Запоріжжя – місто Шекспіра!
- 27 Вер 2011 17:08
- 3,618
- 22 коментарі
У своєму репортажі про Першу Міжнародну наукову шекспірівську конференцію у Запоріжжі (2009р.) Володимир Панченко назвав «вдалою спробою ПОДОЛАННЯ ТРЕНОСУ». «… Тепер важливо не зупинятися…» — додав репортер. Наче виконуючи цю настанову, група запорізьких науковців, якою керує професор Наталія Торкут, здійснила цілку низку масштабних проектів. І ось ще один – Міжнародна наукова конференція «Англійський ренесансний Парнас: В. Шекспір та його сучасники». Відбулася вона 22—25 вересня 2011 року.
Цьогорічну ситуацію важко назвати сприятливою для проведення будь-яких конференцій, адже падіння наборів у ВИШах, драконівські заборони відшкодовувати витрати на наукові відрядження значно звузили й без того обмежені ресурси дослідників і викладачів літератури. Тим приємнішим є успішне проведення наукового форуму в Запоріжжі на базі Класичного приватного університету. Цей захід, що відбувався за активного сприяння ректора КПУ професора В.М.Огаренка, зібрав понад 100 учасників!
Своєрідним лейтмотивом конференції стали привітальні слова Н. М. Торкут про те, що Ренесанс започаткував інтелігенцію, а В. Шекспір був першим взірцевим представником культурної еліти модерного часу, який задав надзвичайно високу планку духовності. Такими справжніми шекспірівськими інтелігентами проявили себе члени команди «Українського Шекспірівського центру», яким вистачило і підприємливості, і віри в перемогу, і винахідливості, аби подолати «спротив умов» і подати українській науковій спільноті ще один урок: робити можна все і на доброму професійному рівні, тільки треба нічого не боятися і рухатись уперед.
У президії гарний настрій (проф. Жлуктенко Наталія Юріївна і проф. Торкут Наталія Миколаївна)
Н. М. Торкут у доповіді на пленарному засіданні підкреслила: відкритість свідомості й діалогізм визначають саму ренесансну культуру епохи Тюдорів, що забезпечило Англії часів Шекспіра високе місце серед інших держав. Відповідно, й атмосфера конференції була просякнута духом ренесансного діалогізму, адже виступи науковців репрезентували максимально широкий спектр інтерпретаційних моделей тлумачення творчості великого Барда. Вже на першому пленарному засіданні після капітальної і в усіх сенсах класичної доповіді М. Г. Соколянського про шекспірівський спадок у жанровому діапазоні англійської драматургії пролунав абсолютно постмодерністський за духом і як завжди стилістично бездоганний виступ Н. О. Висоцької, присвячений актуалізації гомоеротичного підтексту шекспірівського сонетного циклу в сучасному театрально-драматургічному дискурсі. Далі літературознавство органічно поступилося місцем філософському прочитанню «Гамлета» в дусі інтенційно-екзистенційного підходу, застосованого В. А. Маринчаком, і тлумаченню шекспірівських текстів у музиці І. Стравинського як школи світового авангарду (доповідь Б. Б. Шалагінова).
