|
|
| Олександр Стусенко : Артефакти Артема Чеха |
|
Люблю, знаєте, жанровизначення текстів! Особливо нашої ґламурно-постмодерної доби (наголошую: не постмодерністської, а постмодерної!). А тому й шкодую, що в поважній наук-поп-літературі досі не леґітимовано жанру «спроба спроби». Бо слово «есей», котре, власне, й перекладається як «спроба», вже якось приїлося. Навіть мені. А найбільше мені до душі жанр [спроби] літературного портрета, особливо коли текст є чим завгодно (фотографією, біографією, критикою книжок, роздумами про Ніщо – тобто ні про що), але не слугує надійним джерелом, із якого пересічний, а також пересичений читач може скласти уявлення про невідомого йому автора.
|
|
|
| Євген Баран : «Весь світ відображається в моїх очах...» |
| Олесь Гончар. Листи / Упоряд. В. Д. Гончар, Я. Г. Оксюта; передм. В. О. Яворівського; Вст. слово Я. Г. Оксюти; післям. Р. М. Лубківського. – К.: Укр.письменник, 2008. (Бібліотека Шевченківського Комітету) |
|
Укотре переконуюся, що Олеся Гончара ми надто поспішно взялися викидати з українського літературного канону. Всі «рейдерські» атаки на творчу спадщину цього письменника розбивалися об його прості і, виявляється, вічні мистецькі й світоглядні істини. А все тому, що Гончареві - можливо, одному з небагатьох українських літераторів радянської доби - вдалося згармоніювати естетику і мораль. І як такий, цей досвід безперечно вписується у вимоги і потреби нового літературного канону.
|
|
|
| Богдан Пастух : Каменяр — Не-Каменяр |
| (нотатки про франкознавчі дослідження останніх років) |
|
Останнім часом франкознавці часто потрапляють «на килим», де відбувається боротьба спортсменів у синьому та червоному трико — то прибічники Франка-Каменяра й Франка-не-Каменяра. Я спробував показати, що ця боротьба часто є віртуальною; вона не має під собою справжньої ідеї. Ідеться радше про моду, а вона, як і все минуще, відійде з часом.
|
|
|
| Юлія Джугастрянська : Ірен Роздобудько: коли жінка – поет... |
Твір, написаний жінкою, має репрезентувати концептуальну картину світу, що базується на жіночому естетичному досвіді, системі жіночих культурних цінностей. Інтелектуальна література формує смаки аудиторії, масова – відображає їх. Постмодерн намагався поєднати ці два напрямки.
|
|
|
| Чак Палагнюк очима Ольги Купріян та стронґовського |
| Чак Палагнюк: спроба літературного портрета |
|
Патолоґоанатомія. Девіяція. Ґіґантоманія. Че. Сморід. Відносини одинака і зграї. Дрібнички. Спільна діяльність. Все це має стосунок до Чака Палагнюка (Chuck Palahniuk), Паско, штат Вашинґтон, США. Вам класно живеться, якщо не чули цього імени.
|
|
|
| В’ячеслав Левицький : Good-bye, Чубай? |
| Дмитро Кравець. Чубай з роду Гетьманів. Монографія. – Рівне: Волинські обереги, 2007. |
|
Чи настав час невимушено кинути й щось на кшталт «Good-bye, Чубай»? Про поета, чий голос чутливо вплетений у спогади сучасників, піднесений напівандеґраундною музикою та доволі непереконливо вписаний у празникові дрес-коди хрестоматій, ітиметься далі.
|
|
|
|
|
|
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
