Оксана Забужко: Від Ліни Костенко я навчилася, як не можна поводитися з людьми (INSIDER)
- 12 Жов 2015 16:55
- 444
- 6 коментарів
INSIDER завершує публікацію великого і важливого інтерв’ю Оксани Забужко – однієї з найвпливовіших українських письменниць сучасності.
У другій частині Оксана Стефанівна розповіла INSIDER про своє ставлення до Ліни Костенко, масштаб фігури Василя Симоненка і те, чому Нобелівська премія для Алексієвич – це, насправді, величезний подарунок Україні.
Читайте тут:
Оксана Забужко: Від Ліни Костенко я навчилася, як не можна поводитися з людьми (INSIDER)
6 коментарів
Додайте свій відгук
Війною на Донбасі розпочала Росія гібридну світову війну, яка ніколи вже не закінчиться, лиш світовим кінцем, Оксано: “мню мир простоит 8000 лет” – св. Серафим Саровський (за старим стилем). І.Ш.
Історизм, особистісне, есхатологія - повнота буття. Двоє останніх - наважтеся, але то глянути з Божого буття…
Всемогутній!
1
Обійдеться Хафіз без віз:
Він розвалив школу і шаха —
І всіх сучасників — із шиї махом!
І Бог — його трояндою поніс…
Що ж, обійдеться й без коліс
цей знов
Кого Бог цьомнув із-за хмар —
любов’ю
А що підуть у Всемогутню руку —
Зніме Бог з пліч ліхтарозвучність
муки…
І зразу — т е
— розкрилення росте!
2
І кілька друзів —
лиш на Бога уповаху…
А головне є — пристрасть шахову післати! —
в палац…
щоб мешкала вона в палатах…
Й візир —
поменшає в рази.
(Хафіз
стоїть один між звізд):
«Дав — так як в юності — писати!!!»
Як в юності писати! —
І юність! — серце і любов…
і Мудрість-мати.
те о те о
те о!
5
те!
раїв — розкрилення росте!!
3
О який я розквітлий!
Як сонях, що в світлі…
І Хафіз — руки й голову
вклада на віз:
«Це ти з Богом, Хафізе»
Бо хто з Божих побачень —
до землі
огненосних не зніс
Божих сяйв?
оних крил!
різнозначно
те судачим
у промінь
й пробачили…
«Бо ти з Богом! Хафізе!»
4
А багатства! — як юність.
Її хочеш,
й все — хочеш,
та Бог не дає
І сокочеш — й сокочеш
Бог молодшає, —
небо молодше…
виймись з чобота — все те і є.
А Хафіз —
руки, голову кладе на гарбу —
що десь лине до звізд…
Шлях пророків
Стаття з невипадкового роздрукування на сайті,
2010 рік
“Чим гірший час — тим вище слово. ”
Поема одинадцята
«Миршаве» — слово, яке характеризує нинішнє людство.
Дивлячись із внутрішнього, молитовного стану духу: висять на молитві мої родичі і друзі «ядущії» і, особливо, хто без тіл вже, — і величний Божий світ! «Миршаве» — це слово щодо збезумілого цього людства, з тілами воно. Людство, яке спочатку масово, а сьогодні то майже повністю відійшло від Бога-Творця, Спасителя.
Людство, з тілами воно, не хоче слухати Божої Матері… Хочуть цілком зіпсувати планету Земля світські сухо-акаде-мічні розуми, академіки-нобеліанти, — нечисть, самохвальство…
Із них, які вже не тут, а там, оскільки хворобливими вони є, Бог милосердний для них утворює «відстоювання у відстійниках», і лікує, допоки з’явиться в них любов.
Без любові там — як тут без крові… смерть… Зупинка тієї крові — і пекло там, тут — застій, і, до речі — як і на «митар-ствах» (у «Чистилищі»), надовго…
Цей світ став світом масок, вже затверділих (детермінованих) мозковим досвідом…
Останні удари вчиняють одиниці дійсно поетів-художни-ків… може прокинеться хто!
Генії Божі ніби вмирають.
Церкви Західна і Східна сплять.
В смислі відновленого богослів’я — щодо первісної картини Бога, людини і космосу.
Як щодо неї пробував пробудити поет Томас Еліот.
