Ad fontеs — у метро! (ФОТО)

Вірші польських поетів, які вже побачили Лондон, Париж і Мадрид, тепер — у Києві.

На відкритті проекту «Вірші в метро» 26 вересня у столичній книгарні «Є»  були гості з Польщі – поети Войцех Бонович, Ришард Криницький та Мажанна Кєляр. Україну представляв, а також модерував вечір поет і перекладач Андрій Бондар.

 Ядром цього проекту є експозиції віршів у столичному метрополітені – 30 віршів 30 сучасних польських поетів – від класиків (Чеслав Мілош, Віслава Шимборська, Тадеуш Ружевич, Збіґнєв Герберт) до талановитої молоді (Яцек Денель, Кшиштоф Сівчик та ін.).

З 26 вересня по 9 жовтня почитати польську поезію можна, скажімо, на стінах стадіону «Динамо» в Маріїнському парку або ж на алеї між «червоним корпусом» Національного університету імені Тараса Шевченка й Ботанічним садом. Мандрує поезія також вагонами київського метро.

Поетичний фестиваль «Spoke’n’Word on Tour», у рамках якого відбувається акція «Вірші в метро», Польський інститут організовує вже кілька років — схожі проекти в сусідній країні практикують ще з 2008 року. А цьогорічну акцію, крім іншого, присвячено головуванню Польщі в Євросоюзі.

«Вірші в метро» – проект, доступний широкому загалу. 1 млн 600 тис пасажирів перевозить за день столичне метро», — розповів Володимир Федоренко, керівник КП «Київський метрополітен». Тобто, йдеться про мільйони потенційних читачів поезії.

«Приємно, що поезія продирається в заборонені зони, які були від «совєтських» часів сильно табуйовані. І в метро не можна було ні знімати камерою, ні фотографувати. А тут аж ціла поезія спускається під землю», – зауважив поет і перекладач, учасник акції «Вірші в метро» Андрій Бондар.

«У метро нам  трапляються різні тексти. Одні застерігають, інші – намагаються щось продати.  Щомиті до нас долинають чи то застереження, чи то попередження. Вірші – єдині тексти,  які від вас нічого не вимагають. Є, звісно, ризик, що хтось зачитається віршем і проїде свою станцію або в нього щось украдуть», – напівжартома зазначив Войцех Бонович, який до презентації встиг не лише пройтися вулицями Києва, а й проїхатися в метро.

«Нас щодня оточують різні написи. Є серед тих текстів у міському просторі, наприклад, графіті – не створені для зиску й користі, переважно анонімні, чиїсь послання, що є насамперед знаками чийогось існування. Мені здається, наші вірші нині починають існувати в іншому вимірі, іншому просторі, перебираючи на себе роль анонімних графіті. Неважливо, чи є там прізвище автора, чи написано там «Криницький».  Має значення лише текст, визнання і те, що поет хоче сказати. Так поезія повертається до своїх джерел» — поділився роздумами Ришард Криницький.

Далі «до джерел» повертатиметься поезія в Пекіні, Токіо, Брюсселі та Люксембурзі. Однак то вже наступні станції «Віршів в метро».

Усі фото Романа Маломужа.