проф. Соколянський Марк Георгійович (м. Любек, Німеччина)
У наступних пленарних доповідях герменевтичний плюралізм тільки набирав обертів. Слід згадати блискучий аналіз аксіологічної складової доробку Філіпа Сідні, зроблений Н. Ю. Жлуктенко, захопливу герменевтику кохання в листуванні драматурга доби Реставрації Томаса Отвея у виконанні Т. В. Михед, натхненні медитації І. Є. Чупіс на тему «Шекспір і Бетховен», глибокий аналіз І. В. Лімборського, який говорив про «шекспіризацію» як про окрему складову сучасного вестернізованого світу, порівняльне вивчення стратегій використання образів Дон Кіхота як товарів і комерційних брендів, запропоноване автором цих рядків, ретельне вивчення дискурсу їжі в комедіях В. Шекспіра, здійснене Ю. Ю. Сапліним. Іноземне шекспірознавство було представлене яскравими виступами молодих науковців Урсули Кізельбах з Познані, яка присвятила увагу театральності в публічному та приватному житті Єлизавети І; Деніза Поніжа, чия розповідь про драму Брежана, де описується постановка «Гамлета» в одному словенському селищі за часів Тіто, викликала в аудиторії чимало гіркого сміху; та італійця Уго Кести, який доводив, що Данте був одним із можливих попередників Шекспіра. Можна тільки дивуватися майстерності укладачів програми, які зуміли зібрати в одному залі таку кількість представників найрізноманітніших літературознавчих шкіл і дослідницьких стилів.
Організатори вкотре продемонстрували і ще одне вміння – поєднувати високу літературну теорію з практикою щоденного викладання літератури в школах і університетах. Ось чому цілком органічно виглядало запрошення на конференцію президента Української асоціації викладачів зарубіжної літератури Ю. І. Ковбасенка, який розповів про історію, сучасний стан та перспективи викладання Шекспіра в Україні. Окреме місце у програмі посів Всеукраїнський семінар «Шекспір у парадигмі шкільної освіти», де найкращі вчителі-зарубіжники мали змогу продемонструвати свою методичну майстерність. Особливий інтерес викликав майстер-клас, проведений тренером консультативно-тренінгового центру «Педагог» І.А.Хроменко.
проф. Михед Тетяна Василівна передає подарунки конференції – ляльки-тільди, виготовлені майстринею Росстальною Ларисою Миколаївною
І, звичайно, не були забуті й майбутні шекспірозавці – сьогоднішні аспіранти й науковці-початківці, які мали змогу оприлюднити свої розвідки. Підбивши підсумки конференції, учасники підкреслювали, що одним із найбільших досягнень діяльності «Українського шекспірівського центру» є постійне зростання кількості та якості наукової продукції, присвяченої В. Шекспіру, що взагалі свідчить про ефективність наукових стратегій, застосованих Н. М. Торкут та її послідовниками. Їхні проекти – вже давно не прості академічні зібрання, де вчені виголошують свої тексти, які пізніше з’являються у вигляді збірок, а й ціла інституція зі своїм кодом спілкування і навіть культурною індустрією. Система поширення знань про Шекспіра, розроблена центром, складається з низки елементів. Серед них і сайт «Український шекспірівський портал», і журнал «Шекспірівський дискурс», і постійно діючий майстер-клас для молодих дослідників «Літературна панорама шекспірівської доби», різноманітні наукові і культурно-просвітницькі конкурси для студентів і школярів, за які переможці одержують грошові винагороди.
Відкриваючи конференцію, Н. М. Торкут багато говорила про плани на майбутнє. 2014 року людство відзначатиме 450 років від дня народження В. Шекспіра, і цілком можливо, що на той момент на подвір’ї Класичного приватного університету, де розташований «Український шекспірівський центр», відвідувачі побачать цілий будинок, названий ім’ям великого драматурга і поета, історико-літературна галерея «Шекспіріум», Шекспірівська бібліотека, Центр шекспірознавчих досліджень, Лабораторія ренесансних студій, кав’ярня «У Шекспіра», а перед будівлею постануть фонтан «Ромео і Джульєтта» — літній майданчик для театральних вистав та пам’ятник Вільяму Шекспіру. Ще одна ідея, яка, можливо, буде реалізована на той час, – перевидання українських перекладів творів Шекспіра із сучасними літературознавчими та перекладознавчими коментарями. Деякі читачі можуть не повірити і скептично посміхнутися: «Це чергові мрії!». Але те, що вже зроблено Н. М. Торкут та її колегами, — переконлива відповідь скептикам: все заплановане може стати реальністю, адже шекспірівський дух не тільки породжує шекспірівські задуми, а й надає шекспірівських сил.
