Мирослав Дочинець. Вічник. Сповідь на перевалі духу
- 24 Лют 2012 10:05
- 3,341
- 1 коментар
Мирослав Дочинець. Вічник. Сповідь на перевалі духу. – Ужгород: Карпатська вежа, 2011.
Tweet
Це – сповідь великої душі, документ мудрого серця. Це не просто опис виняткової долі незвичайної людини. Це – подарунок долі для того, хто запитує себе: «Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?» Це письмо допоможе віднайти себе й укріпить у великому Переході з нічого у щось.
Читайте також рецензію Олександра Гавроша на книгу Мирослава Дочинця “Вічник”.
1 коментар
Відповідь на допис Іван
Ця книжка просякнута на скрізь любов”ю до свого краю, робить цілісною людину. “…Я вчив молитвами наповнювати порожнечу віку.Тоді навіть часи безбарвности набувають живих барв. Я вчив діяльно любити свою землю. Бо патріот- се той котрий береже цілість свого роду, виховує родину в порядности і національному дусі, береже в родючому і красивому стані землю, яку дали йому Pater – Господь і pater – батько. Се істинний патріот живий стовп нації, а не той, хто лише збуджено плеще язиком про любов до Батьківщини.
Я вчив виховувати дітей м”якою правдою і твердою любов”ю. В жадобі правди і справедливости. Кожен хлопчик має вирости борцем, що готовий захистити як родину, так і вітчизну, і віру. а живучи в мирний час, повинен боротися за за вдосконалення своєї родиниі вітчизни. Тоді можемо бути спокійними за наш народ, за нашу країну.
Я вчив не боятися вмирущости, не боятися забуття. Робіть те, що переживе вас. Те, що зробите лише ви і ніхто инший. Робіть се для загального добра, для батьківщини, для родини. Бо в сьому і закладена наша вічність”. ВІЧНИК
Я священик, люблю свою Батьківщину. Хотів би щоби тоті слова солодким трунком були впоєні у моє серце і моїх нащадків.Мій покійний прадід настановляв мою бабусю, а моя бабуся мене :” В добрі, чи в нещастю все правдою жий і матимеш ласку, і в Бога і в людей”. Важко пливти проти течії.Але доки риба пливе проти течії, – доти вона жива. Так само і людина…Ніщо не повинно володіти мною…