Літературно-мистецький вечір Василя Симоненка “Ніхто не перекреслить мій народ!”

Василь Симоненко (1935-1963), поезія якого справила потужний вплив на формування національної свідомости вкраїнської молоді кінця 1950-1960х років, надзвичайно актуально звучить і нині.

Народився В.Симоненко в с.Біївці Лубенського району на Полтавщині. Ріс без батька, мати працювала в колгоспі. Після закінчення школи з червоним дипломом навчався на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. З 1957 року працював у газеті “Черкаська правда”, з 1960 – у газеті “Молодь Черкащини”, був репортером “Робітничої газети”. Із 1962 року належав до Спілки письменників України.

1962 року видана перша і єдина прижиттєва книжка поета “Тиша і грім”, що засвідчила появу яскравого таланту в плеяді українських поетів.

Був активним учасником Клубу творчої молоді “Сучасник” (КТМ), саме завдяки йому діяльність КТМ набувала більшого громадянського та соціяльного звучання. Разом з учасниками КТМ охоче подорожував Україною, зокрема, відвідав Львів, про який згодом написав захоплені поетичні рядки. Як загальновизнаний поет брав участь у літературних вечорах і творчих дискусіях, виступав перед робітничою і сільською молоддю, прагнучи пробудити в душах однолітків національну самосвідомість і жагу до національного відродження.

Разом з Л.Танюком та А.Горською відкрив місце поховання жертв розстрілів НКВС у Биківнянському лісі. Тоді ж був складений меморандум до міської ради з вимогою створити державну комісію розслідування подій у Биківні 30-х років. Широку авдиторію зібрали виступи поета 23 березня 1963 року в Київському медінституті та 24 березня 1963 року в “Жовтневому палаці”, де він уперше прочитав свої вірші “Україні”, “Злодій”, “Некролог кукурудзяному качанові” та ін. Саме після цього В.Симоненка перестали друкувати. А далі – трагічна загибель внаслідок хвороби, якій передувало побиття поета у міліцейському відділку. Поет передчасно помер у віці 29 років. Похований у Черкасах.

Величезний резонанс викликав вечір пам’яти В.Симоненка в грудні 1963 року, проведений КТМ у приміщенні Київського медінституту.

Фактично, після смерти поет перетворився на символ шістдесятництва. У самвидаві поширювалися твори В.Симоненка, зокрема, його щоденник останнього року життя “Окрайці думок”, який врешті потрапив за кордон і там був опублікований. Творчість В.Симоненка протягом тривалого часу замовчувалася.

1995 року В.Симоненкові посмертно присуджено Державну премію імені Тараса Шевченка, адже він торував той кобзарський шлях, як ніхто инший.

Літературно-мистецький вечір Василя Симоненка відбудеться 31 січня 2015 року о 14 годині в приміщенні Музею шістдесятництва за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 33-А.

У вечорі беруть участь: Лесь Танюк, театр-студія “Міст”, “Менестрелі”, Оксана Ковч, Тарас Компаниченко та всі відвідувачі музею.