В Україні нагородили Золотих письменників (ФОТО)
- 25 Лис 2012 16:57
- 4,584
- 68 коментарів
24 листопада в Києві у бальній залі готелю Fairmont відбулося вручення відзнаки «Золоті письменники України».
Нагороду отримали прозаїки, «чиї романи здобули широке визнання читачів, про що свідчать тиражі їхніх творів, які сумарно перевищують 100 тисяч примірників, виданих у формі паперової книжки за період від початку 2000-го року до теперішнього часу», зазначено на сайті премії.
Відзнаку засновано Тетяною та Юрієм Логушами та Міжнародним Благодійним Фондом «Мистецька Скарбниця».
Золотими письменниками України можуть стати автори романів, які видано українською мовою або в перекладі українською мовою, якщо автор є громадянином України або є громадянином інших країн, але має українське походження або родом з України та якщо їхні романи видані в Україні та за межами України з сумарними накладами, що перевищують 100 тисяч примірників.
Щоправда, як саме організатори нагородження визначали загальні тиражі, досі залишається “риторичним питанням”, як і те, куди й чому з попередньо оголошеного списку “золотих” зникли Марія Матіос та Василь Шкляр. А також – чому в жоден зі списків не потрапив, скажімо, Юрій Андрухович.
Нагадаємо також, що остання субота листопада, яка цьогоріч випала на 24-те, вважається Днем пам’яті жертв Голодомору 1932-33 рр. в Україні. «Золоті письменники» вшанували померлих від голоду українців хвилиною мовчання. А продовжили – вином та урочистою церемонією.
Сергій Жадан та Лада Лузіна
Юрій Мушкетик
Оксана Забужко
Леонід Кравчук
Іван Малкович отримав нагороду Ліни Костенко
Богдан Гаврилишин, Юрій Логвин і Тетяна та Юрій Логуші
Андрій Кокотюха
Юрій Винничук
Андрій Курков
Микола Жулинський вручає премію Олегові Чорногузу
Святослав Померанцев, Сергій Жадан і Юрій Винничук.
Список «Золотих письменників» України за версією панів Логушів виглядає так:
1.Юрій Мушкетик (відзнаку вручив перший Президент України Леонід Кравчук)
2. Анатолій Дімаров (відзнаку вручив перший Президент України Леонід Кравчук)
3. Ліна Костенко (відзнаку вручив Леонід Кравчук)
4. Юрій Логвин (відзнаку вручив Богдан Гаврилишин)
5. Миролав Дочинець (відзнаку вручив Мішель Терещенко)
6. Ірен Роздобудько (відзнаку вручив Пітер Ян Волтерс – посол Голандії)
7. Всеволод Нестайко (відзнаку вручив Юрій Логуш)
8. Юрій Винничук (відзнаку вручив Ігор Осташ)
9. Іван Білик (відзнаку вручив Юрій Єхануров)
10. Андрій Курков (відзнаку вручив Дирк Лехельт – аташе по культурі посольства Німеччини)
11. Олег Чорногуз (відзнаку вручив Микола Жулинський)
12. Міла Іванцова (відзнаку вручив виконавчий директор Французьського Інституту в Україні)
13. Андрій Кокотюха (відзнаку вручила телеведуча Ганна Гомонай від імені каналу «Інтер» )
14.Люко Дашвар (Ірина Чернова). Відзнаку вручив Олег Скрипка
15. Лада Лузіна (Відзнаку вручала Інна Катющенко, генеральний директор Edipresse Ukraine)
16. Сімона Вілар (Наталія Гавриленко)
17. Жадан Сергій (Відзнаку вручив Євген Бистрицький Виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження»)
18. Забужко Оксана (відзнаку вручив Посол Австрії – Вольф Дітріх Хайм)
Усі фото Олександра Заклецького
Ну що тут говорити – “золотий письменник України”: значить, хто досяг найбільшого тиража… Гарно-гарно. За такою логікою “золотою” пробою літератури на Заході мали би бути автори “романів для домогосподарок”, у яких і найбільші тиражі… Адже відомо, що чим більш масовий читач, тим більшу НЕПОТРІБ він читає. Як на мене, повна ДЕЗОРІЄНТАЦІЯ літсередовища і суспільства, підміна КРИТЕРІЇВ. Пани організатори конкурсу, видно, не розуміють, що література то не кава, якою вони, по-моєму, торгують, і що її “золота” проба вимірюється, вибачте, не тиражами (хоча і справжня література може, звичайно, зрідка, прочитуватися мільйонами). У їх бізнесі пробою якості є кількість проданого товару – в культурі панують інші закони, шановні пани Логуші! Хто вам таку дурну ідею дав? Це попри те, що вітаю саму ідею меценатства цих людей. Але ж треба трохи думати, на що гроші і піар витрачати. А то тут, вибачте, в списку люди талановиті і графомани в одній купі… А що вже помпи… А найгірше, дано знак всім письменникам, а особливо дезорієнтовані будуть молоді: біжіть за тиражами! Будете “золоті”! А ще дивно, що НІХТО про цю проблему, яка ж навиду, з критиків, не написав. Що, страшно?
А ви би, напевно, хотіли, щоб відзначали нікому не відомих, “катакомбних” авторів прямо з філфаків?
Так у нас дуже розвинулось у літературному житті ” протягування некатакомбних авторів” всіми можливими засобами. Головне, щоб про них більше говорили і демонстрували по ТВ. Незабаром з кожної розетки будуть звучати” славетні імена”, мабуть.Конкурси, премії можуть бути різними, можна тільки дякувати родині Логушів, що вони щось роблять, але дуже часто зараз “забовтують” справжнє, рекламуючи досить сумнівні літературні досягнення. Наклади це ж не все, Їх хтось розкупити повинен. Головне, як на ці “золоті”наклади зреагує пересічний читач.
