|
|
| Роксана Харчук: Фемінізм у дзеркалі Вірджинії Вулф |
Розподіл ролей триває, але я особисто не вірю в його успіх. Я спостерігаю лише виродження статі, коли ані жінки, ані чоловіки не можуть впоратися із покладеними на їх плечі завданнями. Ми змушені визнати: фемінізоване суспільство - порівняно з ісламським чи китайським - не має майбутнього. Сучасна українська література від цього факту переважно абстрагується.
|
|
|
| Олександр Стусенко : Про лишній стакан водкі |
|
Щоразу, коли десь колись в якійсь країні (де захочете, там буде) комусь за щось вручають премію, навколо неї закручується балак (він же дискурс, він же дискусія). І точиться цей балак у двох частинах: у професійній та побутовій, що незрідка мімікрують одна під одну. А тоді вщухає до наступного разу. Закономірність тут іще й така: що поважніша премія, то більший балак. Маленькі премії здатні породити хіба невеличку балачку. Як правило, питання на дискусію виносяться такі: кому дали? Кому не дали? За що дали? Скільки дали? Скільки б могли дати, якби не (поважна причина)? А судді хто?
|
|
|
| Марк Соколянський : У полоні гротескової стратегії |
| нотатки про книгу «Вільям Шекспір. Гамлет, принц данський. З англ. переклав Юрій Андрухович. – Київ: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2008» |
|
Почну з того, що цю книгу приємно навіть узяти до рук. Стильна суперобкладинка, прекрасний дизайн, майстерні графічні ілюстрації Владислава Єрка. В анотації видавництво не поскупилося на похвали тим, хто створював цей том, тобто – перш за все перекладачеві та художникові (щоправда, дещо з похвал перепало й драматургу!). Новий переклад «вершинного твору Шекспіра» українською мовою рекомендується в анотації з історичною пунктуальністю як «перший у третьому тисячолітті», а перекладач, відомий прозаїк та есеїст Юрій Андрухович, разом із ілюстратором – як «знакові постаті сучасного українського культурного простору».
|
|
|
| Олександр Пронкевич, Роксана Харчук, Агнешка Матусяк : Про книжку Тамари Гундорової «Кітч і література» |
| Тамара Гундорова. Кітч і література. — Київ: Факт, 2008 |
|
Книга «Кітч і література». Травестії – ще один крок у напрямку оновлення герменевтичного та історико-літературного канону, яким Т.Гундорова переймається у своїх попередніх працях. Текстуальні стратегії нарації історії української літератури модерної і постмодерної доби, застосовані в книзі, засвідчують рідкісну в нашому культурному просторі інтелектуальну свободу, розкутість, подекуди навіть «безбашенність» у виборі об’єктів дослідження та інтерпретаційних практик.
|
|
|
| Ігор Самохін : Сім міркувань на захист літератури |
Від редакції. Як і слід було сподіватися, міркування Петра Кралюка (Петро Кралюк. Література не винна?)зачепили багатьох наших читачів за живе. Розмову про те, що може й чого не може література, продовжує Ігор Самохін.
Вельми сумніваюся, що пан Кралюк справді читав усі твори сучасної літератури, щоб так «наїхати» на всіх одразу. Якщо ж прочитав бодай передовий загін основних мейнстрімових письменників, то честь йому, хвала і щире співчуття – це ж скільки книжок «ні про що» довелося перетравити!
|
|
|
| Петро Кралюк : Література не винна? |
|
Тепер давайте поміркуємо, до чого веде намагання утвердити естетизм й ігнорування соціальної проблематики в нашій літературі? Сучасна українська література, за великим рахунком, не виконує ролі ефективного національного комунікатора, творця національної «уявної» спільноти. Не осмислює вона й виклики, перед якими постала сучасна українська нація.
|
|
|
|
|
|
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