Проповідь про Бога не спрацьовує… Людство хворе секуляризмом — ідола робить з Бога: ставить Бога в один ряд з грошима, магазинами, товарами, послугами. Бога, Який все визначає, ставить не в центрі буття.
Секуляризм лікується художніми відкриттями в творах: цільною картиною Бога, людини і космосу…
Ліки — я даю, інші чесні справжні поети теж дають: твори справді розкривають твар як творіння Боже… Первісність на-справді від Бога… Так Бог зцілює. Зцілення, отже, — істинне пророцтво.
Уважно, ще один раз. Чисте справді від Творця художнє слово зцілює (бо чи не всі працюють з відомого, а воно ж з невідомого, жереб — примірка майбутнього, есхатологічність), воно є пророчим неминуче — зі способу родження художього слова з Богом: без страстей, не з голови і не з уяви… з Духу Святого в серці Ісуса.
Ви зрозуміли: істинне пророче слово — з «безповітряного простору»: з Духу і Сили!
Світ здохлий.
Європа лінується.
«Миршаве» і дохле нині втікає до зручності… в сонний стан, магізм, в білої магії лавку.
Істинним християнином бути нині — незручність, вигнан-ня, майже подвиг! А пророком Ісуса Христа — це без шкіри… Пророцтво зв’язане з мучеництвом: скрізь забороняють.
Згадайте шлях св. Серафима Саровського: утиски, недовір’я, нагляд, заборона навіть причащати вірян, і ще гірше…
А в нечернеців — переслідування, голод, невизнаність жодним інститутом світським за Христа, відкидання здрібнілими культурами і задряхлілими Церквами…
Залишення всіма, ніби царя Давида, окрім близьких духом і вцілілих справжніх аристократів духу з розп’яттям в серці.
Затуляння рота всіма, що дістали посвідки про дозволену сміливість…
Замовчування всіма і відкидання на голодну смерть, як Моцарта, Бетховена і ін.
Не хочуть знати (порочна бо воля): сильним духом відомо це: нижче від певного рівня — комедія… грішні силуються Сатаною як його напальчники.
Смішно, — сьогодні вони вірні сини-комуністи, ледь зміна в суспільстві — і вони вже вірні патріоти, щирі патріоти, не ти, небесний; а завтра — вони зі спецслужбами заодно діють, і таки їм вірні, післязавтра — стадом в корпоративному дусі, стадні, а при чому тут герої-самітники?
Таке людство, воно любить таких, — і далі лукавство — і самознищення.
Чесних поетів, які від Бога, блокують чи не всі.
Та це ж добре.
А що воно добре — якраз не вміщують цього.
Радійте, кажу з апостолом Павлом, радуйтесь: одиниці Христові несуть над протиріччями, несуть справді домобудівництво Христа-Слова!
Весело і мимохідь долаючи нездоланні суперечності між левітами і пророчими поетами, з Божою поміччю, звісно. Завдяки Матері Божій і її молитвам, без них ми ні руш.
І все це, і незмірно важче і страхітливіше, виніс і витримав на собі св. Серафим Саровський!!
Божий він пророк, аж на сто років вперед, і ще далі напророчив. Прочитайте…
Святого Серафима Саровського, великого святого, люблять всі, люблять чи не найбільше приклад служіння Христу Ісусу. До нього моляться так, як до святого Миколая, й люблять, чують, поміч отримують.
Чернеці всього світу застосовують в житті його науку, слово, досягнення, дух святого.
Він здоровий, радісний і сильний духом — і наслідують мільйони душ його.
«Спасися сам — і тисячі біля тебе спасуться». Слово це правдиве багатьох порятувало.
Слава його зростає!!
Ніхто нас не відірве від любові Божої, віри в Ісуса Христа.
«Хай за вірою тобі станеться», — казав Христос, і зараз буде, так є, завжди Христос Той Самий.
Слава Отцю і Сину і Святому Духові. Амінь.
Тільки любов новородить творця-людину, Любов Христа оновлює, знімає природний енергетичний каркас-клітку, гасить пристрасті і преображує. Дерзайте.
Таїнні сини і таїнні дочки
В усьому світі є люди, які, зустрівшись, впізнають один одного, вони ведені Духом Святим.
Виявляється, що всі ці люди підготовлені Богом і виконують одну і ту ж роботу, роботу Ісуса Христа.
