Сто років «із сонцем у кишені»

100-річчя від дня народження українського поета Богдана-Ігоря Антонича молодь відзначила фестивалем «Антонич-фест».

Якщо спробувати уявити, як би сам поет міг святкувати свій ювілей, то уявляється приходить така картина: найближчі люди та друзі Богдана-Ігоря Антонича в осінньому лісі. Пахне вогким листям та димом від вогнищ. Звучить поезія, музика, пісні – на слова ювіляра і не тільки. Каштани гупають об землю. Все на диво спокійно і без зайвої метушні.

Антонич помер у віці 28 років. Як він святкував свої дні народження – невідомо. Але своє 100-річчя завдяки ініціативній молоді він відзначив саме так – серед осіннього парку «Нивки» в невеликій компанії небайдужої молоді.

Про те, що восени буде таке дійство організатор «Антонич-фесту» Богдан Логвиненко говорив уже давно. Богдан сам часто відвідує різноманітні музичні події та фестивалі, і, врешті, наважився організувати і власний фест.

Готувалися заздалегідь – проводили вуличні акції, читали поезію Антонича в громадських місцях. «Ми намагалися робити навіть не фест, а певні ініціативи, на які можна збирати людей і робити щось цікаве. Робити творче середовище. Пробуджувати людей»,  – пояснює Богдан Логвиненко.

Камерний Антонич
Людей було небагато. Навіть мало, як для фестивалю, який було широко й активно рекламовано — зо два десятки людей. Тому фестиваль справляв враження камерного. Таке собі затишне місце, у якому зібралися лише «свої» люди. Вдень атмосфера панувала абсолютно медитативна, творча. Кожен був зайнятий чимось своїм – хтось творив, хтось спостерігав, хтось просто прогулювався.

Львівський скульптор Антон Лубій витесує з дерева скульптуру місяця: «Творчість Антонича тісно пов’язана з природою. Він пише дуже легко і сприймає цей світ, природу як живу істоту. Місяць, птахи, квіти – у нього в поезії все це оживає», – пояснює Лубій як саме його скульптура пов’язана з поетом.

На вечірні концерти людей сходилося більше. Ще би! – у суботу тут виступали «Пропала Грамота», «Кому Вниз», Росава, «Оркестр Янки Козир», у неділю – «Вій», Катя Chilli, «Тельнюк: сестри», «Мертвий Півень» та інші. Власне, більшість людей приходили саме на концерт, не цікавлячись іншими подіями.

«Камерність» фестивалю із нечисленними відвідувачами вилилася в те, що фест не окупився і навіть має певні борги. Проте він відбувся, і відбувся без видимих проблем, заявлені музиканти виступили  – і це вже успіх для фестивалю-«первістка».

То хто ж такий Антонич?
Фестиваль було задумано для популяризації Антонича, кажуть організатори. Втім, популяризації ненав’язливої, такої, що не відштовхне, а, навпаки, зацікавить, заінтригує. Саме тому тут не було плакатів «Антоничу -100!»  і ніхто не зачитував зі сцени детальної біографії поета. Все було простіше. Ніщо так не знайомить із чиєюсь творчістю, як її подача в простій, але незвичній формі – пісні відомих виконавців на вірші поета, театральні вистави, скульптури, пов’язані з творчістю Антонича тощо.

Були серед відвідувачів і такі, хто хотів отримати якісь роз’яснювальні матеріали – можливо, коротку біографію та кілька віршів. Проте ціллю фестивалю було саме викликати бажання людей дізнатися більше. Зацікавити. Не розказати–пояснити, а лише зацікавити. Адже кому цікаво, той сам захоче дізнатися більше – почитати щось про Антонича, купити книгу його поезії (книги можна було придбати на вході на територію фестивалю). Кому поет не цікавий, той просто послухає концерт і не матиме відчуття, що йому щось нав’язують.

Богдан Логвиненко розповів, що багато хто вперше дізнався про Антонича завдяки цьому фесту. «Скажімо, Катя Chilli зізналася, що якби не було фестивалю, вона навряд чи дізналась би, хто такий Антонич. І важливо те, що вона не боїться про це сказати.»

Антонич в анімації
Фестиваль став наочним втіленням не лише свята молодості, а й свята дитинства. Діти тут почувалися чи не найкомфортніше. Бігали, сміялися, верещали, танцювали, борсалися в листі та піску, лізли під сцену. Але найцікавіше – мультики, які діти самі створювали за мотивами віршів Антонича. Студія мультиплікації «Червоний собака» разом  із мистецькою агенцією «Традиція» організували «Дитячий анімаційний майданчик». Упродовж трьох днів вони створювали мультфільм, який продемонстрували всім охочим.

Олеся Єдинак з мистецького об’єднання «Традиція» розповідає, що дітки на цьому майданчику не лише роблять мультик, а й ознайомлюються з творчістю Антонича та деякими фактами з його біографії. «Львівський художник Мар’ян Пирожок зробив розмальовку за мотивами віршів Антонича»,  – розповідає вона про шляхи залучення малят до творчості українського поета.

