|
|
| Олександр Стусенко : Пісня про Рильського |
Такі шедеври, як «Пісня про Сталіна», пишуться не випадково. Вони народжуються або з глибокої віри митця в те, що він пише, або зринають унаслідок психологічної травми, шоку, рівним якому може бути хіба що страх смерті. Адже написано справді талановито, гори створеного Максимом Рильським пустопорожнього славослів'я не йдуть із цим віршем ні в яке порівняння.
|
|
|
| Олександр Стусенко : Як «зґвалтували» Остапа Вишню |
НАД ЧИМ Я ПРАЦЮВАТИМУ 1956 РОКУ
1. Закінчу цикл мисливських усмішок.
2. Візьмуся писати про онуків («Радянські онуки»). Хочеться вивести сучасного позитивного онука-героя, який дідові указує шлях до світлого майбутнього. Матеріал уже готовий, б'юся над негативними рисами онукового характеру, а то виходить неув'язка – позитивний герой, а штани рве і зриви в характері виявляє. Оце прийшов та й каже: «Ти, діду, гад!» Аналізую причини. Закінчу десь у листогрудні.
3. Розпочав роботу над музичною комедією: «Галка-галка, катафалка». На три дії з сердечними перебоями і з інфарктом (апофеоз).
|
|
|
| Олег Коцарев : Несподіваний «антирадянщик» Яновський |
Один із найталановитіших прозаїків першої половини ХХ століття Юрій Яновський сьогодні зовсім не в центрі уваги. З одного боку, його не мучили у сталінських в’язницях і не розстрілювали, він начебто не писав відвертої антирадянщини, тож із нього не зробиш нововідкритого підпільного генія. Його твори навіть у школі вивчали за радянської влади – хіба це цікаво? З іншого боку, Яновський так і не став типовим представником соцреалізму, здебільшого зберіг індивідуальну манеру письма, а значить, не дуже надається й до якихось тоталітарних студій чи совєтології.
|
|
|
| Євгенія Ковалевська : Письменник, який любив небо |
Понад усе він любив небо. Воно давало йому стимул до життя та жагу до нових і нових польотів. Після цього він пробував донести свої відчуття та переживання до людей, описуючи свої пригоди в літературних творах. Сент-Екс, як його називали друзі, знав небо, як свої п’ять пальців.
Перше їхнє знайомство відбулося, коли хлопчик, незважаючи на заборону матері, взяв участь у демонстраційному польоті з досвідченим пілотом. Згодом – навчання на військового льотчика та перші власні польоти. Неодноразово Сент-Екзюпері опинявся на волосину від смерті, але завжди дивом залишався живим – і після аварії у відкритому морі, і в Лівійській пустелі, і навіть після коми та численних переломів, в тому числі й черепа.
|
|
|
| Олеся Лященко : «Рвала Дженні золотунці…» Хроніки одного фермера |
Роберт Бернс багато в чому схожий на добре знайомого нам Тараса Шевченка: соціальне походження – із сім’ї сільських злидарів, освіта – стихійна; мистецька атмосфера для творчості – під могутньою тінню колонізаторської культури, англійської та російської відповідно.
|
|
|
| Марк Соколянський : Гоголь у Любеку |
У романі І.О. Буніна «Життя Арсеньєва» є одне цікаве місце: герой і його кохана, потрапивши до невеличкого українського містечка, згадують молодого Гоголя. Звернімо увагу на одну ремарку Арсєньєва щодо молодого Гоголя :«Так, за всю молодість єдиний безглуздий учинок – поїздка до Любека». Пригадавши конкретний випадок із життя Гоголя, герой Буніна навряд чи перебільшив його неординарність.
|
|
|
| Володимир Панченко : Як Винниченко допоміг Хрущову |
Ця неймовірна історія стала відомою завдяки Федору Бурлацькому, колишньому раднику Микити Хрущова. У своїй книзі про головного творця постсталінської «відлиги» він переповів розлогу відповідь Микити Сергійовича на запитання про те, звідки в нього, Хрущова, взялася відвага, щоб виголосити знамениту доповідь на ХХ з’їзді КПРС, у якій розвінчувався культ особи Сталіна. Ось що запам’яталося Ф.Бурлацькому, який у вузькому колі слухачів на власні вуха чув усний «мемуар» свого шефа.
|
|
|
|
|
|
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
