Книжка року ВВС: несподівана перемога Рутківського (ФОТО)
- 23 Гру 2011 17:49
- 1,793
- 13 коментарів
За мить до початку
23 грудня в Києво-Могилянській академії підбили підсумки літературної премії «Книжка року ВВС 2011». Усе відбувалося за усталеними традиціями цього заходу, а єдина новація не залежала від організаторів. Нею виявився тоталізатор, оголошений у соціальній мережі Facebook письменником Михайлом Бринихом. Кожен охочий мав змогу поставити будь-яку кількість будь-якого алкоголю на перемогу того чи іншого учасника. Тож багато хто з гостей церемонії прийшов із великими пакетами, що загадково дзвеніли.
Антоніна Ящук — переможниця конкурсу читацьких рецензій
Найпершою відкрили інтригу навколо переможця, а радше – переможниці конкурсу читацьких рецензій: нею стала Антоніна Ящук із відгуком на книжку Галини Вдовиченко «Бора».
Журі конкурсу «Книжка року ВВС»
Журі премії цього року традиційно складалося з кураторки, письменниці Світлани Пиркало, критика Ірини Славінської, професорки Києво-Могилянської академії Віри Агеєвої, журналіста Андрія Куликова і народної депутатки Ольги Герасим’юк. Усі вони представляли свого «підопічного» серед номінантів на перемогу.
Ірина Славінська
Ірина Славінська говорила про Тараса Антиповича і його роман «Хронос»:
«Цей роман знайде свого читача в будь-яких колах, адже в ньому є як елементи фентезі й стрімкий сюжет, так і «підвал», підтекст. Роман не нудний, його делікатно написано».
Тарас Антипович
«Бора» Галини Вдовиченко найбільш припала до смаку Вірі Агеєвій:
«З одного боку, маємо цікавий психологічний роман. Із другого – це цікава урбаністична проза, адже одним із важливих персонажів книжки є, властиво, Львів».
Віра Агеєва
Світлана Пиркало віддала перевагу «Нарисам бурси» Антона Санченка.
«У цій книжці відчувається запах моря й поту курсантів, вона дуже весела, і коли її читаєш, розумієш, що автор добре знає життя!»
Антон Санченко
Андрій Куликов виявився прихильником «Подорожі з Мамайотою в пошуках України» Артема Чапая. Цікаво, що власний примірник книжки Куликов уже встиг подарувати комусь в Америці, а відтак подарунок «помандрував» до Канади.
«“Подорож із Мамайотою…” показує кожній частині України, як і чим живуть інші регіони, а це надзвичайно важливо!»
Андрій Куликов
Із запізненням до зали заскочила Ольга Герасим’юк, щоби представити «Сині Води» Володимира Рутківського. Вона довго розповідала, як гарно видана ця книжка і як комфортно її читати, а потім перейшла до головного месиджа, що стосувався змісту видання:
«Книжка розповідає про перемогу наших предків у битві на Синіх Водах, — почала Ольга Герасим’юк. – Тому вона несе в собі позитивний заряд. Чи варто казати, що це значить у країні, де більшість пісень починається зі слова «ой», а більшість героїв гине? Після «Синіх Вод» хочеться не героїчно гинути, а героїчно жити!»
Ольга Герасим’юк
Такими виявилися кандидати на премію «Книжка року ВВС». Цей «короткий список», як і слід було очікувати, ще раніше викликав дуже різні реакції в любителів літератури та учасників «літературного світського життя». Багато хто, скажімо, дивувався, що туди не потрапили довгождані новинки – книги Ліни Костенко і Юрія Андруховича.
Артем Чапай
Окремо варто згадати невеличкий скандал із Ганною Герман, яка відмовилася від участі в конкурсі. Ясна річ, сама можливість такої участі викликала чимало розмов, у тому числі й на тлі звинувачень у фальсифікації іншого рейтингу прихильниками Герман.
Письменниця Лариса Денисенко — гість церемонії нагородження
Щодо користувачів Facebook, які зробили свої ставки на спеціальній сторінці в інтернеті, то більшість із них схилялися до того, що переможцем «Книжки року ВВС» мусить стати Тарас Антипович із «Хроносом». Таку думку поділяли й більшість інших любителів літератури, з якими мені доводилося розмовляти на цю тему. Властиво, з усіх номінантів, здається, саме це видання здобуло найбільший читацький розголос.
Літературознавець і літературний критик Тетяна Трофименко
Утім, українські читачі не вгадали. Більше того, в учасників алкогольного тоталізатора, сказати б, інтуїція виявилася геть відсутня.
Алкоголю «тоталізатори» назбирали чимало...
Отак, по представленні книжок-номінантів і коротких виступів їхніх авторів, настала фінальна мить. До мікрофона підійшов посол Великобританії Лі Тернер. За рік, схоже, він удосконалив своє володіння українською мовою, принаймні він говорив нею куди впевненіше, ніж деякі керівники українського уряду.