Те, що роблять Н. М. Торкут та її команда, абсолютно унікальне й неповторне, і може слугувати прикладом для інших літературознавців України: за відсутності шекспірівського простору вони відтворюють його самі, здавалося б, у досить несподіваному місці. «Що Запоріжжю Шекспір? Що Шекспіру Запоріжжя?» – запитуєш себе спочатку, але щоразу, приїжджаючи на конференції та інші заходи, організовані Центром, знову бачиш, як мрія набуває форм життя і обростає плоттю. Так росте культура, вдосконалюючи світ навколо себе, а разом з культурою здійснюються мрії і творяться дива.
Як учасник, не можу не сказати кілька слів. Конференція вражає не тільки підготовкою (а вона таки відзначається продуманістю найдрібніших деталей – від окремих організаційних моментів до культурної програми в цілому), а й глибиною порушуваних проблем! Можу сказати, що не почув жодної доповіді, яка була б підготовлена просто для галочки. Якщо і виникали дискусії, то це була фахова і наукова розмова навколо актуальних проблем шекспірознавства. Організаторам уклінно дякую!!! Приємно, що Класичний приватний університет у Запоріжжі знайшов можливість у наш скрутний час організувати таку блискучу і, судячи по масштабності, показову для наукового загалу конференцію. Приємно усвідомлювати, що керівництво цього закладу розуміє, що за такими конференціями і такими заходами майбутнє сучасної української освіти і науки.
“Можна тільки дивуватися майстерності укладачів програми, які зуміли зібрати в одному залі таку кількість представників найрізноманітніших літературознавчих шкіл і дослідницьких стилів.” – хочу на це зауважити, що тема драматургії Шекспіра й України, судячи з повідомлення, звичайно ж не була вичерпана на конференції. Нема ніякої інформації про доповіді театрознавців, зокрема Ірини Волицької, у постановці якої “Річард після Річарда” Шекспір звучить дуже сучасно. Цю постановку “Театру в кошику” запрошують на усі шекспірівські фестивалі. Була вона і в Польщі, у Німеччині, у Вірменії, Москві і Сургуті. Тільки у Запоріжжі чомусь про це не знають. Мабуть не знають і про постановки Шекспіра у Львівському молодіжному театрі, й у театрі Заньковецької – постановка Алли Бабенко “Макбет” і Федора Стригуна “Ромео і Джульєта”. Мабуть не чули й про”Сон літньої ночі” в простановці студентського гурту під режисурою Олени Фешовець. А скільки цікавих сценічних інтерпретацій Шекспіра, ймовірно, відбувається в цілій Україні.
Красно дякую панові Ukrainec за таку велику купу імен і вистав – “всєнєпрєменно ознакомімся”. А з приводу того, що в Запоріжжі не знають театрознавців – “есть многое на свете, друг Горацио…”. Значить, дізнаємося (ще раз дякую за допомогу) і наступного разу запросимо. Тільки от, думається, якщо наш МОН і далі так ставитиметься до наукових заходів, то поєднати академічну конференцію з шекспірівським театральним фестивалем (до речі, є охочі взяти на себе його організацію і проведення?) найближчим часом буде практично неможливо.
Я думаю що в Літакценті повинна бути сторінка відгуків. Наприклад, прочитав статтю Сидоржевського, чи то пак інтерв”ю з ним, де він дає свою оцінку деяким нашим відомим письменникам і мені захотілося (хоч він там мене не згадує і не лає), сказати що в літературі він повний нуль і в критиці та оцінці творів теж. Очевидно ми живемо у різному часопросторі.
„Co ma piernik do wiatraka?”
Будівництво шекспіривських музеїв, галерей і т.і. – це, звичайно, чудово. Не менш чудовим було б збільшення зарплат викладачів Класичного приватного університету.