Людина, яка пише “більшу НЕПОТРІБ”, нам тут про високу літературу щось втирає? Грамоту ідіть спершу вивчіть!
Тиражі-це не завжди показник. Але з-поміж нагороджених письменників чимало представників не тільки масової, а й елітарної літератури.
До фото 6 : ” А где бабуля? – Я за нее!…” (с)
Дімаров і Мушкетик теж гламур? Чи ти просто заздриш? А про Голодомор там було згадано і хвилиною мовчання, і в багатьох виступах і пісні лунали тільки поважні, жодної попси. Так що не треба дуже переживати. Ніхто там не влаштовував танців .
Судячи з допису Іри, попередній пост потерли модератори. Щось там було про Голодомор, йшлося про чиєсь незадоволення, хвилювання чи скарга. Так тримати, жодної критики своїх!
Тільки тут і є, а більше ніхто і ніде не згадав жлобство недобрим словом: http://www.telekritika.ua/teleprogram/2012-11-26/77011
Він краще зацитував: “При всяком деле есть какой-то мальчик…” :)))
Ага ! Смішно теж стало від фото! Хоча, премія нормальна. Хтось у нас робить хоч якусь добру справу по популярізації літератури української. І це добре.
Потрібно співвідносити кількість добра і зла. Можна популяризувати нікчемні твори – і це добре для українського народу? Дивна позиція. Потрібно ставити питання: на який рівень культури орієнтумо масового українського читача. Як на мене, нема жодної користі від того (швидше навпаки), що українці нарешті почнуть читати “хоча би щось”. Макулатура лише заб’є їх мізки і тільки. Вони аж ніяк не стануть особистостями – здатними протистояти політичним агресорам українства. Я не бачу жодної користі для українського народу від того, що віднині детективщиків і недолугих авторів “містичних” графоманських опусів – або опусів про видуманого столітнього діда (написаних для сільських тіток, які нічого, крім районних газет, не читали) – стало більше.
Гидке видовище! З цього гламуру жодного імені в культурі не залишиться…
Вас точно ніхто не згадає. А народу видніше, кого читати, і кого згадувати. Костенко і Нестайка ще довго не забудуть.
Не треба Нестайком прикривати велику кількість тих, хто в цих списках “найбільш тиражних” і “золотих”, не витримує критеріїв художності. Ложка дьогтю псує бочку меду, але ложка меду не робить з бочки дьогтю бочку меду.
А як же еліта з народом? У такий день , напевно , не потрібно було таких заходів влаштовувати. В Украіні жалобний день. Хоча багатьох письменників поважаю і твори іх люблю. Як могли на це погодитись?
Хіхі. Де б я ще посиділа на голові у Кравчука? :)))
Все це мені нагадує притчу про фарисея та митаря. Благочестиво прийшли, помовчали, подякували за все хороше, пожували і розійшлися, погладжуючи черевцята. Молодці, чо.
До пана Ростислава: мова йшла про те, що критерій “чим більше книг продано, тим “золотішої” проби письменник” – абсурдна, дезорієнтує літсередовище і суспільство. Ви ж приписуєте думку, згідно якої треба нагороджувати якихось там “катакомбних” авторів з “прямо з філфаків”, яку я не висловлювала. Дискутуйте, будь-ласка, по суті.
До пана “перехожого”: по перше, я хоч підписуюся своїм прізвищем, а ви ховаєтеся за “ніком”. По-друге, почитайте тон своєї репліки і задумайтеся, якої культури ви самі, пане. По-третє, “більша непотріб” є розповсюдженою розмовною формою, яка може не відповідати критеріям літнорми, але може вживатися як стилістично експресивна конструкція в певних текстах. А по-четверте, те ж прохання, що і до пана Ростислава: дискутуйте, панове, по суті, бо те, що ви або придумуєте за автора думки, яких він не висловлював (аби його скомпрометувати), або придираєтеся до якогось слова, щоби автора принизити – говорить, що вам нема чого протиставити по суті. Бо тут все шито білими нитками і кожній тверезо мислячій людині зрозуміло, що маємо справу з дезорієнтацією. Ще раз повторю: згідно критеріїв панів Логушів, “золотими письменниками Заходу” мають стати АВТОРИ РОМАНІВ ДЛЯ ДОМОГОСПОДАРОК (зазвичай, за великим рахунком, графомани). Бо це мільйонні тиражі. Це повний абсурд.
Жадан, Винничук, Нестайко та Малкович – графомани? Це просто ФЕРДІПЕРДОЗНО!!! Та й скзано ж, що нагорода для письменників «чиї романи здобули широке визнання читачів, про що свідчать тиражі їхніх творів, які сумарно перевищують 100 тисяч примірників, виданих у формі паперової книжки за період від початку 2000-го року до теперішнього часу». Катакомбних поетів-драматургів точно не запрошували.
І знову, мій дорогий опоненте, Ви не по суті зі мною сперечаєтеся – бо Вам немає що відповісти на думку, що критерій “чим більший тираж, тим “золотіший” письменник – абсурдний. Література “золотої” проби може, звичайно, бути багатотиражною, але РІДКО, особливо в наші часи, коли тиражі робляться “піаром”, а піпл хаває детективи, примітивну містику есетера, про це всі знають. А крім того маса купує “бренди”, які робляться з допомою піару. Це АЗИ книжкогового бізнесу. Ви про таке не чули? До Вашого, пане, відома, лауреати Нобелівських премій дуже рідко були і є авторами багатомільйонних бестселлерів. Чого б це? Не задумувалися?
