Миколі Зерову — 120

Микола Зеров 1 травня 1915 р.

26 квітня 2010 року виповнюється 120 років із дня народження Миколи Костянтиновича Зерова, видатного поета-«неокласика», перекладача, літературознавця.

Микола Зеров народився 26 квітня 1890 року в повітовому місті Зінькові на Полтавщині в багатодітній сім’ї вчителя місцевої двокласної школи.

По закінченій Зіньківської школи Зеров учився в Охтирській та Першій Київській гімназіях. У 1908—1914 роках — студент історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира.

1912 року з’явилися друком перші статті та рецензії Зерова в журналі «Світло», газеті «Рада». З 1914 року за наказом попечителя Київського навчального округу Зерова призначено викладачем історії до Златопільської чоловічої, а з жовтня 1916 року — ще й жіночої гімназії З 1917 року Зеров учителює в Другій Київській гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. З 1917 року він працює викладачем латини у Другій українській державній гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства в Києві. У 1918—1920 роках викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу «Книгарь» (до початку 1920 року).З осені 1923 року — професор Київського інституту народної освіти.

Микола Зеров належав до «неокласиків» — групи поетів, перекладачів, літературознавців і критиків, до якої належали також О. Бургардт, М.Драй-Хмара, М.Рильський та І.Филипович. У своїй оригінальній поетичній творчості Зеров віддав, перевагу сонетам і александрійським віршам, які вирізнялися досконалістю форми і глибинним філософським проникненням у буття. Як перекладач він здійснив багато в чому неперевершені на сьогодні інтерпретації латиномовної античної спадщини, французьких «парнасців», а також творів багатьох інших класичних поетів.

Засуджений до розстрілу особливою трійкою УНКВС по Ленінградській області. Убитий в ур. Сандармох 3 листопада 1937 року.

Реабілітований Микола Зеров посмертно ухвалою Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 31 березня 1958 року.