Тимофій Гаврилів: «Мій роман не втонув у неозорому морі розмаїтої літератури»
- 22 Бер 2010 13:44
- 2,301
- 11 коментарів
Тимофій Гварилів. Фото Юрія Бакая
Торік роман Тимофія Гавриліва «Де твій дім, Одіссею?» в перекладі Гаральда Фляйшмана став хітом швейцарських книгарень. Письменник ділиться подробицями його видання та розповідає про його рецепцію в німецькомовному світі.
1. Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами?
Вірші, есеї, оповідання, роман. Німецькою, польською, чеською.
2. Хто був ініціатором цих перекладів (Ви самі, іноземна сторона, вітчизняні видавництва, спонсори, грантодавці…)?
Видавці або, коли йшлося про антології і часописи, редактори та упорядники. Я дописував свій перший роман («Де твій дім, Одіссею?»). Якраз тоді до мене звернулася представниця видавництва «Ammann». Невдовзі в салоні сецесійного будинку однієї з європейських столиць відбулася зустріч з видавцем — враження колосальне: це людина, зіткана з культури й традиції, і відкрита до нового. Видавець читав ті кілька нечисленних моїх речей, що з’явилися на той час у німецькому перекладі в журналах і збірниках. Він запропонував укласти з них, поповнивши іншими текстами, книжку. Я сказав, що дописую роман.
Видавництво «Аммана» тримає рівень, інші потужні видавництва забрали будь-які планки, тобто залишили лише одну — швидкого фінансового прибутку. Такий розрахунок не завжди справджується, хоча розкрутити й продати можна будь-що. Задіявши медії й технології, можна продати покупцеві шкарпетку, переконавши його, що це унікальний роман. Через день покупець, звісно, побачить, що купив шкарпетку, однак книгарні книжок назад не приймають, хіба букіністи.
3. Чи відомо Вам щось про іноземну рецепцію Ваших творів, а також сучасної української літератури загалом?
Це був мій дебют окремою книжкою відразу в Швайцарії, Німеччині й Австрії. Заходячи в їхні книгарні, де з полиць на мене дивилися тисячі назв, я хвилювався. Здається, даремно — мій роман не втонув у неозорому морі розмаїтої літератури.
Першою ластівкою була радіорецензія і рецензія на «Амазоні» — максимальною кількістю зірочок. Відтоді на її появу відгукнулися відомі газети і радіостанції, фрагмент роману зачитували в окремій радіосерії, присвяченій сучасним літературам з різних континентів.
Рецензенти поставилися до мене прискіпливо — той короткий період після Помаранчевої революції, коли нашу літературу сприймали на ура, відгомонів. Поряд зі схвальними голосами були й закиди. Одна — згодом виявилося, упереджено-зацікавлена — пані звинуватила мене в поганій якості українських презервативів, хоча мала на увазі радянські. Хіба письменник може аж так за все відповідати? За цим винятком, мене і мій текст не ототожнювали з моєю країною таким огульним чином. Предметом обговорення був мій твір, його побудова, зміст, колізії, художні якості. Рецензії з’являються досі! Судячи з цього, мій роман принаймні не виявився шкарпеткою.
4. Що, на Ваш погляд, потрібно, аби українська література була повніше представлена за кордоном?
Українській літературі не вистачає прихильності власної країни — за її межами цієї прихильності не бракує. Наприклад, лише торік (на вісімнадцятому році існування України) з’явилася програма підтримки перекладів українських творів іноземними мовами, та й то в межах політичного проекту одного з кандидатів у президенти. Ініціатива похвальна, але чи довго вона протриває?
Мало віриться, що представник іноземного видавництва звернувся з пропозицією до пана Гавриліва. Адже ж роман не був помічений в Україні, не став літ. сенсацією чи бодай якимсь відкриттям. Якщо я помиляють, то виправте мене, подайте лінки на його українські рецензії, де йдеться про непересічний талант його автора. Будь ласка.
Генії-скороспілки.
Не слід кривити душею – у нашому літературному просторі бути почутим без просування однією з пануючих тусовок практично неможливо.Зціпивши зуби про вас мовчатимуть, ніби ви не існуєте взагалі. Хоча що стосується Тимофія, то він має ім”я в літературі, тому майже повне мовчання дивує. Доведеться придбати книгу.
Але ж він, здається, донедавна і сам належав до такої групи, до хлопців та дівчат зі ,,станіславського феномену”(якось воно неприродно звучить), але потім почав сам собі шлях у літературі торувати, а так неможна: одинаків швидко вираховуть і знищують, треба триматися гурту і визнавати закони зграї.
Або створювати власну групу, ще потужнішу за ті, які є. Охочі швидко знайдуться
І, до речі, самі ж германісти називають Нарцис… Чому, може, хтось пояснить.
Є купка боговибраних авторів, якими опікується міжнародна літературна мафія, яка ніколи не допустить до видавництв чужаків. Саме вони й створили кордони для українців. Мовляв. не було, нема і не буде нікого, крім цієї братії. Вони ще тільки починають писати, а їх вже перекладють на кілька мов. Хоча їхня писанина ніякого стосунку до суто української літератури не має. Та й наші ЗМІ стоять перед ними на лапках., породжуючи фанатиків літературних прибульців з космосу. Недаремно їх називають космополітами – людьми без Батьківщини. Адже справжній патріот просуватиме у світи не лише себе, а й рідну літературу.
Побажаємо Тимофієві гарного здоров”я, розвитку таланту, зміцнення імунітету від жовчі нездар. Усе буде добре!
Щоб про Гавриліва почали ,,говорити”, він має на телебаченні та в ЗМІ спокійно казати, що його творчість – це протест проти загального несмаку, який захарастив сучасну літературу, а роман, що вийшов за кордоном ,- це взагалі перша прозова річ із України, за яку не сором. Ось тоді-то Гаврилів ств би відомим, бо фактично оголосив би війну нездарам, літмафії та кумівству-сватівству. А так він мовчить. І вони всі мовчать і мовчатимуть.
Казала мама: не спи на чужих подушках, так не послухав…
фани Юрка Прохаська не сплять :)
Для тих, хто не в курсі – http://www.zaxid.net/article/36104/
Отже Гаврилів не мовчить, за це йому і заздрять, “людьми без Батьківщини” називають.
Зичу натхнення і нових творів . Пам”ятайте ! Собаки гавкають , а караван все рівно іде !!! Трохи заздрю ( білою заздрістю) , бо друкую свої твори у Львові , а продаються вони тільки на західних теренах і більше на різних презентаціях , ніж у книгарнях . Люди рахують копійки і задумуються чи придбати книгу , а чи додому – хліб. Хоча відгуки про мої твори маю хороші . Пишіть і друкуйтесь! Хай вам щастить