Український віддих Декарта і Вольтера (ФОТО)
- 18 Жов 2010 05:05
- 239
- 2 коментарі
Уже сама затишна півтемрява, у якій цього року відбувалася церемонія вручення премії імені Григорія Сковороди, могла би послужити напрочуд вдалою метафорою для української перекладацької справи загалом. Мовляв, є талановиті перекладачі, є тексти до перекладу, однак було би непогано мати ще й «відповідні» умови для роботи. Тим влучнішою стає ця метафора, коли півтемрява на Банковій, 2 усе ж таки завершується тріумфальною з’явою освітлення. У нашому випадку таким «освітленням» можна вважати різного роду посольські й консульські ґранти, що сприяли б перекладацтву так, як це ось уже 18 років робить програма «Сковорода».
Отже, 14-го жовтня у приміщенні Спілки письменників України удев’яте було визначено лауреатів премії «Сковорода-2010». Цього року конкурсантів «оцінювали» Тарас Івасютин, президент Ініціативного комітету Альянс Франсез у м. Чернівці, завідувач кафедри іноземних мов історичного факультету Чернівецького національного університету; «вірний друг французького посольства», письменник і журналіст Андрій Курков; журналіст, телеведучий і шеф-редактор «Українського тижня» Юрій Макаров; а також Іван Мандзак, доцент кафедри французької філології Львівського університету імені І.Франка. І щоби якось урівноважити ґендерну нерівність суддівського складу, – пожартував надзвичайний і повноважний посол Франції в Україні Жак Фор, – почесним президентом журі було запрошено відому французьку письменницю Елізабет Барійє.
До «короткого списку» кращих перекладів із французької мови на українську ввійшло дев’ятнадцять творів — дев’ять позицій у номінації «Література» й десять у «Гуманітарних та суспільних науках». Як відзначила Елізабет Барійє, цього року на премію було висунуто багато цікавих і по-справжньому вартих нагороди книжок. Так, скажімо, стараннями Галини Чернієнко, маємо нарешті змогу читати українською нобеліанта 2008-го року Жана-Марі Ґюстава Ле Клезіо. Крім того, вагомий внесок у поповнення бібліотеки гуманітарія зробив перекладацький колектив видавництва «Дух і літера», видавши монументальну працю «Європейський словник філософії».
Утім, схоже, цього року високошановне журі відзначило не так перекладені твори, як особистий внесок перекладачів, віддавши нагороду «найбільш працьовитим» – Петрові Таращуку за напрочуд елегантні, за словами Елізабет Барійє, переклади з Беккета («Малон умирає. Несказанний», «Юніверс», Київ) й Сент-Екзюпері («Цитадель», «Видавництво Жупанського», Київ), а також Андрієві Рєпі за «Концепт моделі» Алена Бадью і «Трактат атеології» Мішеля Онфре (обидва тексти вийшли у київському видавництві «Ніка-Центр»). Особливою заслугою Андрія Рєпи, на думку журі, є те, що перекладач не тільки виклав складні праці українською, але й «насмілився пояснити для читача особливо складні місця». Зі свого боку пан Андрій скромно зауважив, що працював над перекладом «Концепта моделі» Алена Бадью (цього «болючого» для гуманітарія читання, над яким «витає дух радше Декарта, ніж Вольтера») разом із київськими математиками: «Вперше за сорок років вийшов підручник із математичної логіки. Це справді подія, однак скоріше в житті математиків і логіків, аніж гуманітаріїв».

Олег Жупанський (вид-во «Юніверс») отримував відзнаку замість Петра Таращука
Спеціальної премії була удостоєна не менш працьовита Ганна Малець, лауреат «Сковороди» 2007-го року, за довгожданий переклад «Характерів» Жана де Лабрюєра («Пульсари», Київ).
Зі свого боку хочеться щиро привітати переможців, подякувати їм за «український віддих» Декарта і Вольтера, а також побажати все нових непростих книжок і нових якісних перекладів.
Усі фото Дар’ї Анцибор
Варто було б згадати книжки, що номінувалися цього року – вони справді цікаві: це і, звичайно, “Елегантна їжачиха” Барбері, яка нашуміла в пресі, і “Хіросіма, любов моя” Дюрас, і “Думки” Паскаля тощо. Коротше, незле опублікувати цьогорічний шорт-лист премії “Сковорода”, читачі натраплять на багато цікавих новинок, про які Літакцент і не згадував жодного разу.
Щодо “віддиху Вольтера” – треба пояснити, що йдеться про працю Мішеля Онфре “Трактат атеології” – вольтер’янський памфлет супроти клерикалізму та сучасних форм закріпачення думки.
Зараз читаю “Жива історія” Гіларі Клінтон у перекладі Таращука. Одне задоволення. Думала, це буде щось на зразок мемуарів, публіцистики. А (можливо, саме завдаки перекладачеві) виявилося, що це високохудожній твір. Нещодавно читала “Вино і філософія” (в одному з київських видавництв виходитиме трикнижжя: “Вино і філософія” — уже вийшло, “Пиво і філософія”, “Їжа і філософія”). Скажу вам, це було таке смакування слова, що “аж слинки текли”. Таращук, без сумніву, — один з найкращих наших перекладачів!