Сектор критики: Леонід Горлач (ВІДЕО)
- 07 Бер 2013 11:35
- 1,617
- 22 коментарі
У львівській книгарні «Є» щомісяця відбувається обговорення літературних новинок «Сектор критики» за участі літературознавців Віктора Неборака, Ігоря Котика й Андрія Дрозди. Темою найсвіжішої розмови було обрано збірку поезій Леоніда Горлача «Знак робитого ярма», за яку письменнику було присуджено Шевченківську премію 2013 року.
22 коментарі
Відповідь на допис ihor k.
Попри те, що книжка Горлача справді далека від геніальної, недолугі і непереконливі коментарі – “я не-поет, але це точно не поезія”, народницька поезія і так далі. Оце і є обличчя сучасних українськиї критиків? Таке може сказати будь-яка фейсбучна домогосподарка, яка хоч трохи в темі. Рятуйся хто може.
Яка поезія, така й критика. Екання і бекання Дрозди більше пяти хвилин годі витримати. Якщо людина не вміє говорити, то не варто брати мікрофон в руки. Правда, з писаниною у нього не краще. Принаймні дисонансу нема.
На жаль, будь-якого аналізу книжки у цьому сюжеті ми не почули. Традиційна форма – це не значить погано.
А це не той “Сектор критики” і Котик, який минулого року назвав думки, висловлені Ліною Костенко в її “Самашедшому”, маразматичними?
Поштивий пан! Головно, шляхетний дуже!
Гельцю, це той пан, який може й не дуже шляхетний, але може себе стримати, щоб не назвати ваш коментар маразматичним. Мені теж часом такого насниться… Буває…
Може, того разу (коли обговорювали “Записки…”) думки Ліни Василівни й не ви назвали маразматичними – відеоролик про те обговорення був дуже довгий і запам’ятати, хто конкретно що саме сказав – непросто, але з ЦЬОГО вашого коментаря не важко зрозуміти, що розкидатися словом “маразматичний” направо і наліво – це в вашому дусі, й воно засвідчує, що від зайвої шляхетності ви таки не помрете!
Шановна (-ий)! Перш ніж висловлюватися публічно про когось, нормальна людина повинна перевіряти інформацію, а не говорити, що їй заманеться. Ви цього не зробили, тим самим поширили брехню. Скажіть, що я не правий. Я чимось вас образив?
Так, образили. Я не “поширювала “брехню”. Я ЗАПИТАЛА, чи не той це “Сектор критики” обговорює зараз преміювання Горлача, який мені запам’ятався саме обговоренням книжки Ліни Костенко, коли один із “обговорювачів” висловився так брутально. Чомусь мені запам’яталося, наче це ви вжили слово “Маразматичні”. Якщо це не так, я вибачаюся, а перевірити – послухати знову той відеоролик, не маю змоги.
Якщо я дійсно помилилася, назвавши ваше ім’я, ви б могли просто про це сказати: мовляв, це був не я. Але ви чомусь вирішили, що назвати мій комент маразматичним – це гідна відповідь. Та ще й накинули, що я не зовсім нормальна, коли дозволяю ставити подібні запитання.
Нема про шо з тобою говорити, ображена Інкогніта, котра не розуміє простих фраз у попередніх коментарях
Насправді… насправді… насправді…насправді… сила-ботанічна поезія шалено глибоко заглиблена в минуле на усю свою незглибиму глибину, хоч насправді, я насправді не дуже так щоби поет, бо на прю ставати не збираюсь… е…е…е…
1. Було б добре послухати повний запис розмови.
2. Було б добре, якби коментатори Роман та ukrainec не були такі встидливі і призналися, ДЕ можна ПОЧУТИ ЇХНІ ораторські таланти.
До чого тут встидливість? Якщо я не оратор, то й не лізу з мікрофоном на люди. Справа не тільки в еканні і беканні, але ці “критики” насправді нічого нового не сказали, це якісь загальні слова, балаканина. Саме на тому вечорі я не був, але бував на інших їхніх зустрічах – та сама картина, люди просто не вміють висловлюватися. Їхні статті – це теж пародія на літературну критику, бо нема жодного аналізу, а є або стьоб, або поверхові судження. Це зрештою не стосується Неборака, який пише глибокі літературознавчі студії.. А якщо на тій зустрічі звучали мудріші речі, то — претензії до того, хто виклав цей запис. Може він навмисне вирішив показати їхній справжній рівень.
Підтримую вас у більшості ваших тез (чому у більшості, а не всі тези – бо “їхніх” літературознавчих статей не читала, тому й власної думки про них не маю). А від себе хочу додати, що відсутність “ораторського вміння” взагалі-то “лікується”, треба лише зрозуміти цю свою ваду і прикласти якихось зусиль, щоб її позбавитися. Один мій приятель мало того, що заікався з дитинства, так ще й не вмів висловлювати свої думки перед аудиторією. Тож він пішов на спеціальні курси (були такі в Києві років з 30 тому) , вислухав повний курс, де їх навчали, як треба себе організувати, щоб вільно і якісно висловлювати свої думки, тобто навчили ораторському мистецтвк (до речі, він дещо розповідав мені про чисто технічні прийоми, які їм там рекомендували – було цікаво!). Зараз він науковець, багато виступати на різних наукових конференціях і проблем з цим не має.