Це раз. Жадан, Винничук, Нестайко і Малкович… По-перше, у першому відгуку на цю статтю я ясно сказала, що в одну купу звалено “талановитих і графоманів”. Отже, наявність талановитих на цих зборах я допускала. По-друге, мова йде про тенденцію, а не про винятки – а саме, що найбільш багатотиражні видання на Заході видають автори, які пишуть для домогосподарок (це статистика)! А серед них не помічено справжніх талантів. Отже, Логуші, зі своїми “кавовими” критеріями, повинні були би назвати “золотими письменниками” Заходу авторів книг для домогосподарок!
Хибна по суті і думка, що стотисячний тираж є “широке визнання читачів”. Пане опоненте і всі, хто читатиме ці рядки: давайте нарешті скажемо правду! Що більш масовий читач, то БІЛЬШ НЕВИБАГЛИВИЙ СМАК І МЕНШЕ РОЗУМІННЯ ТОГО, ЧИМ МАКУЛАТУРА ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ЛІТЕРАТУРИ. Так, “масове визнання” – ну і що? Визнання КОГО? Найбільш “масове визнання” мають, до речі, кросворди, що розкуповуються на Україні МІЛЬЙОНАМИ. А також горілка. Ну і кава Якобс.
Врешті, я би не стала так зневажливо називати письменників, які себе – чи з допомогою друзів - не розпіарили, “катакомбними”. Ми знаємо, скажімо, “катакомбного” письменника Кафку, якого за життя ніхто, по суті, не знав. Або “катакомбного” художника Модільяні, чи Ван-Гога, чиї полотна сьогодні коштують мільйони. Як на мене, наше суспільство зовсім втратило відчуття Істини (про смак вже помовчимо). Бо істиною не може бути нав язана бізнесом думка: “що добре продається, те і цінне”. Ба (найчастіше) ні! Принаймні, що стосується культури. Вибачаюся, що вийшла за межі звичайного допису.
многа букафф
ага, для пацанофф
Сам перелік сфальшований.
Тут немає щонайменше 3 українських авторів, чиї наклади перевищили позначку навіть не у 100 тисяч, а у 500 тисяч.
Хоча про це вже неодноразово говорили. Але тоді б троє “своїх” залишилися “за бортом”.
Черговий “міжсабойчик” і кілька нормальних письменників – “на развод”, щоб можна було прикритися їхніми іменами.
Оце ” на развод” в останній фразі – як на мене, відображає, певно, суть їх задуму. Згідна.
А нащо придумано, щоби нагороди вручали то колишній президент країни, то відомий співак, то “посол Голандії”, то працівник посольства Німеччини?.. Це вже не “на розвод”, а щоби “впічатляло”. Ну щось не впічатляє… Швидше навпаки. Коли так багато стараються, виникає підозра, що хочуть щось нав язати. Що – ясно. Щоби всі повірили, що хто більше книг продав, той і письменник “золотої” проби пера.
Ні мене, ні більшість дописувачів під цим репортажем не переконали. Навіть якби відзнаки авторам детективів вручав сам Обама. Бо в основі ідеї – повторю ще раз – АБСУРД і зміщення критеріїв. Який ДЕОЗОРІЄНТУЄ наше суспільство, літераторів, талановиту молодь.
«Тут немає щонайменше 3 українських авторів». Насправді немає семи. І засновники про це говорили. Що таких авторів віднайдено 29, а в цьому році нагороджено лише 22, тобто лише тих, хто пообіцяв прийти за відзнакою.
Кафку дійсно не знали, але в часи Кафки не було інтернету. Час тепер біжить значно швидше, ніж раніше. Інформації зараз за день створюється більше, ніж у часи Кафки за рік. Сьогодні і читач не такий, який був у часи Кафки.
Засновники запропонували дуже простий, але абсолютно об’єктивний і нейтральний критерій, який легко верифікується. Дійсно, за цим критерієм проходить також критиковані в часи СРСР творці масової культури. Але ж СРСР лишився в минулому.
Щодо дезорієнтації читача, то незгоден. Для одного читача — знак «золотий письменник» на книжці буде орієнтиром купити таку книжку, а для іншого навпаки — не купувати. Але і ті і інші будуть абсолютно точно зорієнтовані, за яким критерієм вони купують, чи навпаки не купують таку книжку.
“таких авторів віднайдено 29, а в цьому році нагороджено лише 22, тобто лише тих, хто пообіцяв прийти за відзнакою.”
Черговий обман. Хто взагалі тих авторів про щось запитував?
З кожним автором зв’язувалися особисто. А ви нічого не знаєте – то ліпше мовчіть.
Дякую за змістовну відповідь. Продовжимо дискусію? Перше, не зрозуміла щодо відсутності Інтернету в епоху Кафки: якраз піар-технології, в тому числі електронні, зробили проблему “перебування серйозних письменників в тіні розкручених графоманів” більше, ніж актуальною. “Ми що, не знаємо – “бренди” продукуються сучасними видавництвами, які продають книги як ковбасу, а також самими авторами, з тих, хто зайнявся “брендизацією” свого імені (чи варто пояснювати, що в цьому плані найактивніші далеко не найталановитіші?). Розкрутка з допомогою “ЗМІ”, Інтернету (створення сайтів тощо) вимагають чималих коштів. Особистих зв язків. Такий собі “підвальний” Кафка може якийсь блог безплатний завести і все. Той блог будуть читати десять людей. Нічим ситуація не відрізняється від часів Кафки (тільки кафкіанства в нашому житті стало ще більше).
Друге. Абзац, де мова йде про “об’єктивний і нейтральний критерій” засновників акції алогічний. Якщо опонент згоджується з тим, що “дійсно, за цим критерієм проходять також критиковані творці масової культури” радян. епохи – тобто в розряд “золотих” (а яка принципова різниця. в сенсі художності, між творцями “маскультури” в часи СРСР і тепер?), то яким чином факт перебування СРСР “в минулому” знімає проблему визнання “золотими” найбільш “багатотиражних” письменників? І в СРСР, і тепер визнавали-визнають “золотими”, тобто великими письменниками, тих, хто більше продав екземплярів. Де різниця?