Посол Великобританії Лі Тернер
«Завдяки цій премії я твердо переконався, що українці – дуже талановита нація. А ще приємно, що ім’я переможця в ній аж до самого фіналу лишається таємницею».
І справді, до цього моменту присутні навіть не підозрювали, хто ж одержав перемогу. Лиш один раз десь промайнуло: «Це не Антипович», та багато хто відмовлявся вірити.
Лі Тернер розпечатує конверт – «Володимир Рутківський, “Сині Води”!»
Володимир Панченко
На жаль, переможець цьогорічного конкурсу захворів і не зміг приїхати до Києва, тож премію йому передадуть до Одеси. Для привітального слова вийшов головний редактор «ЛітАкценту» Володимир Панченко. Саме в серії «Бібліотека “ЛітАкценту”» на початку цього року у видавництві «Темпора» вийшла книжка – переможець нинішнього рейтингу від BBC.
«Від цієї книжки насправді віє переможним духом, що дуже важливо для сьогоднішньої України! А ще надзвичайно тішить, що «великі» премії у нас почали давати дитячим і підлітковим книжкам», — зазначив головний редактор «ЛітАкценту».
Поет Лесь Белей на церемонії представляв видавництво «Темпора»
Отже, книжкою року-2011 від ВВС став твір про перемогу під Синіми Водами. До речі, попередню свою відзнаку він отримав саме у книжковому рейтингу «ЛітАкцент року 2009». До того ж, кількома тижнями раніше «Сині води» було визнано найкращою дитячою книжкою за версією Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2011», а також нині його номіновано на здобуття Шевченківської премії.
Натхненниця конкурсу Світлана Пиркало
А сезон літературних рейтингів і премій триває. Зовсім скоро й сам «ЛітАкцент» назве своїх переможців.
Усі фото Макса Руденка
Браво Максу Руденку. Фоторепортаж блискучий. І переможець справді гідний нагороди.
“Окремо варто згадати невеличкий скандал із Ганною Герман, яка відмовилася від участі в конкурсі. Ясна річ, сама можливість такої участі викликала чимало розмов…”
А от І. Славінська від участі в журі не відмовилася. І розмов це не викликало. Усім зрозуміло – кращого спеціаліста з обкладинок не знайти.
Чудово! Вітання!
А може, не зовсім коректно ставити на одну дошку людину з досвідом, статусом, з головою, врешті, яка і з книжкою не зганьбилася, бо це таки література, і людину, у якої нічого того нема, окрім задерикуватого феменного нахабства і, можливо, перспективи, якщо буде чоловіча підтримка? Крім того, є ще рівень, який часом заявляють, а відтак опускають нижче плінтуса. От в чім проблема.
так, фотки класні! особливо “натхненне” обличчя Віри Павлівни на колективному знімку
на початку)) А Рутківський – це несподівано, але чудово.
і ще приємно, що в популярності автора є і заслуга “літакценту року”))
Ой, так. Фотки феєричні. Особливо Віра Павлівна :)))
та краще б славінська відмовилась!!! Боже сохрани! Амінь! ( Це – щоб груборщами, якщо хтось наткнетьсяна коментар, не ображати католиків в вігілію)
Місце Славінської на світі знайшла вона сама. Хоч куди її тепер не розміщай, хоч в унітаз униз головою, все буде славно. Сама ж дала тому хитре пояснення і переграла себе трохи. Як писала вона про свою книжку:
“Шевченко (Славінська) недаремно іронічно усміхається. Він (вона) припрошує відкрити книжку та на власні очі переконатися, що ні з бубликом (унітазом), ані з діркою сучасний літературний процес не має нічого спільного.”
От вляпався в скандальчик посол Великобританії Лі Тернер. А треба головою думати. Відомий підбурювач Славінської опустити Шевченка хоч на палітурці Красовицький офіційно заявив, що вважає результати голосування журі премії «Книга року ВВС – 2011» нелегітимними.
- видалено модератором –
Ще раз уважно вдивляюсь в обличчя журі. Хто ви?
На знімку з алкоголем приший кобилі критик Володарський як добровільний помічник конкурсу готує у дорогу обіцяну посилку з бухлом Рутківському? Що зад, що перед однакові в помічника. Скільки посилок вже спорядив.
Поясніть – яким чином можна було поставити в ряд письменників, достойних нагороди, Галину Вдовиченко?
А чому ні. Вона не лише вродлива, а й талановита і досить продуктивна. Якщо прочитати її все, то середня якість літератури вийде не нижчою ніж, наприклад в Оксани Денисенко, Марії Матіос, якщо не вищою. Хоча, звичайно, не Забужко, але майстер інтриги і слова. Хоча дещо із схильністю до попси для мас.
Вибачайте, Ларисо, що випадково написав Оксана, просто думав про сестру.