Все це дуже зворушливо і мило,але рівень підготовки літературознавців все ж викликає деякі підозри
Так,наприклад,деякі із них(літературознавців) вочевидь таки досі не в курсі такого гидкого й прикрого,але при тому страшенно упертого факту,що Шекспір ні разу не написав жодного слова по-москвинськи,зважаючи на те,хоча б,що у його часи такої мови просто ще не існувало в Природі
Це взагалі дуже цікавий сучасний феномен,коли по теле- чи просто радіо цитують,наприклад,Біблію і якось виходить воно так,що не тільки Ісус,Мойсей,а навіть і сам Бог: усі належали в часи написання Біблії до московського патріархату,судячи з тієї мови,якою їх рясно цитують нині в Україні.
Ні,воно може й справді“есть многое на свете, друг Горацио…”,але,на жаль,на цьому прикрому факті(на відсутности суворої північної мови у темні часи Шекспіра і незнання Шекспіром останньої)ми змушені таки наполягати
І тут уже одне із двох:або цитувати Його мовою ориґіналу,або ж в українському таки перекладі попри усю палку любов до костроми,рязані чи до теплого маґадану
ПС Отак один маленький штрих,а буває розсекретить цілу,так чудово замасковану,вражаючу картину,ім*я ж Їй просто – ПРОФАНАЦІЯ
Пан (чи панянка?) кульгавий на логіку? В темні часи Шекспіра і української мови у її теперішньому вигляді не було, тому цитування українською також суцільний моветон.
І коли вже розкидуєтесь такими промовистими ярликами, то, може, поділитесь власним досвідом організації та проведення міжнародних конференцій?
Таки Пан(чи панянка?)кострома кульгавий(а) на логіку,бо для особливо кмітливих і допитливих кілька разів було повторено:мова йде про цитування Шекспіра саме В УКРАЇНІ,а не десь іще інде
Тому цілком байдуже чи була вже сучасна літературна українська мова в темні часи Шекспіра чи ні,головне,що дія ТЕПЕР відбувається В УКРАЇНІ і саме тому цитувати Шекспіра варто або ж мовою ориґіналу,або українською
Москвинською ж мовою В УКРАЇНІ Шекспіра доцільно було б цитувати тільки в тому єдиному разі,якби це і справді була мова ориґіналу(тобто, якби Шекспір і справді висловився саме по-москвинськи хоч раз за всю свою біографію)
А надто в україномовних повідомленнях,що в протилежному разі звучить просто дико і страшний моветон,що псує реноме
Маленький урок логіки – не більше
Не профануйте,хлопці і дівчата,а таки дерзайте до зірок
РЕМАРКА:Перш ніж щось серйозно організовувати і серйозно змінювати світ,пізнаючи таємні закутки душі титанів,чи не варто почати із орґанізації себе самих і процесу свого власного мислення?
Питання суто риторичне
Беззастережно згоден з Vin.
Від імені вчителів – учасників Всеукраїнського семінару “Шекспір в парадигмі шкільної освіти”, який пройшов у рамках міжнародної шекспірівської конференції, щиро дякую організаторам за надану унікальну можливість долучитися до шекспірознавчого заходу світового масштабу. Вчителі мали змогу послухати виступи відомих науковців, поспілкуватися з ними, з’ясувати коло питань, які досліджуються сьогодні в шекспірознавстві, обговорити проблеми шкільного вивчення біографії та творчості В.Шекспіра. Безумовно, такий захід сприяє активній інтеграції сучасних наукових знань в практику шкільного викладання літератури.
Учительський семінар пройшов плідно, цікаво, на високому організаційному рівні, у надзвичайно доброзичливій, творчій атмосфері і здобув найвищі оцінки педагогів.