Третє. Щодо останнього абзацу, то можна погодитися лише частково. Бо неправда, що читач, побачивши на книжці марку “золотий письменник України”, буде “абсолютно точно зорієнтований”. Якраз ДЕОЗОРІЄНТОВАНИЙ! Ми ж не наївні люди, прекрасно розуміємо, що більшість читачів сприйме це визначення ЗА ЧИСТУ МОНЕТУ. І буде вважати багатьох авторів низькопробних “сурогатів літератури” для мас – справді найбільшими і найзначнішими письменниками України. Вважаючи, що це є і література. Натомість, інші українські автори, які, можливо, творять високохудожні тексти і не є “золотими письменниками України”, будуть вважатися просто неіснуючими. Їх “перекриють” (псевдо) “золоті”. А чи від того – від ДЕБІЛІЗАЦІЇ, в результаті НАВ ЯЗУВАННЯ в багатьох випадках ЧТИВА – виграє український народ? Якщо засновники такі патріоти України, то чому вони про це не думають?
Я тут схематизую, щоби зробити випуклою думку. Сказане аж ніяк не означає, що нема кілька справді талановитих (чи вони найбільш талановиті?) письменників, тиражі книг яких дозволяють їм стати “золотими” і бути ними НА РІВНІ З КНИГАМИ ГРАФОМАНІВ. То це не є дезорієнтація?
Висновок. Дезорієнтації українського суспільства не було би лише в одному випадку: якби засновники акції назвали відзнаку “НАЙБІЛЬШ БАГАТОТИРАЖНИЙ ПИСЬМЕННИК УКРАЇНИ”. Оце відповідало би правді! І все було би в порядку з критеріями – і не було би цих дискусій.
Але чому вони так не зробили? А тому, що це великою мірою звучить як “автор масової літератури” (а може, для когось, і графоман). Це не солідно звучить (зате, повторюю, великою мірою відповідає правді!). Тому назвали будь-кого, хто домігся продажу ста тисяч своїх опусів (НЕЗАЛЕЖНО ВІД ХУДОЖНЬОЇ ЯКОСТІ ТЕКСТІВ!), письменниками “золотої” проби пера. Бо в українській мові вислів вислів “золотий письменник України” аж ніяк не містить в собі значення “найбільш тиражний”, а означає, власне, що перед нами “література вищої проби, якості”. Бо “золото” в українській мові саме і означає “вищу якість”. І після цього, шановні, опоненти, ви ще будете говорити, що нема деозорієнтації читача, а, може, і юного покоління письменників, які відтепер братимуть курс “на тираж”, щоби і собі стати “великими” і “золотими”?
Щодо масовості і СРСР, то в СРСР критикували якраз «буржуазну масову» культуру, яка, проте перемогла начебто «елітарну радянську».
Щодо термінів «золотий» Vs. «багатотиражний», то кажуть в музичній індустрії «золотий диск» чи «платиновий диск» і всі розуміють що мова йде саме про тиражі цих дисків.
Комусь хочеться бути в «мейнстрімі» і переглядати в кіно те що дивляться всі, а хтось, навпаки, принципово не ходить на масові фільми, і в кінотеатрі «Київ» віддає перевагу залові «Сінематика» перед червоним і синім. Те саме і в літературі. І не треба протиставляти одне одному. Нехай буде плюралізм.
Кожна медаль має дві сторони. В кожній дії є щось добре, і щось «не цілком». І не можна використовувати лише чорну і білу фарби. Переконаний, що все нижчеперелічене, що відбулося внаслідок підготовки і проведення церемонії є добре, а саме:
- що автори і видавці могли зустрітися і поспілкуватися один з одним,
- що читачі можуть ближче познайомитися з любимими авторами, в тому числі і через трансляцію в Інтернеті та через сайт ЮТюб,
- що про українську літературу, як явище, говорили медії,
- що суспільству поданий приклад успішного суспільного проекту, який реалізований без жодної підтримки держави.
плюс 100!
Нарешті мудра й обґрунтована думка.
Це Ваш погляд, на який маєте право. Однак є й інший погляд. А саме: що, попри Вами перераховані “позитивні” моменти, все ж критерій “хто більше продав”, той “великий” письменник – дезорієнтує людей і, власне, і творить юрбу з невибагливими смаками і примітивними уявленнями про літературу як розвагу. Тут залишаюся при своїй думці.
“Золотий” диск у співаків – так: але ж ніхто не називає співаків “золотими”. Хіба ні? Тому що на Заході такого не потерпіли би, оскільки в такому разі багато дуже популярних і безголосих співаків були би фактично визнані “великими” співаками. То більше, нікому і в голову не прийде сказати про автора романа для господарок, що він “золотий письменник”. Бо це був би скандал! На Заході, але не в постесесесері. Окрім того, знайдіть на Заході, де книги називають “золотими” тому, що вони видані максимальними тиражами. Де? Чому цього нема – чи не варто задуматися? А тому, що “золотий” диск – всі розуміють, що мова про тираж. “Золота” книга – всі розуміють, що це велика література. І не лукавте з мовою.
Я також за те, щоби був плюралізм. Такі акції цілком можливі і по-своєму корисні. Але за умови, коли будете називати речі своїми іменами – “автор найбільших тиражів”, а не “золотий письменник України” (не звучить? ну так. зате правда, а не брехня). Тобто не будете пускати пил в очі невибагливій публіці, яка “схаває”, не помітивши підміни.
