Помер перекладач Олександр Терех
- 04 Вер 2013 14:08
- 2,739
- 6 коментарів
Фото зі сторінки Олександа Тереха
3 вересня на 85 році життя помер український перекладач Олександр Терех. Про це на своїй сторінці у Facebook написав літературознавець, головний редактор журналу «Всесвіт» Дмитро Дроздовський.
Письменник і перекладач також працював редактором у видавництві «Веселка» і викладачем англійської мови, згодом завідував відділом західної літератури в журналі «Всесвіт». Крім того, викладав теорію перекладу в Києво-Могилянській академії.
Переклав із англійської твори Р. Бредбері, О. Тріза, О’Генрі, Р. Белентайна, Д. Ґолсуорсі, К. Еміса, Д. Селінджера, Д. Джойса та ін. Лауреат премії імені М. Рильського (2005) за найкращий переклад на українську мову. У перекладі О. Тереха вийшли «Марсіянська хроніка» Р. Бредбері (1962), «Слідами змови» О. Тріза (1963), «Кораловий острів» Р. Белентайна (1966), роман «Звіробій» Ф. Купера (спільно з Л. Солоньком), трилогія Д. Голсуорсі «Сага про Форсайтів» (1975), а також низка інших перекладів у періодичних виданнях.
Останні роки працював над перекладом роману «Улісс» Джеймса Джойса, що й досі не був виданий в Україні окремою книжкою.
«ЛітАкцент» висловлює співчуття рідним і близьким.
Джерело: «ЛітАкцент».
Вічна пам’ять! Це велика втрата. Не відомо, скільки ще часу знадобиться, щоб з’явилася людина, яка змогла би достойно перекласти “Улісса” українською. Крім того, Олександр Іванович був чудовим викладачем і для багатьох став провідником у перекладацьку діяльність.
справді, дуже сумно…
Якби ще його численні студенти спромоглися на якісну статтю про вчителя і видатного перекладача в українській Вікі, то було б прекрасно. А так маємо коротеньку скромну нотаточку. У нас там про багатьох початківців кращі.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%85_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Олександр Іванович був прикладом працьовитості й життєрадісності. А ще дуже любив своїх студентів, і вони відповідали йому взаємністю. Пам’ятав імена й прізвища всіх, хто вчився в нього в Могилянці, цікавився їхніми долями. У своїх течках зберігав роботи студентів різних років, записи з їхніми оцінками (і при нагоді міг нагадати, хто що в нього заробив). Своїх учнів Олександр Іванович любив запрошувати в гості. На тих посиденьках, які ми називали “Терех-клуб”, зачитував шматки зі свого перекладу “Улісса”, залучав усіх до обговорення “труднощів перекладу”. Пригадую святкування дня народження Ілька Вакуловича Корунця, яке організував Олександр Іванович. Присутні почули тоді цікавенні спогади про Лукаша, перекладацьке середовище. Шкода, що не було диктофона, щоб ті розмови зафіксувати. Останнім часом скаржився, що бувають дні, коли тяжко йде Джойс, і що ноги не слухаються… Вічна пам’ять вчителю!
Дуже сумна і неочікувана новина (. Вічна пам’ять!
Сумна звістка! Вічна пам’ять! Олександр Іванович був дивовижної енергії людиною, а для мене – справжнім Учителем, який наполегливо стимулював мене перекладати Сауті, а після публікації цього перекладу радив братися за Теннісона… Сама б я ніколи до того не дійшла, але він умів надихати своїх студентів та учнів, змушувати їх щось робити, рухатися, шукати! Його енергії та завзяття було більше, ніж у нас, молодих, ледачих та непоквапних… Завжди телефонував, цікавився, був у курсі всіх моїх справ – дивовижно, як йому це вдавалося! Як він знав усе про своїх студентів і вмів їх організувати до творчої праці! Мені дуже соромно, що я так і не спромоглася взятися до обіцяних перекладів, про які ми з ним спілкувалися ще в серпні… Дуже, дуже шкода ((((