26 квітня 2015 року видавництво “Основи” презентує збірку найкращих творів українських письменників, понівечених радянською системою. До виходу книги видавництво також готує спеціальний проект, у якому читачам представлять раніше засекречені документи КДБ.
До збірки кращих творів доби Розстріляного відродження (1920–1930-ті роки) увійшли поезії Євгена Плужника, Михайля Семенка, Миколи Зерова, Павла Тичини та Максима Рильського, а також прозові твори Миколи Хвильового, Григорія Косинки, Юрія Яновського та Остапа Вишні.
“Розстріляне відродження” — книга про тих, кого система зламала або знищила, — говорить упорядник видання Анна Копилова. — Це не тільки прекрасні вірші та новели, які нікого не залишать байдужими, це пам’ять про геніальних людей, які не знали страху і у найтемніші часи мали сміливість говорити правду. Я вважаю, що вони заслуговують на те, щоб бути гордістю сучасної України, щоб наші діти знали їхні імена”.
Ілюстрації до книги створив Сергій Майдуков. “Загалом для “Розстріляного відродження” я створив 20 робіт, ― розповідає він. ― Зазвичай ілюстрації доповнюють текст, та я хотів зробити їх абсолютно самостійними, сповненими додаткового змісту. Щоб читач міг також відчути себе глядачем. Серед усіх письменників я би виокремив Яновського ― його твори принесли мені справжню літературну насолоду. І я бажаю кожному відкрити для себе його неймовірний талант”.
На презентації проекту відвідувачам також покажуть архіви КДБ: листи, доноси, вердикти — усе, що було суворо засекречено протягом десятків років та пов’язано зі справами, які вели проти українських митців.
“Ми отримали дозвіл на роботу з повними досьє майже на усіх письменників Розстріляного відродження, — розповідає видавець “Основ” Дана Павличко. — КДБ не тільки слідкувало за кожним кроком неугодних владі літераторів, вони знали усе: від розмов на кухні, які спецслужбам “зливали” псевдодрузі авторів, до того, хто вважає голодомор геноцидом, хто рівняється на Америку, а хто говорить, що перенос столиці з Харкова до Києва є аферою на користь Москви. Найбільше агенти раділи, коли творчі особистості не витримували утисків і починали пиячити. Письменник, який ставав алкоголіком, більше не становив для Совєтів ніякої загрози. Ці трагічні матеріали будуть продемонстровані широкому загалу вперше, і я сподіваюсь, що вони остаточно переконають тих, хто ще сумнівається, що Радянський Союз — одне з найбільших лих, які зазнавав світ”.
Джерело: Gazeta.ua
Улюблений сайт літературної критики