Також неправомірно, як на мій погляд, зрівнювати літературу з кіно – як неправомірно було зрівнювати з естрадою (піснями). Пісня, яка не стала популярною сьогодні, майже не має шансу стати популярною через сто років – як це сталося з Кафкою. Подібне з кіно. Не треба подавати потенціальних кафок як “письменників для вузького кола” на зразок глядачів “Сінематики” (ще тут хтось вживав зневажливе слово “катакомбні” автори). Це неправда. Талановиті чи геніальні письменники, які не визнані, бо, не маючи стотисячних тиражів, не розпіарені – не катакомбні.
Просто треба виховувати СМАКИ масової аудиторії, ПРИВЧАТИ її до читання глибокої літератури. А не розпіарювати тих, хто і без цього піару вже – нерідко НАМАГАЮЧИСЬ ВГОДИТИ НИЗЬКОМУ МАСОВОМУ СМАКУ – відомий і тому нема чого переживати, що їх не будуть читати (і чиї тиражі залежать часто в дуже малій мірі від рівня серйозності і художності їх книг, а більше від піару і намаганню вгодити масі!). Давайте піднімати, а не опускати рівень загалу. Такі ось акції аж ніяк не піднімуть рівень культури маси, тобто народу. Заклику “хай хоч що читають, українською, лиш би читали” – можна протиставити “може, хай краще нічого не читають, ніж літературу, яка робить народ примітивним”.
Из той информации, которую я просмотрел про это “золото”, складывается впечатление, что это очередное дутое безобразие. С критериями там проблемы, при заявленном награждении тех, кто выдавался на украинском, как минимум двое на украинском или не выходили, или выходили существенно меньшими тиражами (по разным заявлениями самих авторов или их издателей в разное время), насчет тиражей ряда тех, кто издавался на украинском, тоже большие сомнения (внимательный анализ открытой информации дает другую картину). Ну, а весь подход и акценты – просто безвкусица. Да, и могли бы перенести дату, если строят из себя таких уж патриотов
Жадан усім зовнішнім виглядом показує своє ставлення до навколишнього, мовляв, “как-то пох”… Сміховинна премія. Навіть при усій необхідності промоцій і нагороджень варто було б Логушам чіткіше визначатись з критеріями, а то половина цього списку – курам на сміх, які з них “золоті автори”…
Жадан мог бы и не являться на это позорище, а не прийти и строить кислую мину – ему как-то не к лицу Логуши. А Логушей, по всему видимо, мало интересует содержание и качество, они чуть ли не создатели и спасители (по их различным высказываниям) современной укрлит. А вот писателям украинским пока еще далеко до понятия “беспокойства о своей репутации”, им бы блеск, мишура, авось и бабло перепадет
Мої слова сказала Оксана Романюк. Дякую!
При всіх «за» і «проти» відзнаки, на мою думку головний критерій «за» полягає в тому, що Юрій І Тетяна Логуші на відміну від багатьох інших щось роблять. Якщо хтось може краще чи інакше — нехай візьметься і зробить!
Цілком згідна – Логуші “щось” роблять, конкурентів в меценатстві української літератури зі сторони підприємців вони не мають (на превеликий жаль), і багато зроблено доброго і корисного. Але чи це “щось” так вже не варте аналізу? А і критики? А може ми все ще живемо в есесері, де були “недоторкані”? Чи обов’язково сам факт меценатства є гарантією “добра”? Чи, справді, все в порядку у Логушів зі смаком, з критеріями? Чому стільки людей говорять про гламур, про відразу до цих “зборищ”? Піар для української літератури – це добре. Але за такого сильного піару відсутність художніх критеріїв і смаку може призвести, справді, до дуже негативних результатів для літературного процесу та якості української літератури.
Багатотиражна книжка не конче фуфло. Про Піноккіо, Алісу, Карлсона будуть читати і читати. Я бачу лише один мінус – в один кошик звалено письменників і попсу. Але нема тут трагедії. Чимало поважних письменників гралися в попсу. Стейнбек написа роман про пірата Моргана, Фолкнер — серію кримінальних оповідань, Гемінґуей — роман про контрабандистів, Трумен Капоте — роман про бандитів. Але не ці їхні твори залишилися у вічності. То кажу ж – таргедії нема. А кого жабка тисне, то випийте – попустить.
А хто каже, що КОНЧЕ фуфло? Шановні опоненти, чи ви слухаєте, про що мова – чи слухаєте лише самих себе? Вже десять раз у цій дискусії було сказано, що навіть дуже талановиті письменники домогалися ЗРІДКА (а мова про ТЕНДЕНЦІЮ, ПРАВИЛО) значних тиражів. Що це доказує? Нічого. БО навіть вони майже ніколи не могли “зрівнятися” за тиражами з авторами романів “для домогосподарок”. А крім того, якщо мова про “зниження польоту” великих творців, про “ігри в попсу”, то не ці ж ігри зробили їм імена “золотих” письменників своєї епохи. Отже, критерій “тиражів” для вознесення письменника в ранг “золотих” ЗОВСІМ НЕ ГОДИТЬСЯ.
Щодо “жабки” – то це останній аргумент тих, хто не має чого відповісти по суті. Це як на базарі, коли немає чого сказати по суті, то говорять, що у тебе “ніс кривий”. Як на мене, відраза до безсмаку і гламуру, а також розуміння шкідливості НАВ ЯЗУВАННЯ українській культурі КРИТЕРІЮ ТИРАЖНОСТІ як СВІДЧЕННЯ ВЕЛИЧИНИ письменника – не має нічого спільного з “жабкою”. Це самоочевидна небезпечна ДЕОЗОРІЄНТАЦІЯ, підміна критеріїв і крапка. Наводяться конкретні аргументи і з ними опонуйте, шановні панове і пані, якщо є що сказати – ми не на базарі…
А мудрий Юрій Мушкетик з іронічною посмішкою дивиться на всю цю метушню і думає :”Без усякого піару, без плигання з одного дійства з фуршетами до іншого, без штучного проштовхування своїх книжок у рейтинги,без перших місць, а вийшло за Володимиром Висоцьким: “Ах, оставьте ненужные споры,я себе уже всё доказал…”(с)
Шановний Blade, а ви зайдіть у книгарню і поцікавтеся, чи дуже там купують Мушкетика. І якщо хтось там не був, то не треба обгиджувати. Там було багато гарних людей.
