Содом і Я. Індекс Калашникова

Saviano R. Gomorra. – Mondadori, 2006

Я знаю, і в мене є докази. Пощади не буде.
Роберто Савьяно

Saviano R. Gomorra. – Mondadori, 2006

Saviano R. Gomorra. – Mondadori, 2006

У 25 років він написав вибухову книгу, яка мала шалений успіх. У свої 30 він сказав: «Я досяг усього, про що може мріяти кожен письменник». Його життя і його книга – найяскравіше підтвердження, що слово ще щось важить і в цьому світі, що література ще може рвати дійсність на шматки. Його ім’я Роберто Савьяно.

«Гоморра»_і_її_творець

Роберто Савьяно (далі подекуди – Р.С.) народився 22 вересня 1979 р. в кримінальній столиці півдня Італії – Неаполі. Він виростав із відчуттями небезпеки та загрози, що йшли від місцевих банд та неаполітанської мафії – каморри, якій належало тоді, як і тепер належить, все. Згодом він опише історію свого батька, котрий працював на швидкій допомозі («Чотириста трупів на рік. Він працював там, де убивали і по п’ять людей на день»). Одного разу батько не дав померти зовсім ще молодому каморристу, якому стріляли в груди, але куля влучила в ребро. Наступного дня до батька прийшли додому й сильно побили, нагадавши, що ніхто не має права перешкоджати справам каморри.

Савьяно закінчив філософський факультет Університету Неаполя. 2006 року, коли йому було 25, дебютував феноменальною книгою «Гоморра», в якій розказав свою шокуючу правду про сучасну італійську мафію. На сьогоднішній день його книга має поважну біографію:
- в одній тільки Італії продана накладом у 2 млн. примірників;
- отримала престижні премії Віареджо (2006) та Джанкарло Сіані (2006);
- переклади вийшли в 51 країні світу загальним накладом в 4 млн. примірників (в тому числі і переклад російською, датований 2010 роком);
- однойменна п’єса отримала в 2008 р. нагороду «Олімпійці театру» в номінації «найкращий новий письменник Італії»;
- фільм за книгою здобув Гран-прі Канського кінофестивалю, 5 відзнак Європейської кіноакадемії (найкращий фільм, сценарій, режисура, операторська робота, актор) та номінацію Оскара за найкращий іноземний фільм.

І найважливіше – з 13 жовтня 2006 р. Роберто Савьяно перебуває під цілодобовою охороною і змушений постійно змінювати місце проживання.

Минулого року шість Нобелівських лауреатів (серед яких Г. Грасс та О. Памук) висловили підтримку італійцеві. Крім цього, Нобелівський комітет організував зустріч Р.С. з іншим письменником, змушеним також переховуватися, – Салманом Рушді.

Своє нинішнє життя Р.С. описав у приголомшливому есе «Роберто Савьяно: про переховування від мафії» (див. «Roberto Saviano: on the run from the Mafia»// Times, 12 Aug., 2009). Після того, як каморра оголосила винагороду за голову Савьяно, його супроводжують п’ять охоронців та дві машини: «Відтоді моє життя стало ув’язненням, вічним пошуком місця, де жити, місця, де писати. Я жив у десятках різних будинків, не довше, ніж кілька місяців. І всі вони маленькі або дуже маленькі – і з біса маленькі … Вже три роки мій дім – це сумка зі шкарпетками, футболками та майками, піджак і кілька сорочок. Плюс торбина з ліками, зубна паста та щітка, зарядник для мобільного; і ще одна – повна книжок, документів і з комп’ютером. Ось і все. … Часто я прокидаюсь вночі і не можу згадати, що за кімната, в якій я перебуваю. Я втратив відчуття напрямку».

Гоморра_і_її_літописець
«Гоморра» Роберто Савьяно – це книга, жанр якої – «Життя». Книга, в якій справді неможливо відмежувати реальність та літературу, біографію та факт, документально-достовірний запис і ненависть автора до мафії.

