|
|
| Євген Баран : Криворівня: картинки з натури |
В українському культурному просторі село Криворівня — одне з найпомітніших і наймітичніших місць. Насамперед, воно пов’язане з іменем Івана Франка, який з 1902 по 1914 роки щороку відпочивав у цьому верховинському селі. А вже після нього сюди приїжджали Михайло Грушевський, Володимир Гнатюк, Гнат Хоткевич, Михайло Коцюбинський. Останньому завдячуємо натхненним карпатським псаломом – повістю «Тіні забутих предків».
|
|
|
| Володимир Панченко : Зупинка в Зачепилівці |
|
Зачепилівка, зрозумів я, – головна точка на планеті для Бориса Олійника. Як здивувався він, не знайшовши свого села на глобусі (вірш «Дискусія з глобусом»)! «Є село моє – Зачепилівка!» – ці фінальні слова звучали майже як Галілеєве: «І все-таки вона крутиться!» Б. Олійник надто добре знає ціну іронії, щоб самоспалюватися у романтичному пафосі, - проте не соромиться він і дон-кіхотського плаща, коли бунтує проти несправедливості глобуса, який «не помічає» малого…
|
|
|
| Вадим Пасічник : У затінку високого сонця |
| Нотатки про літературну Полтаву, переважно саркастичні |
|
Полтава, Соборний майдан. Високе полуденне сонце затоплює сяйвом Свято-Успенський собор, де витає дух його колишнього пресвітера – футуриста XVII століття Івана Величковського. За храмом – садиба першого класика нової літератури Івана Котляревського. Якщо не боятися сумнівних символів, можна б сказати, що от, мовляв, дві літературні епохи зійшлися під сонцем сучасності.
|
|
|
| Ольга Деркачова : Івано-Франківськ, літературний шпацір |
Франківська публіка до літературних зірок звикла так само, як у Лос-Анджелесі народ звик до голівудських зірок. Коли вулицями проходить відомий український письменник, ніхто не витріщається на нього й не тицяє пальцем. Ну, пройшов письменник, то хай собі йде далі.
|
|
|
| Наталія Ксьондзик : Чернівці без Пауля Целана |
Подорожувати Україною нині стало модно. Одна з туристичних вітчизняних мекк - Чернівці. Їх називають то маленьким Парижем, то Віднем на Пруті, то просто найпоетичнішим європейським осередком нашої неньки, то «вотчиною» славетних Ольги Кобилянської та Юрія Федьковича.
Про перебування Целана в Бухаресті, Відні, Парижі маємо чимало відомостей, а от щодо Чернівців, міста, де він мешкав перші 25 років свого доволі короткого життя, майже нічого не збереглося.
|
|
|
| Тетяна Трофименко : Харківський ландшафт |
|
На вулиці Фрунзе, 6, де розташовано літмузей, навіть поза офіційними заходами, можна зустріти і Сергія Жадана, і соліста групи «Мертвий Півень» Міська Барбару, і весь колектив експериментального театру-студії «Арабески», відомого далеко за межами України.
|
|
|
| Раїса Мовчан : Харків і «Слово» |
|
Літературну історію Харкова неможливо уявити без колишнього письменницького будинку «Слово» (вул. Культури, 9). Відшукати його мені було непросто, як і саму вулицю Культури. Врешті, будинок не стільки помітила, як душею «почула». Однак відтягувала трепетне відчуття присутності минулого тут, яке оживало в мені і довкола із кожним кроком, своє фізичне наближення до «Слова» – хотілося продовжити і мить очікування якогось майже містичного дійства.
|
|
|
|
|
|
![:: Володимир Цибулько :: [персональний сайт]](http://www.tsybulko.kiev.ua/baners/knopka.jpg){kind=small}