Іра, у Вас все нормально? Хто кого “обгиджує” тут , окрім Вас особисто? Прокоментували люди фото, а у Вас вже “термоядерна війна “почалась. Тихіше,пані.А Юрія Мушкетика купують і люблять вже багато років і мої батьки, і я, і мої діти.Це -гордість України. Справжня, а не дута.
З коментів видно, наскільки українці ненавидять і заздрять успішним людям (причому, у будь-якій галузі). Це стосується усіх: від бомжів і аж до просунутих “антилігентів”. Не досяг успіху в літературі – лузер, досяг, маєш справжню популярність (а не тільки на філфаках) – попсовик, негідник.
До чого тут заздрість – кому там заздрити? Більшість на зборищі – графомани, які себе зуміли розпіарили! Заздрити можна таланту, а не вмінню “накрутити тираж”. Що ви називаєте “досяг успіху в літературі” – “не досяг успіху”? Цілком очевидно, що Ви, як і більшість Вам подібних, під “успіхом в літературі” розумієте тиражі і так звану “популярність”.
Однак “успіх в літературі” – це зовсім не те! це художній рівень тексту. А це ніяк прямо не зв язано з тиражами. А бігання за юрбою, догоджуючи її смакам і на цьому накручуючи тиражі, – це жалюгідне видовище. Звичайно, і талант може бути розпіарений (наприклад, це можуть зробити видавництво, друзі і т.п.) – і піпл буде хавати навіть складну прозу, бо вже створений “бренд”. Такі випадки бували. Але це велика рідкість. Бо масі потрібні детективи і різна чортівня з ворожбитами. Відповідно і видавництва шукають і розкручують авторів, які дають “потрібний масі продукт”. Це всім думаючим людям давно ясно. Але яке це все має відношення до літератури і до “успіху” в ній? Чи ви думаєте, що вся ці макулатура стотисячна переживе хоч десятиліття? Говорити тут про якусь заздрість до графоманів – просто сміхотворно. Не заздрість, а розуміння абсурдності задуму цієї акції, коли “золотим письменником України” називають “найбільш тиражного” і на цій основі починають говорити про “успіх в літературі” (не в літературі, а на ринку сьогоднішнього дня!), заставляє дописувачів дивитися з іронією на всю цю “мишину возню”.
Я і “більшість мені подібних” раді за те, що ви не відступаєтесь від принципів і стійко стоїте на сторожі духовності і справжньої літератури. Так тримати! У добрий час, на добрий шлях! Іронізуйте собі і далі.
а що поганого в тому, що хтось хоче бачити і масову літературу більш духовною? “Вам і Вам подібним” нема що відповісти на те, що критерієм якості (“золоті письменники”, “золота література”) є для засновників акції “тиражність”. Такий критерій – очевидний для будь-кого абсурд. Тому “ви і вам подібні” то іронізуєте над бажанням піднімати рівень культури народу (а маса це і є народ), то про “жаба давить” говорите, то “так не можна, скажіть засновникам дякую, що взагалі щось роблять” (дякую!) – а по суті сказаного нічого. Бо нема аргументів проти істини (див. друге речення).
Blade, я ж не просила вас відзвітувати про смаки вашої сімї. Ви підіть у книгарню і там поцікавтеся. А я вам скажу, що роман Яса, виданий у 2006 ще й досі не проданий. Отака популярність.
О, альтер-еґо бузини під промовистим ніком “владлєн вілєнович” заговорило :v Так от, атвічаю: все ок, вельмишановний владлєн, бузину запросять, коли подібний рейтинг влаштовуватимуть в психіатричній лікарні для пацієнтів із особливо тяжкими враженнями душі і мозку – бузина з дещо іншої когорти “пєйсатєлєй”
П. С. імена писав з маленької букви на знак великої поваги до шановного альтер-еґо б, в.в., як і, власне, самого б.
Ви не зрозуміли, Олексію, Владлєн мав на увазі, що критерій “сто тисяч”, який поставили як єдиний для йменування авторів “золотими письменниками Україні”, Бузина повністю виконав. То чого його там нема? каже Владлєн – а не те що він бузин захищає. Отже, як тут тільки що доказано, критерій дурний, величати письменників “золотими” за тираж.
Настю, звідки у вас такі відомості про наклади Бузини? :)))))))
ні, у мене нема такої інформації – я повірила Владлєну, бо це не принципово. Тут не про бузину мова – бузина як приклад, скажімо так, “не справжнього” письменника, який (допустимо) досяг ста тисяч тиражу і мав би бути, згідно установок акції, обов’язково бути запрошений на той вечір і його мали проголосити привселюдно “золотим письменником України”. На цьому прикладі Владлєн просто показав абсурдність задуму засновників акції. Вони і возвеличили “тиражників” до “золотих”, відкинувши критерії, література це чи ні, справжні це письменники чи писаки – а серед нагороджених хіба що кілька творять літературу, а не макулатуру.
