Забужко закликає висунути Голобородька на Нобелівську премію
- 09 Лип 2014 18:14
- 222
- 1 коментар
Фото: angelus.com.pl
Оксана Забужко пропонує висунути Василя Голобородька на Нобелівську премію з літератури.
На її думку, оскільки в образ “антиукраїнського Донбасу” поет не вписується, про нього забувають одразу, щойно активізовують цей міф.
“Досі – по трьох місяцях війни на Донбасі – ніхто з українських журналістів не спромігся не те що відвідати в Луганську і взяти інтерв’ю в одного з найвидатніших українських поетів 20-го століття – Василя Голобородька, а бодай би поінформувати громадськість, чи він там іще живий, чи кудись виїхав, і чи йому нічого не загрожує. У свідомості пересічного українця (бо саме його представляють ЗМІ) поета Василя Голобородька – нема, «зачищений», вкупі з усім його німим-непочутим – приреченим на мовчазне страждання – українським Донбасом”, – обурюється Забужко.
“Гадаю, саме час нарешті виправити цю велику історичну кривду в стосунку до так по-шевченківському «архетипально» національного Поета – заодно довівши тим і самим собі, і всьому українському народові, що його інтелектуальна верства – не лише підмет для чужих політтехнологічних маніпуляцій, а має власну суб’єктність.
Звідси й моя пропозиція: щоб Український ПЕН-центр ініціював номінування Василя Голобородька на Нобелівську премію з літератури. Кому ж, як не нам, повертати тепер Донбасу його непочутого Поета?..” – запитує вона.
Додатковим плюсом такого кроку Оксана Забужко вважає те, що у Голобородька, крім дисидентської біографії «ідеаліста в пейзажі століття», яку так полюбляє Нобелівський Комітет, є поетичні книжки в якісних перекладах європейськими мовами, є міжнародні відзнаки. Уперше за роки незалежності Шведська Академія отримала б не просто «нове ім’я в списку», а реального кандидата для серйозного вивчення.
Джерело: Радіо Свобода
Повторю те, що вже сказав на Фейсбуці:
І красиво, і логіка зрозуміла: “Аби не Жадан!”
Якщо дослівно: “Активна медіалізація, в т.ч. в Росії, Сергія Жадана як «винятку з правила»… тільки потверджує – і в найдрімучіші “щербицькі” часи на партійних з’їздах обов’язково мав бути один україномовний виступальник, тож “одного україномовного поета” на всю проектовану “Новоросію” якраз і мало вистачити сповна”.
Заздрити недобре, Оксано Стефанівно.