Ангел Центральної Європи
- 18 Лют 2010 01:06
- 1,630
- 10 коментарів
Літературна премія Центральної Європи «Ангелус» є найпрестижнішою для прозаїків цього регіону. Лауреат отримує статуетку «Ангелус» авторства Єви Россано й чек на суму 150 тис. злотих (бл. 450 тис. грн.). Фундатором премії є місто Вроцлав і присуджують її за найкращу книжку польською мовою, видану попереднього року.
Польські видавництва представляють на розгляд журі твори письменників, які мешкають у 21 країні: Австрія, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Естонія, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія.
Кожний видавець має право подати одну книжку закордонного автора й одну польського, у яких представлено найістотнішу сучасну проблематику, і які змушують до роздумів, поглиблюють уявлення про світ інших культур.
У попередні роки премію «Ангелус» отримали: 2006 – Юрій Андрухович (Україна); 2007 – Мартін Поллак (Австрія); 2008 – Петер Естергазі (Угорщина).
Журі у складі: Наталія Горбаневська – голова, проф. Станіслав Бересь, Пьотр Кемпіньський, проф. Юліан Корнгаузер, Ришард Криницький, Томаш Лубєнський, Кшиштоф Маслонь, Юстина Соболевська, Мирослав Спихальський і проф. Анджей Завада, – на першому етапі ухвалює довгий список із 14 книжок, з якого надалі формує короткий із сімох номінантів.
У цьогорічному короткому списку було двоє польських авторів. Інґа Івасюв у «Бамбіно» пише про проблеми співжиття й закорінення людей, котрі по війні оселилися в Щецині: з України (мати письменниці – українка з Галичини), центральної Польщі, німецьких автохтонів і євреїв. Кшиштоф Варґа у книжці «Гуляш із туруля» сягає своїх угорських коренів (батько письменника угорець, мати – полька). Решта номінантів іноземці. Йозеф Шкворецький «Пригоди інженера людських душ» (Чехія–Канада) розповідає одночасно смішну й страшну історію про людей, травмованих двома тоталітаризмами – коричневим і червоним; Міленко Єргович «Рута Танненбаум» (Боснія і Герцеговина) – про єврейську дівчину, зірку передвоєнної загребської театральної сцени, життя якої змінюється із повстанням фашистської Хорватії в 1941 р. Ота Філіп у книжці «Сусіди й ці інші» (Чехія–Німеччина) описує історії мешканців підальпійського містечка, життя яких віддзеркалює травми Другої світової війни, комунізму й еміграції. Ігор Бабков «Адам Клакоцький і його тіні» (Білорусь) написав роман – звинувачення білоруського режиму Аляксандра Лукашенка. Бернгард Шлінк «Повернення додому» (Німеччина) осмислює досвід німців і відповідальність за Другу світову війну. Українців, на жаль, не було навіть у довгому списку.
Премію вручають у передостанній день книжкового ярмарку під назвою «Вроцлавські промоції гарних книжок», де в Салоні Ангелуса відбуваються зустрічі з номінантами. На жаль, цього року трьох претендентів на премію не було (Йозефа Шкворецького, Оти Філіпа та Бернгарда Шлінка).
Церемонія вручення Літературної премії Центральної Європи «Ангелус» відбулася 5 грудня у вроцлавському музичному театрі «Капітоль» і розпочалася із презентації номінантів. Першою несподіванкою для мене став ведучий імпрези, відомий польський мовознавець Ян Мьодек. Важко це уявити на будь-якій церемонії в Україні. Представлення кожного автора складалося з невеликого інформаційного кіносюжету про письменника й оригінальної двадцятихвилинної інсценізації фрагмента книжки. Зал буквально завмер від захоплення, коли на сцену на роликових лижах виїхав герой роману Йозефа Шкворецького й відтоді майже півтори години відчуття справжнього свята вже не полишало присутніх.
Коли голова журі Наталія Горбаневська оголосила, що «Ангелуса» здобув Йозеф Шкворецький за роман «Пригоди інженера людських душ», зал вибухнув аплодисментами.
85-річний Йозеф Шкворецький не зміг приїхати до Вроцлава через поганий стан здоров’я і нагороду вручали перекладачеві роману Анджею Ягодзінському, який зачитав лист письменника.
«Пригоди інженера людських душ» – роман героєм якого є Денні Сміцький, письменник, емігрант із Чехословаччини, викладач американського університету. Денні – чоловік середнього віку, пробує поділитися власним життєвим досвідом зі своїми американськими студентами. Намагається передати їм знання про комуністичний режим, про моральні травми, яких зазнали мешканці Центральної Європи під час Другої світової війни. Безрезультатно, бо молоді американці просто не в стані його зрозуміти.