Антонич як стиль
На Антонич-фесті можна було не лише почути вірші, а й узяти кілька рядків поезії Антонича з собою. У прямому значенні слова. Проект «Мокша (людяний одяг)» представив на фестивалі новий одяг, зокрема —  речі із цитатами Антонича. За спостереженнями автора – незле розходилися беретки з написами «з сонцем у кишені». Мабуть, цьому сприяла творча атмосфера фесту і прохолодна осіння погода.

«Ідея одягу із цитатами з творів Антонича виникла значно раніше, ніж ідея фестивалю. Власне, з одягу з цими цитатами і почалося створення всього нашого одягу», – розповідає ідейник проекту «Мокша» Сашко Бо-Гі.  Він говорить, що одяг із цитатами добре купують навіть ті, хто нічого не знає про Антонича, а ті, хто знають – ще краще. У планах «Мокші» — зробити одяг із цитатами поетів «Розстріляного відродження».

Сам Бо-Гі розказує, яку роль Антонич відіграв у його житті: «Насправді я російськомовна людина, тому до якогось віку знав лише російську літературу. І Антонич є першим українським поетом, який мене зацікавив і задля якого я почав потрохи вивчати українську мову». Книгу поезії Антонича йому дали почитати знайомі.

Антонич на смак
На смак Антонич трошки гіркуватий, із присмаком ялівцю та інших гірських зел. Не сам Богдан-Ігор, звичайно, а чай «Антонич», зроблений спеціально для фесту.  Мирослава з чайної, у якій усі три дні відвідувачі зігрівалися гарячими трав’яними чаями та кавою, розказує, що «хотіла створити щось особливе». «Чай «Антонич», завдяки тому, що містить ялівець і вітамін С, відразу покращує настрій», – розказує Мирослава і додає: «Для мене поезія Антонича – позитивна». Дівчина приїхала з Білорусії і тепер живе в Україні. Власне, з поезією Антонича ознайомилася недавно й також випадково – друзі дали почитати одну з його збірок.

Антонич і візуалізація творчості
Посеред дороги дизайнери-графіки розстелили папір і створювали каліграфічні роботи за мотивами творчості Антонича. Графік Юрій Антонов, автор логотипу фестивалю, розказав, що така ідея – публічно створити каліграфічні роботи за мотивами віршів Антонича – втілюється вперше, бо до того всі свої роботи вони створювали в майстернях. «Такий пленер є корисним для кожного художника як пошук нових форм виявлення», – додав він. Завдяки фестивалю Антонов глибше ознайомився з поезією Антонича, хоча читав її і раніше.

Недалеко на розлогому дереві висіли картини художників за мотивами віршів поета. «Ми закликали художників і всіх охочих присилати свої роботи. Хто надав нам їх — того ви бачите зараз. І ми сподіваємося видати потім книгу поезії Антонича з цими ілюстраціями»,  – розказує Марина Рудська, координатор візуальної частини та конкурсу ілюстрацій.

Антонич у музиці
В анонсі до фестивалю було вказано, що музиканти співатимуть пісні на вірші Антонича. Дехто співав, дехто просто зачитав зі сцени вірші поета, дехто не встиг підготуватися. Більшість із музикантів, які виступали на фестивалі, зізналися, що до фесту не дуже були ознайомлені з творчістю Богдана Ігоря Антонича. Дехто писав пісні на вірші поета просто в день виступу. Дехто перечитав Антонича після запрошення взяти участь у фестивалі. А от Сестри Тельнюк приготували спеціально до фесту новий сингл «Назавжди. Богдан-Ігор Антонич».

Музична програма була тим «гачечком», який приваблював відвідувачів. Організатори не заперечують того факту, що якби не було такої музичної програми, то й самого фестивалю, певне, не було б.

Письменник Олександр Ірванець, прогулюючись територією фестивалю, розказав, що з поезією Антонича обізнаний ще з 1980 року. Але на фестивалі його насамперед зацікавила музична програма.

Антонич і театр
Театральна частина фестивалю відбувалася вже поночі, після концерту, і була досить різноманітною. Театр-студія «Райдо» показував «Сценічну композицію «І», основою якої, за словами учасників, є  асоціації, викликані одноіменним віршем Богдана-Ігоря Антонича. Київський об’єднаний студентський театр, до якого входять студенти Могилянки, Карпенка-Карого та педуніверситету ім. Драгоманова, представив на Антонич-фесті вуличну виставу за мотивами книги Блеза Паскаля «Думки».

Крім того, був тут і театр тіней. А вдень усі охочі — і діти, й дорослі — могли переглянути вистави лялькового театру Олексія Альошкіна, що відбувалися у формі філософських імпровізацій.

Післямова
На лавочці сиділа молода жінка і спостерігала за тим, як скульптори витесують із дерева фігури. Про свої враження ділилася охоче – потрапила сюди випадково і дуже їй усе подобається. Опісля поцікавилася в мене, чи буде ввечері виступати сам іменинник – Антонич. Трошки зніяковіла, дізнавшись, що не буде виступати і чому саме. Потім спитала, чи є в мене з собою щось із його творчості, і, дізнавшись, що на вході продають книжки, пішла туди.

Фото Віри Підгайної