Про Бузину все правильно зауважили. Він реально має і більше ніж сто тисяч накладу. Але не в Україні, а в Малоросії. :) Як же йому можна давати відзнаку золотого автора України, якщо він сам вважає, що такої країни просто не існує, і існувати не може? Тому, звичайно, як будуть давати відзнаку золотим авторам Малоросії – то Олесь Бузина буде в перших рядах. Тому про Бузину тут – мимо каси. :)
Та в Бузини ж романів нема. А там відзначали лише романістів. Так що Владлен-Настя-Бузина іди шкрябай роман на малоросійській мові.
Чому нема в списку Шкляра? Ймовірно тому, що організатори передбачили, що він проігнорує цю тусовку, от і не включили.
Бузина вигадує про свої наклади. Його компілятивні примітивні брошурки валяються роками. Крім того там йшлося про відзнаку для романів, в цьому жанрі наш бузотер не помічений.
А ну, хто назве ще одного дуже тиражного письменника, який оприлюднив цей факт у декларації про доходи? Хором: Я-НУ…
Технологія, однако! :)))
так уже ж ніби домовилися, що справа не в бузині і не в тому, чи він справді має такі тиражі – до чого тут це? Вся дискусія тут ведеться на іншу тему: що за такого підходу, коли письменник возвеличується в ранг “вищої проби” (бо “золото” це символ вищої проби будь-чого), треба і бузин, і Ліну Костенку, Шкляра, чиї книги також досягли певної тиражності, і детективщиків, і авторів примітивних опусів для домогосподарок всіх в одну купу валити і називати “золотими письменниками України”, тобто фактично елітою української літератури! Люди, це ж жах! Згідна з тут вже висловленою думкою: це, такі абсурдні критерії, – повна деозорієнтація і без того вже дезорієнтованого нашого суспільства!
Почитала дискусію (на мій погляд, потрібну і корисну).
Ну і що, що засновники акції меценати і роблять ніби ніби добру справу. Їм треба вказати, що в даному випадку вони роблять дуже погану справу, самі, може, того не розуміючи: тут пишуть, що вони “деозорієнтують і без того дезорієнтовані маси”, які тепер ще більше наляжуть на вже “золотих” не надто наділених талантами борзописців.
Але це ще гірше. Пропоную подумати над таким: почавши визначати за тиражами, хто “золотий” письменник – засновники тим самим внесли роздор в літсередовище, бо в цій їх системі всі інші письменники, багато з яких в рази талановитіші за присутніх в списках, ХТО? Якщо ті золоті, то інші просто, вибачте, лайно чи що? Бо вони не зуміли вгодити СМАКАМ ЮРБИ? А чи розпіарити себе? І це, вибачте, критерії Логушів? Так вони дбають про українську літературу, нагнітаючи фактично ПІАР ШИРПОТРЕБУ (давайте нарешті називати речі своїми іменами)? Може, тепер встановимо, що стотисячники золоті, а хто лише 50 тис. досяг, то срібні чи бронзові? А хто 20 тис., то взагалі якась непотріб із неблагородних металів – алюмінієві і залізні? Думайте, що робите, засновники акції!
Висновок. Премію скасувати, “Коронацію” також, бо і там багато ображених. Не буде премій – на полицях кнгарень і в душах письменників пануватиме спокій. А можна ще й самому розбагатіти, а потім заснувати власну премію. І давати її за своїми критеріями, коли жаба не задавить при розставанні зі своїми грошима. А то дійсно, з кислими мінами хтось там сидить, не ті нагороджують, не тих, не так. А Малкович чомусь не розуміє, прийшов, посміхається. Так пояснити йому. Те ж саме було б, коли б давали премію за кращий віршик, за оповідання, за мемуари, за історичний роман, за оформлення обкладинки.
Кожен з нас має свої уподобання. Я буду читати Скибу, Гавриліва, Яценка, Дубинянську, Тютюнника, Вільде, Коцюбинського буду читати чиїсь біографії, розглядати ілюстрації. Незалежно від того, є у них номінації чи немає. Форум нагадує пересування у вагоні метро десь від 18-00 до 19-00. Всі штовхаються і лаються. Чи ви, панове, в метро ні ногою? Задумайтесь краще, чи взагалі збережеться потреба у читанні художньої літератури. Бо замість того, щоб працювати, літератори чубляться і заздрять. Всі знають.
Нема тут жодної заздрості – просто не треба робити акцій з дурними критеріями. Люди виступають проти махлювання, коли критерій “багатотиражності” виступає фактично знаком ЯКОСТІ літератури, літератури “вищої”, золотої проби (в той час як НАЙЧАСТІШЕ є навпаки). Якщо Ви не зрозуміли в чому проблема, то це ваша проблема, даруйте за тавтологію.
Cправді, Ви не розумієте проблеми – більшість форумчан не заздрить, бо дискусія йде грунтовна, на рівні думки, а не “жаби”. Мова про рівень нашої масової літератури. Масу треба піднімати до певного рівня, називаючи “золотою” справді золоту літературу, а не багатотиражний ширпотреб. Щоби виникла мода на читання серйозної, справжньої прози, а не лише детективів, які завжди (майже) будуть попереду серйозної, глибокої літератури. Цього пани Логуші не розуміють. Що треба піднімати рівень народу, привчати до більш глибокої літератури. Поки народ не буде глибоким, думаючим (а не бездумним, як тепер), доти це стадо, яким керують пастухи-політики. Для Логушів, що набільше розкуповлюють, і є найкраще. Не забудьмо, що у них мислення бізнесменів, коли критерієм оцінки товару є продана кількість.
А щодо Вашого особистого культурного рівня – не судіть про масу, якій і адресовано ці всі наклейки “золотий письменник України”, по собі. Масова аудиторія не має ваших критеріїв і розумінння що є що і буде читати те, що їй подадуть як “золоте”.
