоретиків можна Г. Лебона почитати – також позбавляє зайвих ілюзій. Так що Ваша гнівна тирада не витримує жодної критики.
Загалом, мене дивує віра інтелектуалів у те, що людина, яка читає, чимось краща від людини, котра не читає, або те, що homo legens краще убезпечений від злих нахилів. Але ж, шановні, всі тирани ХХст. були дуже начитаними людьми: і Лєнін (хто з нас Гегелем в оригіналі зачитується?, а він до останніх днів читав), і Троцький, і Сталін, і Гебельс.
Справа точно не у читанні як такому, а щонайменше у тому що саме читають і як читають. Крім В.Нестайка, є Г.К.Честертон, К.Льюїс, Г.Лі, Е.Портер, зрештою ніхто не відміняв Ч.Діккенса, Г.-Х.Андерсена, “Робінзона Крузо” та силу інших хороших книг.
Носяться з тим Нестайком, мов курка з яйцем. Порожня балаканина зі штучним гумором.
А Ви у дітей запитайте, вони читають Нестайка і батьки їхні читали. І онуки будуть читати.
На парканах також читають всяке лайно, але це не ознака літератури. Знайшли класику курям на сміх. Це ознака примітиивізму.
Гадаю, ви не тільки читаєте все, що на парканах, а й самі там пишете. У на сходах також пишете. Тому нормальна література вас дратує.
А мені українською класикою для дітей видається чи не найбільше “Про Барвінка і Ромашку” Богдана Чалого.
100%!!!!!
Це не для Марти 100%. Не згодна з такою думкою. Нестайка люблять!Добрий гумор,гарний сюжет,чудове слово! У курки може бути теж смак до читання !
Не перетворюйте дітей на курей.
А що, кури якимось чином читають? До чого тут кури? Вам на інший сайт.
Про курей багато говорить Марта. У мене це була метафора.)))
Blade – у вас промовистий нік, якщо читати буквально українською
Діточко,тут дорослі обговорюють книги,а ваші підліткові асоціації тут зайві.
До Little Jane . Непомітно, що, Ви читали цю книжку. Бо незрозуміло звідки у Вас ці хворобливі візії погромів. Незрозуміло також, який зв’язок між “Зміїними горами” і Гаррі Потnером, а тим більше погромами? Я от Зміїні гори читав тричі й цього не помітив, і погромів теж не влаштовую. Чудово написана гарна казка. Нестайко стилістично в рази пише слабкіше, я вже мовчу про соціалістичний світогляд. Взагалі, якщо мислити, як Ви, то читання “Фауста” чи Шіллера спричинило Голокост під час Другої світової війни. А ті, хто читав Пушкіна створили ГУЛАГ.
До АІ,
Єврейські інтелектуали неодноразово виходили на тему зв’язку “Фауста” (та й загалом німецької класичної музики, філософії та літератури) з Голокостом. У своїх розмовах з М.Юдіною Б.Пастернак підкреслював, що саме виразна демонічність певних частин “Фауста” створювала йому найбільші перешкоди при перекладі.
Тому не все так просто й однозначно. Ви, на жаль, недооцінюєте сили впливу слова, образу, стилю на долю суспільств.
І Владімірскій централь полюбляють мільйони.
Традиційно коментування перейшло на абстракції. Ще раз хочу запитати: Хтось із Вас читав цю чудову книжку? Хтось може щось сказати про мову перекладу цієї книжки? Це ж рецензія не на Гаррі Поттера чи Нестайка. Що це за мода така, оговорювати непрочитані книжки.
Книжку не читала, прочитала анонс. Виникло одне питання – Для кого ця книжка? Чи потрiбна вона сучаснiй дитинi ?
Це вже навіть не смішно: книжку не читала, але засуджую. Звучить знайомо.
Щодо слів Марти. У Нестайка є дуже різні речі. Деякі з них справді дуже гарні. Але є книжки, які в сучасної дитини не викличуть жодного інтересу через ідеологію й незрозумілі вже реалії (колгоспники, “погані”/”ворожі” іноземці, описані явно в дусі радянської епохи та ін.). Навіть “Тореадори з Васюківки” місцями вже є незрозумілими. А про “Чудеса в Гарбузянах” я просто мовчу. Як і про деякі частини “Лісової школи”, які є натягнутими й неприродними. Попри це, мій син читав звісно, “Лісову школу” та “Країну сонячних зайчиків”, і вони йому подобалися. Але читав він і всього “Гаррі Поттера”, і якось йому це не зашкодило. Дитячі книжки, як і дорослі, повинні бути різними. І давайте, нарешті, обговорювати книжки, а не вести безпредметні розмови й ображати одне одного. Як перекладач “Зміїних гір” книжку рекомендую, вона справді чудова.
А де Ви, пані Божено, побачили засудження? Я рада, що видавництва готують нові книжки, а питання було про те, на який вік розрахована ця книжка і нічого “особистого” там не було. Не шукайте кицьку у темній кімнаті, коли ії там немає. А про те, що “наші діти не знають іншої літератури” (за словами пані Марти) не погоджусь. Діти зараз дуже розумні, і багато з них читає іноземну літературу на мові оригіналу.
Цю книжку автор написав для своєї 11-ої доньки Майї. Читається вона чудово дітьми 8-12 років, і дівчатами і хлопчиками, бо тут рівноцінні і дівочий і хлопчачий герой. Діти , як і дорослі, є різні. Одні ковтають книжки, інші взагалі не читають. Порівняно із радчасами українською мовою доступно набагато більше дитячих книжок. А от вже для молоді книжок значно менше.
І це при тому, що Нестайка переробляли на сучасний лад. Але нічого з того не вийшло. Просто наші діти не знають іншої літератури, тож її треба перекладати.
“Нестайка переробляли на сучасний лад. Але нічого з того не вийшло”
Ще й як вийшло. Продається багатотисячними накладами, видають усі кому не ліньки.
Перегній також цінується.