Р.С. фокусує увагу на різних аспектах існування економічної імперії каморри, від контрабанди у неапольському порту, де тонни товарів зникають у нікуди і беруться нізвідки, до кланових війн, від виготовлення наркотиків до підпільних будинків моди, від будівельного бізнесу до злочинної утилізації екологічно-небезпечних речовин, від ролі жінки до культу генерала Калашникова та його вбивчого винаходу.

Савьяно описує тисячі життєвих доль, затягнутих у вир каморри. Він розповідає про свої зустрічі з підлітками-каморристами та їхніми жертвами, про босів та їхніх родичів, про цілі підпільні групи суспільства, як приміром, «гості» героїнщики (наркомани, які заради дози готові на все і на яких випробовують якість «товару» після розбавлення та домішування різних компонентів), або «привиди» – посланці, що розносять родинам ув’язнених каморристів місячну зарплату та свіжі продукти.

«Гоморра» вражає фактографічною довершеністю та деталізацією (наводяться конкретні адреси офісів мафії у різних країнах, описується ініціація підлітків у бронежилетах пострілом упритул, називається марка улюбленого взуття босів і ще сотні сотень деталей, що оживлюють розповідь, «реалізують» її). Автор надає слово простим каморристам, інкрустуючи книгу діалогами перехоплених телефонних розмов. Переплавлюючи реальність у світ літер, Савьяно вносить у сучасну літературу те, чого їй так не вистачає, – справжні характери справжніх людей, реальні емоції та відчуття. Так, 18-річний каморрист Франческо зізнається у коханні своїй подружці: «Зрештою, в цьому районі у мене було тридцять жінок… але у глибині душі я відчуваю, мені потрібна тільки ти…». А ось як виглядають філософування торговців зброєю:
«-Алло!
- Я слухаю.
- Війна закінчилася, що тепер будемо робити?
- Нічого, буде інша…»

Савьяно на конкретних прикладах показує глобальну інкорпорованість мафії, міжнародну міграцію капіталів, і жоден із читачів не може залишитися осторонь, спостерігаючи світовий обіг товарів: «За походженням товар може бути багатонаціональним, напівкровкою і байстрюком. Народжується він недоношеним у Центральному Китаї, набуває недостатньої частини на околицях якоїсь слов’янської країни, доводиться до досконалості на північному сході Італії, а потім пакується в Апулії або на півночі Тирани, щоби у підсумку опинитися на одному з численних складів Європи».

В одному з інтерв’ю Р.С. сказав: «Ці історії мають стати для кожного читача його особистою історією – не тому, що в них моральний урок, а тому що я розповідаю про економіку, закони якої всюди однакові» (див. Савьяно Р. «Во время наводнения больше всего не хватает питьевой воды»// Иностранная литература. – 2008, № 10). Він змальовує прагнення кланів до миттєвої наживи і механізми жорстокого владарювання над геть усім, вплив мафії на економіку Італії, порівнюючи, приміром, контрабанду півдня країни з концерном «ФІАТ» на півночі – в обох випадках піклуються про людей, до яких державі вже давно немає діла: «двадцять тисяч осіб зайняті винятково контрабандними перевезеннями між Апулією і Кампанією».

Р.С. знає справжню ціну людському життю в сучасному світі. Використовуючи відому формулу «Індексу Біг-мака» (залежно від рівня економічної стабільності в кожній окремій країні встановлюється власна ціна на продукцію клоуна МакДональда), він виводить власну формулу вирахування цінності життя людини – «Індекс Калашникова»: що дешевший АК у якійсь країні, то менше там цінується життя. Так, наприклад, в Ємені можна розшукати «автоматик», який був у вжитку, за 6 доларів. Боюся навіть уявити, скільки коштує така «цінна» іграшка в наших гондурасах.