Вітаю шановних шекспірознавців з тим, що відійшли від совіцької традиції ювілеїв і почали відзначати 450-ліття за три роки перед тим. Вітаю і Уляма Йвановича з таким пошануванням поза східними кресами Євроспільноти і самих кресовяків-запорожців (не випендрюйтеся – порогів вже давно нема, чи не краще перейменувати ваше славне місто у Дніпрельстан) з надзвичайно доброзичливою, творчою атмосферою. Тільки є питаннячко. Якою мовою переважно відчитувалися доповіді. Питання не риторичне, а до ЛітАкценту, якщо знаєте відповідь.
Українською, добродію, українською!..
І маємо з тим проблеми, бо якщо не збільшимо кількість англомовних виступів, то європейське шекспірознавство до нас не приїде. Будемо синхроністів залучати наступного разу…
>> Будемо синхроністів залучати наступного разу…
Запрошуйте, хотілося би з такою темою попрацювати.
А якою мовою доповідав проф.Соколянський?
До речі, подаю свій e-mail, як синхроніст з польської, англійської і російської за помірковану плату.
Боюся, добродію, що плати за служіння добрій справі не буде – привеземо студентів, шукатимемо волонтерів у Запорізьких вишах.
Платити треба акторам, театральним колективам – чому ж на цей раз театрального фестивалю не було? Серед інших причин – і чинник “поміркованої платні”.
>> плати за служіння добрій справі не буде – привеземо студентів, ..
Тобто гроші платять за служіння НЕдобрій справі, так виходить? :))))
Совок непереможний :(
Ну що ж, платімо Брітні Спірз по 800 грн за квиток.
Волонтери, студенти-синхроністи? На шекспірознавчій конференції? Шановне товариство, та це ж не просто недобре! Одного разу мені пощастило побувати на конференції, де виступали турецькі науковці. Конференція стосувалася історії. Так от: гіршого перекладу синхроністки я зроду не чула! Я не заперечую, боронь Боже, супроти студентів. Просто сумніваюся, що в них вистачить фахової літературознавчої освіти, аби робити синхронні переклади.
>> боронь Боже, супроти студентів. Просто сумніваюся, що в них вистачить фахової літературознавчої освіти, аби робити синхронні переклади.
Ви ж бачили, там раніше писали, що “Платити треба акторам, театральним колективам”, а перекладачам – за що, додам я? Хіба мало тепер тих, хто англійську знає ;) Візьмемо студентів, викладачів, можна додати відмінників-старшокласників і забабахаємо синхронний переклад на Шекспірівській конференції. Ото Запоріжжя прославиться. На весь Шекспірівський світ!
І сміх, і гріх. :(
Ще добре, що у тієї пані грошей немає. Але так само (за що перекладачам СТІКО (і, в приципі) платити) міркують і справжні грошовиті замовники.
Для дуже продвинутих знавців історії української мови. Думка, що українську мову видумав Генеральний штаб австрійської армії, цікава, як також цікава думка, що у часи Шекспіра української мови ще не було. А от всесвітньо відомий професор Московського університету Олександр Потебня (в його авторитеті, як вченого, ніхто не сумнівався, навіть запеклі шовіністи) сказав що діалогічний хоровод “А ми просо сіяли… ” створено ще за півтора тисячоліття до Різдва Христового. Очевидно, пісня була створена тією мовою, якою спілкувались. Далі. Є десятки тисяч українських пісень. При тому вони мають як регіональне забарвлення, так і соціальне і культурне; у змісті пісень вгадується час, простір. Час як пора року, час як історична епоха. А колядки, щедрівки. Тож яким мав бути талановитим отой штаб, щоб скласти таку кількість пісень, а відтак, казок, переказів, приказак, навчити людей співати і т. д. Зрозуміло, що для дурниць, які видумують хворі москвини, логіка не потрібна. “нема й не було” – оце і вся логіка. Ага, про В. Шекспіра. Думаю, що “Українець”, який знає англійську мову, погодиться, що переклад творів геніального англійця на українську мову є неперевершеним.