|
|
| Євгенія Ковалевська : Блукерівська премія, або Перспективи мережевої літератури |
Cьогодні майже кожен другий інтернет-користувач веде свій блог у Живому Журналі чи на іншому інтернет-ресурсі. У будь-якому разі, майже кожен знає, що таке блог. Та далеко не кожен здогадується, що його писанину в мережі колись можуть опублікувати, або, ще краще, відзначити премією. Звісно, нагорода, про яку йдеться, нині не надто відома, але, зважаючи на песимістичні прогнози щодо подальшого існування традиційних книг, фільмів та телепрограм, має усі перспективи стати популярною.
|
|
|
| Наталія Ксьондзик : «Айстра» з Австралії |
Наразі маємо нову альтернативу стражденній Шевченківській премії, а саме спільний проект Національної спілки письменників України та Міжнародного благодійного фонду Ернеста і Наталії Гуляк (Австралія).
|
|
|
| Наталія Ксьондзик : Віктор Неборак у степах України |
До Шевченківської премії у нас багато хто ставиться досить критично. Втім, навіть вона може творити добрі діла. Найкращою ілюстрацією цьому слугує вчинок одного з її лауреатів. Ні, він не відмовився від премії, що одразу ж поставило б крапку у цій історії, а героїчно прийняв її, проте не кинувся відразу ж витрачати гроші на всілякі дрібниці (квартири, машини, подорожі – 100 тисяч гривень на все це аж ніяк не вистачить), а вчинив цілком у дусі людини, як може видатися, на перший погляд, прозірливо-бережливою – поклав гроші до банку (а не «в трилітрову банку!») під добрячі відсотки, а водночас виступив у шляхетній ролі «повитухи»... нової премії.
Цим продовжувачем традиції старих добрих меценатів явився Григорій Джамалович Гусейнов (найбільше знаний у літературних колах як засновник і головний редактор часопису «Кур’єр Кривбасу»), чий художньо-документальний життєпис «Господні зерна» був удостоєний визнання Шевченківського комітету 2006 року. Відтоді і стартував проект під промовистою назвою «Глодоський скарб». До речі, сам автор чесно визнає, що альтруїстична ідея поділитися з ближніми раптово впалими на його скромну голову грошима від початку належала безкорисливій дружині. Втім, саме йому спало на думку у такий преміальний спосіб підтримати й заохотити сьогочасних митців, у чому лауреату організаційно допомогли Володимир Базилевський і Ліга українських меценатів (відома в народі щорічним проведенням Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика), виконавчим директором якої нині є Михайло Слабошпицький.
|
|
|
| Євгенія Ковалевська : Нагорода дорослим – заради дітей |
|
Колись давно, коли ще Джоан Роулінг працювала шкільною вчителькою і навіть не думала про Гаррі Поттера, діти читали зовсім інші книжки, аніж тепер. Та й мультики вони дивилися інакші, адже на телеекрани ще не прийшли «Сімпсони» та японське аніме. Кумирами того часу був «у міру вгодований чоловік» із пропелером за спиною – Карлсон, який живе на даху, та Пеппі Довгапанчоха. А літературною мамою цих казкових персонажів була Астрід Ліндгрен. Не дивно, що літературну премію за кращу дитячу книжку назвали саме її іменем, адже на творах шведської письменниці виросло не одне покоління.
|
|
|
| Євген Баран : Ґвалт над Шевченком (із коментарями Дмитра Стуса та Михайла Слабошпицького) |
Іменем Шевченка маніпулюють давно. Перша маніпуляція розпочалася над його гробом. Оце вже справді приклався Пантелеймон Олександрович, той, який «гарячий Куліш». Ніби й наміри благі - бездержавній нації потрібен символ, – але вийшло, як звикле, по-українськи. Шевченко залишився таким, як і був. Завоньєлисьє наші гура-патрійоти. А таких ніколи не бракувало - ні колись, ні тепер...
|
|
|
| Наталія Ксьондзик : Ґонкури versus Ренодо |
|
Заповіт, оприлюднений після смерті братів Ґонкур, неприємно здивував їхніх нащадків. Виявилося, що всі свої гроші (а їх, вочевидь, було чимало) вони заповіли на створення літературного товариства й заснування щорічної літературної премії у розмірі 5000 франків (на той час – гроші добрячі). Почалися судові позови, й тривали вони не багато, не мало, а сім років (знайома ситуація для наших співвітчизників). Як наслідок, родичі Ґонкурів зазнали повного фіаско, а світ літератури 1903 року отримав довгоочікувану літературну премію, яка донині залишається найавторитетнішою нагородою у франкомовному світі.
|
|
|
|
|
|
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
