Після Ляйпцигу – Коньяк
- 01 Гру 2011 13:41
- 156
- 7 коментарів
Зображення з сайту charlesnealselections.com
У листопаді 2012-го Україна стане спеціальним гостем міжнародного літературного фестивалю у французькому місті Коньяк. За словами директорки видавництва «Нора-Друк» Елеонори Сімонової, таких домовленостей досягнуто представниками українських книговидавців під час відвідання Франції.
«Вперше країна, що не є членом Європейського Союзу, стане спеціальним гостем фестивалю», — наголосила Елеонора Сімонова. Крім того, вона зазначила, що Україна все більше цікавить закордонних книговидавців як ринок для реалізації книжок власних авторів, а також як джерело нової, цікавої літератури.
Нагадаємо, що тиждень тому стало відомо, що українську книжку також чекають на Ляйпцизькій книжковій виставці-ярмарку.
За словами книговидавців, участь у подібних заходах мала би підтримувати держава, як це практикується в інших країнах, однак на сьогодні українські книговидавці та письменники самі популяризують українську книжку, і, на жаль, це відбувається повільно й досить-таки фрагментарно.
Як повідомила директорка видавництва «Кальварія» Анетта Антоненко, наразі у Франції, видано всього лишень кількох українських авторів, серед яких – Андрій Курков, Марина і Сергій Дяченки, Любко Дереш, Юрій Андрухович, книжка есеїв Миколи Рябчука та поезія Дмитра Чистяка. А раніше «ЛітАкцент» повідомляв про публікації франкомовних книжок Ярослава Мельника.
За матеріалами УНН.
Першою ластівкою з України у Коньяку, Рошфорі, Ля-Рошелі ще у минулому тисячолітті була Львівська Чайка “Пресвята Покрова” і нині вона зимує поблизу у Бретані.
Згадаймо й книжку вибраних Олексія Довгого, яка вийшла торік у Франції.
Ми обов”язково згадаємо книжку Олексія Довгого. Дякую за ремарку
Серед інших українських авторів у Франції видані Т.Шевченко, Леся Українка, І. Франко, А. Чайковський, М. Хвильовий, О. Довгий, В.Барка, А.Лисивець, І. Калинець, багато робить для популяризації української літератури Ірина Дмитришин і серія “Українська присутність” видавництва “Лярматтан” (зокрема, кілька хрестоматій української літератури) та “Український клуб” під орудою Оксани Мізерак. Тож панорама доволі широка. А ось книжка Д.Чистяка тільки має вийти, зате не одна… Працюймо! Д.Ч.
Дмитро, так ми про це якраз знаємо і тому вказали…
Дякую за інфо про Ярослава Мельника. Якщо дасте координати, буду вдячна
Існує такий російський н-ф журнал «Если».
№ 4 за цей рік повідомляє щодо М. і С. Дяченків: “В 2009 году супруги переехали из Киева в Москву.” У № 6 з*явилася їхня стаття, що починається так: “История отечественного кино знает немало примеров, когда от зрителя прятали фильмы”. Тобто не російського, ні, – отєчєственого!
Невже не зрозуміло, громадянами якого “отєчєства” вони стали у 09 році? Наші паспорти вони, можливо, не викинули. Хохли ж не вимагають.
Навіщо ви робите їх українськими авторами? По-знайомству, з дурості, від захоплення їхньою літературною величчю, з міркувань -а нехай піднесуть славу нашу в світі, гей, як Кіркоров, теж наш, навіть народний артист? Подібна маленька брехня це маленький крок до “руского міра”.