Не залежить причім – ні від конфесій, ні етносів, ні областей діяльностей, ні видів творчостей, ні жанрів.
Вхідними є різні данності, різні види творчостей, зате на виході в них в усіх – здобуте світло. Світло розуму Христового!
Це – велике учення Ісуса Христа.
В творчих людей можна перевірити, чи це так. Наприклад, в художніх образах поезії із обов’язковим художнім відкриттям: є зворотний зв’язок слухачів-читачів – що вони відчувають, світлішають, чи досконалішими стають, підноситься вгору-вглиб ум, розширюється внутрішнє серце і оновлюється дух. Сакрально чують, росте Божественне почуття найглибшого, аж надформного, що є до отримання форм.
Від сакрально-глибинного ледь ойкає внутрішнє серце! Від чого глибоко нещасному середньої руки письменнику Умберто Еко – «дах зносить». Він признавався. Це не для «даху»… Для серця. Хай намагається перекласти для середньої руки читачів – лишивши Кого старші італійці геть втратили смисл життя, а молодші іще його не знайшли…
У всьому світі втратили Христа – й змісту нема…
Аналогічно буває і в співі: душі розширює й підносить, зцілює справжній Божественний спів, а «синій» – від «лампочки» – здушує, нездоровить!
Те ж і в композиторській діяльності, в точному музикальному виконанні, одухотворенім. Втратили Христа метри – і в прориві люди Христа…
Ще більше – при здійсненні Літургії. Божественна Літургія – синтез творчості Святого Духа. І відповідні результати: високі, найвищі і позамежні, звільнення і зцілення Тройцею Пресвятою. Теж таїнники Христа Ісуса є!
І всі Божі таїнники – сини і дочки Божі.
Дух Святий розкриває їм таємниці все нових відкриттів Тройці Пресвятої…
Для чого ці люди згідно Провидінню зустрічаються і впізнають один одного…
В похвалу св. Миколаю, великому чудотворцю
1
Грузин не б’є грузина,та й не вбиває –
Коли грузин грузинську пісню співає! –
Так і малий художник великого художника не осуджує.
Бо художньо він таке знає
як точку
чи глибокий цвіт раю
без чого світ знемагає! –
Тож чого ви будете млямляти при художниках?
Рождене із Неба з таємної
точки
світло пульсуюче і
впізнаване
приймається в серце –
й не зна повідочків…
Ба, в нім все збувається
в нім все забувається
а що Миколай є поетом –
запамятається
точно
Ба, колайдер? Через скільки мільйонів літ регулярно відкривають його – і запускається?..
Скільки маленьких чорних дір космічних гаситься святим Миколаєм вслід –
в результаті отакої діяльності??!
Відкриватиме писка людина на іншу людину? Чи ви не вчили фізику?
Чи не свідчить Писання і Христові святі: якщо людині не подобається щось в іншій людині, то в ній є це?.. Вона має будь-що утримати язика від словес осуду тієї особи і також всіх інших. Чому? Щоб збереглися ці обоє і – всі врешті…
Святі – в безпристрасності, в них проблем нема, веселяться і усміхнені в Дусі Святім, – щож, там так є.
Хто б тоді повірив, що здє – учень самого святого Миколая, легкого?
2
Великий очищений розум в серці внутрішньої людини композитора чи поета згармонізовується з глибокою любов’ю до Бога і не знає в тому взаємобутті, чи може то вже любов Божа більше любить серце і всесвіт, і веде творчу людину, – й взаємністю створює величезні шедеври.
Втілення шедеврів при записуванні також вражає Божою позамежністю, над століттями і метагалактиками.
Шедевр – Божественна Всемогутність, втілена родженням в серці композитора-поета.
Чим ближче творець до Бога, тим очевидніше для нього і інших, що Бог все творить.
Факт цей виявляє інколи загордження плоті … потрібно смирити і вмістити, бо всенька людина – інструмент в руках Божих. І побожність велика – неминуча, і смиренність – теж.
В Небі енергія-і-інформація утворює гармонію за подібністю і мірою зцілення, тож резонаторами творчості є і великі творці, і великі святі.
Ось земні слова – все неточні.
24, 25.10.2015,
причастя дружини Людмили