Сергій Жадан, людина, котра не потребує банальних прикметників на власне означення в літературному просторі, не знає, що робити, аби покращити ситуацію з перекладами, тому просто пише і радить іншим робити те саме.
11 березня у Німеччині розпочався Міжнародний Лейпцігський книжковий ярмарок, який називають «молодшим братом» Франкфуртського книжкового ярмарку.
В одній зі своїх статтей Ігор Бондар-Терещенко кинув фразу про специфічну «слобідську духовність». Цього ж разу темою його розмірковувань стали «слобідську ментальність», «національний простір слобожан» і їх вияв в українській літературі. Але чи не виглядає штучною запропонована критиком концепція? Чи не є вона виявом помітної останнім часом тенденції до силуваного моделювання регіональних «національних характерів»?
Можна до хрипоти в горлі та постмодернізму в текстах, доводити певну вторинність творчості Сергія Жадана, — мовляв, «читали й знаємо, звідки інтертекстуальні ноги ростуть». Можна. […]
Коли мова заходить про літературне обличчя Харкова ХХ століття, найперше на думку спадають «червоні» двадцяті, ВАПЛІТЕ, «Березіль», Блакитний, Хвильовий, Куліш… Пізніше на тлі «спілчанського» одноманіття […]
Назва цієї колективної збірки – з подвійним дном: твори трьох авторів, метафоричних циліндрів, мають, напевно, урухомлювати у серцях читачів вічне почуття любові. Ця претензійна назва, […]