Нині, скоріше за все, таких курсів “дньом с оґньом ” не знайдеш, але є інтернет, а в ньому – “Є ВСЕ”, і для людини, що має голову на плечах, волю і бажання, поліпшити свої ораторські дані – не так вже й неможливо. Як співав Володимир Висоцький:
“Что за дела?
мол, надо Федя,
Главное, чтобы воля тут была
к победе.” :)
З сюжету справді може виникнути враження, що розмова була нудна, але насправді чимало висловленого було вельми цікавим. Наприклад, Дрозда цікаво звернув увагу на абревіатуру книжки (“ЗРЯ”), але це, звісно, таке, для сміху, а не для суті; йшлося про те, чи Шевченківська премія потрібна, і про гроші; про критерії (записані в статуті), згідно з якими обирають лауреата Шевченківської премії (і Горлач якраз чудово підходить під ці критерії) тощо. Шкода, що для сюжету вибрано ті моменти з розмови, які видаються глядачам несуттєвими.
Жодної завершеноі думки немає у цьому словесному проносі.
Усе по суті
“Оці тексти мене зачіпають, а ці не зачіпають” – ну що це за критерій у критиці: “подобається” – “не подобається”?
“Поезія – це коли відкриваєш щось нове” – треба ж, яка свіжа думка :)
Коротше, все зводиться до того, що “це не поезія, бо я так сказав”.
Трохи погуглив, шукав рецензії шановних критиків під час обговорення номінантів на Шевченківську премію у листопаді – лютому. Нічого не знайшов. Тобто цей викид спрямований виключно на будь-який результат голосування. Головне – облити лауреатів і премію лайном. Це не мистецтво – а політика.
Почну з відповіді на останній коментар. На книжку Горлача у листопаді-лютому рецензію написати було не так то й просто. З тої простої причини, що його книжок в книгарнях (принаймні в центральних львівських – Є, Українська книгарня, Глобус) не було. А якби й були, то я б із текстів аж ніяк не склав собі враження, що така книжка може всерйоз претендувати на найвищу відзнаку. Кожен з нас пише про книжки, які цікаві йому самому. (Серед претендентів на цьогорічну премію я не симпатизував нікому, але якби премію отримав Москалець чи Буряк, то б не обурювався.) На своїх обговореннях в Є ми теж обговорюємо те, що цікаво нам самим, та цього разу, зважаючи на сенсаційне рішення ШК, відгукнулися на злобу дня.
Стосовно репортажу, то погоджуюся, що він вийшов і справді нецікавим. Моя мова у ньому – це перші, вступні кілька речень + фраза про совковість народництва, але без подальшої аргументації.
При цій нагоді скажу ще, що було висловлено деякі пропозиції, спрямовані на те, щоб в подальшому поети такого рівня лауреатами не ставали. Отже, пропозиції:
1. Змінити Положення про премію. За нинішнім Положенням ШП вручається, як і за СССР, не за естетичні якості, а за ідейність (духовні цінності, гуманізм, державотворчість…). В Положення необхідно зробити наголос на естетиці, новаторстві.
2. В кожній із номінацій має бути окреме журі. Щоб уникнути системи домовленостей, яка, припускаю, існує при теперішній процедурі голосування (гіпотетично, музиканти домовляються з літераторами: ви проголосуйте за нашого Х, тоді ми проголосуємо за вашого У).
3. Випрозорення процесу обговорення, публічні обговорення кандидатів:
3.1. державні ЗМІ повинні знайомити громадськість з творами кандидатів і давати фахові коментарі
3.2. сайт ШП, який зараз швидше мертвий, ніж живий, повинен оприлюднювати тексти.
3.3. сайт ШП повинен надавати інформацію про те, чому та чи інша кандидатура не подолала перший чи другий тур, інформувати про результати голосування і, звичайно, щоб рішення ШК виглядали не випадковими, мусить бути якесь обгрунтування: за що саме нагороджено того чи того кандидата.
Втім, це фантазії. Вже з самих коментарів, які пишуться тут і під статею Дрозди, виглядає так, що більшість людей влаштовує те, що маємо. Яка країна – такі і лауреати.
Ігоре, за такі тексти нам гонорари платять. Не витрачай сили даремно.
Як писав Великий Каменяр:
“… други й недруги гнівнії та сердиті,
І нас, і намір наш, і діло те кленуть”.
Тож не випускаймо з рук молота й гострімо серп!
1 есте тика не менш спорна категорія
2 премію дають за 5 напрямами, а всього напрямків 9. Тобто обирають краще зі всього поданого. Премія – не розподільник мат допомоги.
3 другий рік поспіль на сайті шк можна спостерігати за перебігом перегонів. Це дуже цікаво. Навіть можна написати власний відгук.
3.1 не дуже зрозуміло , які це смі друкуватимуть художні тексти?
3.2 сайт не може оприлюднювати тексти, бо тексти є власністю авторів. Платіть гроші, купуйте і читайте. Сайт цікавий
3.3 вихід у наступний тур -результат таємного голосування. Які можуть бути коментарі вибору ? Це не шкільні оцінка.
Саме дописувачі на сайті ШК викрили підставу Олега Чорногуза, який висунув старий роман під новою назвою. Новий сайт ШК доволі цікавий.