|
|
| Наталія Ксьондзик : Аравінд Адіґа – Букер за індійську правду |
|
Доволі часто імена лауреатів добре відомих премій світових масштабів лунають надто загадково для наших читачів. Цьогорічний Букерівський переможець Аравінд Адіґа – аж ніяк не виняток, з тією лишень відмінністю, що й у світі про нього дізналися зовсім недавно. Відлік поступового зростання популярності письменника, можна вважати, стартував 29 липня, коли 33-річного автора-дебютанта було внесено до довгого списку претендентів на Букера.
|
|
|
| Наталія Ксьондзик : Ж.-М. Г. ле Клезіо, мавриканець, індіанець, нобеліанець |
Французи нині у моді. Нещодавно один із них, Ніколя Фарг, завітав до Києва та Донецька, а другий, Жан-Марі Гюстав ле Клезіо, навіть отримав Нобелівську премію. Щоправда, її йому ще не дали, а лише оголосили, що він став почесним лауреатом.
|
|
|
| Євгенія Ковалевська : Блукерівська премія, або Перспективи мережевої літератури |
Cьогодні майже кожен другий інтернет-користувач веде свій блог у Живому Журналі чи на іншому інтернет-ресурсі. У будь-якому разі, майже кожен знає, що таке блог. Та далеко не кожен здогадується, що його писанину в мережі колись можуть опублікувати, або, ще краще, відзначити премією. Звісно, нагорода, про яку йдеться, нині не надто відома, але, зважаючи на песимістичні прогнози щодо подальшого існування традиційних книг, фільмів та телепрограм, має усі перспективи стати популярною.
|
|
|
| Наталія Ксьондзик : «Айстра» з Австралії |
Наразі маємо нову альтернативу стражденній Шевченківській премії, а саме спільний проект Національної спілки письменників України та Міжнародного благодійного фонду Ернеста і Наталії Гуляк (Австралія).
|
|
|
| Наталія Ксьондзик : Віктор Неборак у степах України |
|
До Шевченківської премії у нас багато хто ставиться досить критично. Втім, навіть вона може творити добрі діла. Найкращою ілюстрацією цьому слугує вчинок одного з її лауреатів. Ні, він не відмовився від премії, що одразу ж поставило б крапку у цій історії, а героїчно прийняв її, проте не кинувся відразу ж витрачати гроші на всілякі дрібниці (квартири, машини, подорожі – 100 тисяч гривень на все це аж ніяк не вистачить), а вчинив цілком у дусі людини, як може видатися, на перший погляд, прозірливо-бережливою – поклав гроші до банку (а не «в трилітрову банку!») під добрячі відсотки, а водночас виступив у шляхетній ролі «повитухи»... нової премії.
|
|
|
| Євгенія Ковалевська : Нагорода дорослим – заради дітей |
|
Колись давно, коли ще Джоан Роулінг працювала шкільною вчителькою і навіть не думала про Гаррі Поттера, діти читали зовсім інші книжки, аніж тепер. Та й мультики вони дивилися інакші, адже на телеекрани ще не прийшли «Сімпсони» та японське аніме. Кумирами того часу був «у міру вгодований чоловік» із пропелером за спиною – Карлсон, який живе на даху, та Пеппі Довгапанчоха. А літературною мамою цих казкових персонажів була Астрід Ліндгрен. Не дивно, що літературну премію за кращу дитячу книжку назвали саме її іменем, адже на творах шведської письменниці виросло не одне покоління.
|
|
|
|
|
|
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
