|
|
| Марія Криштопа : Пайка на гать |
Усе життя його любили: від батьків, які переселилися «в провінцію», щоб бути ближче до сина-гімназиста, до селян, які побудували в дарунок на ювілей йому віллу «Богданівна». Все життя його поважали: від студентів до відомих політиків. А коли такі любов і повагу забирають, то краще піти і не перейматися тим, що ті земляки, батьки яких шукали в тебе допомоги, бояться прийти на твою могилу, могилу «буржуазного письменника». Адже успіх – це коли визнання приходить до тебе живого. А коли полеміка над твоєю творчістю спалахує через десятиліття, коли пишуться дисертації і таке інше, – то вже просто ігри нащадків.
|
|
|
| Світлана Богдан : Два життя Леоніда Кисельова |
Перехід на українську мову письма з таким світорозумінням був неминучим – і відбувся в останній рік життя Кисельова. Тоді ж почалося його друге поетичне життя, вибудувався цілком новий мовосвіт поета (адже інша мова означала прилучення до інших ментальних матриць, до інакшого Космо-Психо-Логосу, за Г. Гачевим).
|
|
|
| Володимир Панченко : Микола Зеров і «обри» |
Над Софійським майданом уже пролунав «золотий гомін»; почала свій відлік історія Української Народної Республіки. Колишній випускник історико-філологічного факультету Київського університету, який протягом трьох років викладав латину й географію у Златопільській гімназії на самому півдні Київської губернії, і тепер не зійшов з педагогічної стезі. З 21 вересня 1917 р. він почав працювати викладачем латини у щойно відкритій Другій українській державній гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства, що розмістилася в художній школі неподалік від Сінного базару. Як виявиться, життя Зерова буде пов’язане з цим закладом протягом цілих трьох років – та ще й яких!
|
|
|
| Дмитро Дроздовський : Гон Тувгейр — останній із могікан маорійської поезії |
|
Поняття «сучасна новозеландська література» нічого не скаже вишуканому українському шанувальників зарубіжної літератури. На жаль, небагато асоціацій виникне й у свідомості експерта-інтелектуала із зарубіжної літератури. А шкода, бо ця літературна terra incognita вартує нашої уваги.Та приводом для цієї статті є сумний факт. 16 січня 2008 року не стало найвизначнішого й найулюбленішого новозеландського маорійського поета Гона Тувгейра (Hone Tuwhare), який полишив цей світ у 86-річному віці. Г. Тувгейр був не лише поетом, а й драматургом, автором новел, оповідань, численних політичних нарисів. Отже, я спробую показати лише вершечок цього літературного новозеландського айсберга через «шлях до слави» одного з найвеличніших поетів цієї культури.
|
|
|
| Наталія Ксьондзик : Тоні Моррісон – та, яка вигадала правду |
|
Слави можна прагнути, про славу можна мріяти, але найкраще й найприємніше – її здобувати. Маленька Хлоя Ентоні Віффорд (справжнє ім’я всесвітньо знаної американської письменниці Тоні Моррісон, 1931 року народження), яка виховувалась у родині простих чорношкірих робітників з Огайо, навряд чи колись серйозно думала, що не лише прославиться на весь світ, а й прикладом власного життєвого шляху і творчості звільнить мільйони афроамериканців від комплексу меншовартості, перетворивши чорний колір на повноцінний і самодостатній елемент американської культури та свідомості.
|
|
|
| Жанна Левицька : Габріель Гарсіа Маркес – геній родом із Макондо |
|
Французький романіст Жуль Ренар колись сказав: «Слава – це безперервне зусилля». Ці слова спадають на думку, коли ми говоримо про творчість Габріеля Гарсіа Маркеса – письменника, який відчув аромат слави вже в юності та повністю наситився її смаком у зрілі роки. Маркес не шукав визнання та прихильності: він просто йшов дорогою, яку для нього було призначено ще тоді, коли маленьким хлопчиком бавився в дідовому будинку в Аракатаці, слухав фантастичні оповідки бабусі Транкіліни й навіть не уявляв, який скарб даровано йому.
|
|
|
| Світлана Богдан : Аскольд Мельничук: творець українського міфу в американській літературі |
2005 року у видавництві «Факт» з’явився друком переклад книжки Джонатана Сафрана Фоера «Все ясно» («Everything is illuminated»). Ще через рік за цим твором було знято однойменний фільм. Український читач (і глядач) із захопленням і зацікавленістю сприймав і осмислював той факт, що про Україну пишуть і знімають в Америці, що МИ увійшли як об’єкт найпильнішої уваги до ЇХНЬОГО культурного поля.
Проте несправедливо було б не згадати, що Фоер має не менш талановитого попередника. Першим американським письменником, який звернувся у своїй творчості до теми України, й був Аскольд Мельничук.
|
|
|
|
|
|
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