«Гоморра»_і_її_предтечі
У численних інтерв’ю Савьяно серед своїх вчителів окремо називає Варлама Шаламова і його «Колимські оповідання». Вплив Шаламова дійсно відчутний у самому підході до препарування реальності. Шаламов пройшов 17 років жахіття ГУТАБу і створив «Колимські оповідання», що своєю болісною правдою здатні підірвати будь-яку довіру до вигадки, до літератури як такої. Р.С. повторює широковживані слова про творчий метод російського письменника, називаючи його «кореспонденцією з фронту власної душі». Істинна ненависть, свідоме НЕ-забування зла Р.С. відсилає до формули, якою керувався В. Шаламов: «Спершу треба повернути ляпаси і тільки тоді – милостиню. Пам’ятати зло більше за добро. Пам’ятати все хороше – сто років, а все погане – двісті» (В. Шаламов. Перчатка// Колымские рассказы. – СПб., 2008). Окремо варто вказати і на (випадкову?) паралель між розділом «Гоморри» «Війна Секондільяно» і «“Сучою” війною» В. Шаламова – обидва твори присвячені внутрішній боротьбі за владу між старшим поколінням злочинців та молодшим і багато в чому перегукуються.

Також Р.С. згадує імена Н. Мейлера та Т. Капоте, частину творів котрих, як відомо, зараховували до «нового журналізму». Без сумніву, Р.С. продовжує цю лінію, якій завше були властиві «високий ступінь експресивності, акцентована емоційність, яскрава образність і безсумнівна поетичність» (докладніше див., наприклад, Мендельсон М. Роман США сегодня – на заре 80-х годов. – М., 1983). Або, як писав сам Т. Капоте, формулюючи ознаки нового жанру: «я хотів написати журналістський роман, щось масштабне, переконливе за фактажем і безпосередністю впливу, як фільм, за глибиною і свободою, як проза, і точністю, як поезія» (див. Капоте Т. Предисловие/ Музыка для хамелеонов. – СПб., 2007).

Розмислюючи над своєрідністю творів Н. Мейлера, Р.С. використовує слова, які абсолютно точно відбивають і його власне відчуття літератури: «він завжди занурений у реальність – кожною своєю клітинкою». Реальність, дійсність, жорстока повсякденність стають для Р.С. найважливішими об’єктами нищівної критики та глибинного переосмислення.

Гоморри_і_висновки
Р. С. постійно міркує над ціною сказаного слова, рефлексує над тим, чи здатна література, чи бодай Одна єдина книга вплинути на життя, змінити реальність. Він говорить про певний тип письменника, котрий «не тільки вдивляється в себе самого, вимірюючи безодні своєї душі та інший подібний лежалий товар, але може розповісти про механізми влади – чи навіть змусити цю владу відчути страх».
Роберто Савьяно і його власне «життя як творчість» доводять, що література жива, слова ще можуть спалювати і проймати. «Гоморра» – літопис імперії каморри, кожну сторінку, кожну літеру якого автор прожив і відчув, де кожне слово, немов у депеші, тісно_пов’язане_з_попереднім. Це шлях, що його обрав письменник у пошуках власної істини: «Я хотів зрозуміти, чи вдасться назвати імена, нікого не пропускаючи, дати портрет кожного, розкрити злочини і відтворити їх у вигляді складових архітектурної конструкції влади. Виявити … рушійні сили реальності, докази могутності, не вдаючись до метафор та інших допоміжних засобів, озброївшись лише гострим клинком літератури».

У згаданому есеї про своє нинішнє життя Савьяно зізнається, що його останнє захоплення – бокс. Тільки у чесній бійці сам на сам ти можеш перемогти супротивника і не відчувати страху. Все залежить лишень від тебе.
Просто Савьяно вже давно не може інакше. Просто він звик так – сам на сам проти безжальної Системи й усієї несправедливості нікчемного світу.

1 коментар
  1. drozdovskyi коментує:

    Матеріял цікавий, та все ж таки українською має бути Сав”яно, і аж ніяк не СавЬяно! Наче транслітеровано через російську мову.

Відповідь на допис drozdovskyi

Ви можете використовувати аватари GRAVATAR.com.

новини
анонси
книга дня
© Літакцент, 2007-2015. Передрук матеріалів тільки з дозволу редакції.
тел.: , , е-маіl: redaktor(вухо)litakcent.com
Двигунець – Wordpress
Дизайн – Юрій М. Барабаш