Щоб не говорили, що засновники премії під “золотими письменниками” розуміли лише “багатотиражних” письменників, а не “вищої проби” літературу, “великих” письменників. Нічого подібного! Їх розуміння літератури саме таке – чим більші тиражі, тим це справжніша література, а самі письменники “величні” (за такого погляду, найвеличніші письменники Заходу – автори романів для домогосподарок та іншого ширпортребу).
Не вірите? Ось цитата: “Ця відзнака засвідчує, що на українському ринку з´явилися бестселери-книжки, які Єпродаються великими тиражами, а, отже, вони цікаві, захоплюючі, – розповів Юрій Логуш. – Всі автори бестселерів є величними письменниками, адже вони здобули прихильність читачів” (http://bukvoid.com.ua/events/raityng/2012/11/20/084300.html).
так і є
Від недостиглого фрукта – великий пронос…
очевидно, іронія (якщо правильно зрозуміла) тут полягає в думці, що не може бути відомого письменника без великих тиражів? Ще й як може! На Заході дуже відомі, яких вважають серйозними, письменники стали мало не класиками, хоча їх тиражі ніколи не сягали мільйонів. Чому? А тому, що там створено система цінностей, система критеріїв. В той час, як мільйонні піпли купують і читають всіляку макулатуру, так званий середній клас купує цих серйозних письменників в якості духовної їжі. А скеровує той (також досить багаточисленний) клас читачів загін авторитетних критиків-професіоналів, який намагається рекомендувати цьому класу твори згідно їх художньої якості і, можливо, часової цінності. Ось так. Цілком можливий феномен письменника, чиї тиражі скромні, а ім’я відоме і навіть дуже відоме (до того ж, відомість ця зовсім іншої якості, ніж відомість автора ширпотребних опусів).
Це пречудово.. але прикро, що сьогодні країна майже забула про письменників, молодь не дуже тягнеться до книжок, та й самі автори пишуть в більшості випадків не українською, а російською…
Із щирою зацікавленістю тільки що прочитав вашу майже семиденну дискусію.Склалось враження, що ви всі сперечались, не визначивши із самого початку, що є предметом самої дискусії.Зокрема, що таке український письменник і що таке графоман, що таке суспільне визнання письменника і якими критеріями його можна виміряти, що таке фактичний наклад(тираж) в умовах української дійсності тощо.Практично у кожному коментарі є раціональне зерно,навіть коли це стосується питання про Олеся Бузину.Оскільки у цьому сенсі можна згадати знамениту тезу великого француза.
Стосовно ж самої дискусії.Хто може відмовити Логушам у їхньому праві проводити такий конкурс? Правильно,ніхто.Хто може заборонити суспільству підтримувати чи засуджувати подібний конкурс?Знову правильно – ніхто. Хто може заборонити комусь використовувати бренд Золотий письменник України? Банально,але ніхто.Чи можна зробити свій подібний конкурс, який буде позбавлений всіх перерахованих вище коментаторами недоліків ?Беззаперечно.То ж про що ми сперечаємось, шановні колеги? Вперед. Тираж як критерій відбору – це ганебно? Будь ласка, запроваджуйте свої об”єктивні і достойні критерії.Графомани беруть участь? Геть їх. Радянські монстри ганьблять модерний конкурс?На смітник.Є купа незнаних і невизнаних українських літературних геніїв? До купи їх і на олімп.Все ж просто.Не подобається – зроби краще.Не подобається – розроби раціональну та об”єктивну систему і запропонуй організаторам.По-моєму,такий підхід продуктивніший і корисніший.Але це моя особиста думка, яку я нікому не хочу нав”язувати.Слова Богу, ми живемо поки що у демократичній країні.
Не знаю, може ще хтось захоче написати після мене (тема вже зійшла з першої сторінки сайту), але я відчуваю естетичну потребу обрамити дискусію, якій сама і задала тон, своїм резюме. А завершу відповіддю пану Олександру, чий демократизм мені близький. Все ви, пане, правильно сказали – лише не сказали, що ми, прості смертні, не маємо грошей і можливостей підприємців Логушів, щоби “зробити по-іншому”. А хто має гроші – той і замовляє музику в наші часи. І ВІДПОВІДНО ФОРМУЄ КРИТЕРІЇ, впливає НА ТЕНДЕЦІЇ літпроцесу і суспільства загалом (тепер Логуші ввели поняття “золота література – це та, у якої більший тираж!” (ПОВНИЙ АБСУРД). Як на мою думку – НІЧОГО ДОБРОГО українському народу, якого далі ЗАГАНЯЮТЬ В ШИРПОТРЕБ, ця акція не дала.
Швидше навпаки. Критерій “хай читають хоча би щось, ніж зовсім не читають” – не сприйнятний і шкідливий. Йому протистоїть критерій “хай не читають взагалі, ніж читають масову макулатуру”. Бо від цього людина стає ДУРНІШОЮ. Бо масова макулатура не творить особистостей і думаючих людей.
Якби Логуші розуміли, що таке література і нащо вона народу, то вони би зробили ставку на підняття культурного рівня української маси, тобто народу: при цьому не зважаючи на тиражі. Бо це абсурд – піарити і без того багатотиражних письменників (серед яких дуже малий процент НЕГРАФОМАНІВ). Якщо хочете справді добра українській нації, піарте “нетиражних” (часто неприктичних) серйозних письменників, щоби вони стали “тиражними”, створюйте їм “бренди” – прищеплюйте масам любов до серйозного, а не до порожнього, привчайте масу думати, глибоко відчувати! У вас є гроші – у мене і в учасників цієї дискусії нема. У вас карти в руках. Інакше я не розумію такого “патріотизму”, який опускає і так нашу малограмотну “масу” до рівня читачів районних газет – стотисячних детективів, опусів про видуманих дідів з філософією рівня баби параски і діда грицька, і приперчених дурною містикою романів про “марусь та микол”. До нових дискусій!