Йозеф Шкворецький – чеський еміграційний письменник. Народився 1924 р. в містечку Находа на чесько-польському кордоні. Дебютував 1958 року романом «Боягузи». Комуністична влада Чехословаччини визнала його книжку політичним скандалом. Шкворецький вирішив емігрувати 1968 року. Спочатку виїхав до США, а потім разом із дружиною – письменницею Зденою Саліваровою — оселився в Канаді. У Торонто вони створили видавництво «Sixty-eight Publishers», яке публікувало чеську еміграційну літературу. За цю діяльність 1978 р. комуністична влада позбавила його чехословацького громадянства. Автор понад 70 книжок, у тому числі пригодницьких і детективних, блискучий перекладач з англійської. До найвідоміших його книжок, окрім «Пригод інженера людських душ», належать: «Танковий батальйон», «Боягузи», «Пригоди нещасливого тенор-саксофоніста».
Українською мовою не вийшло жодної книжки письменника.
Уперше в історії Ангелуса премію у розмірі 10 тис. злотих (бл. 30 тис. грн.) отримав перекладач книжки-переможниці Анджей Ягодзінський. За-сновником цієї нагороди стала Державна вища професійна школа ім. Ангелуса Сілезіуса з міста Валбжих.
Ну, а завершилось усе урочистим банкетом у готелі «Скандік», за участю президента Вроцлава Рафала Дуткевича, журналістів, письменників, перекладачів і видавців.
>>Йозеф Шкворецький – чеський еміграційний письменник.
Мабуть це Josef Skvorecky. Цікаво, що такий собі Піко Айєр тут – http://odes-transl.com/index.php?page=yer-p-co називає його поляком. Але не розбиратися в слов’янах це характерно для Заходу.
>>1978 р. куманістична влада
:)) може “комуністична”
звичайно, що комуністична, сподіваюсь помилку виправлять. Так, за правописом українською мовою цей автор звучить як Йозеф Шкворецький. Зденек Неєдлий тощо. Гірше те, що усі ці письменники-номінанти в нас абсолютно незнані.
Шкворецького можна вільно купити в київських московських книжкових крамницях Усе по 15 гр. Звичайно, в хороших російськомовних перекладах.
А ще 2007 року фіналістом цієї нагороди був відомий поет і перекладач Олександр Ірванець.
я знаю, що Олександр Ірванець із книжкою “Рівне/Ровно” був у короткому списку номінантів. Це добре, що російською перекладено 4 книжки Шкворецького, мені важливо, що їх нашою немає. Ну й сумніваюсь, що роман переможець на 800 сторінок продається за 15 грн. Я вже кілька років не купую російських перекладів, бо вмію читати також іншими мовами. та й українською вже є що купити. от купіть Сафона чи Краєвського, якщо не читали ще
Гомбрович, Стасюк, Кундера, Павіч, Єлінек – книжки цих авторів є в крамницях Усе по 15 гр. Найбільше – книжок Павіча і Кундери!
я теж буваю у крамницях, тільки там нормальні російські книжки набагато дорожчі. Якщо Ви говорите про стоки (неспродані в Росії книжки попередніх років), то справді такі ціни є.
Але російською “Приключения инженера человеческих душ” ніколи теж не перекладалися, тому й не можуть продаватися ані по 15 грн., ані по 150 грн. Чёрный Пётр. Рассказы и повести современных чешских писателей. СПб: Академический проект, 2001
Конец нейлонового века. М.: Эксмо, 2004
Рассказы. Минск: Литература и искусство, 2004
Два убийства в моей двойной жизни. М.: Известия, 2005
Львенок. М.: МИК, 2006
Необъяснимая история. М.: АСТ, 2007
Оце книжки Шкворецького видані російською. Але для мене набагато цікавішою була сама церемонія , спілкування з номінантами тощо
В стокових крамницях трапляються дуже хороші книги за сміховинними цінами, але туди потрібно заходити регулярно, аби щось ухопити рідкісне. Мене, наприклад, цікавить серія ”Ілюмінатор” від ”ИЛ”, де друкують світові бестселери.
тільки цей текст про премію Ангелус і церемонію, а не про книжкову торгівлю. І мене турбує українська культура, і відповідно переклади українською. У Німеччині чи Польщі багато чудових книжок, але що мені від того, як українцю. Коли я був у Вроцлаві і на зустрічах з номінантами, і на церемонії, і на банкеті, і на післябанкетній прогулянці кнайпами з купою цікавих людей, я найменше думав, які російські книжки можна у нас купити в книгарнях і за якою ціною
Справді, це так.
Але ми будемо мати бідність, небуття та повне ігнорування владою українських видавничих проблем аж дотоді, поки та влада і справді не стане нарешті українською, як, приміром, у Польщі – польська.
І дуже прикро, коли видавці у зневірі кажуть: ,,Нехай уже так, аби гірше не було.,,
До того ж я не поліглот, щоб учити, наприклад, польську, аби читати в оригіналі того ж Гомбровича, а тому вимушено купую російські переклади.