Самчукова публіцистика. Невже без цензури?
Яка ж цензура? – подумає наївний читач. Адже твори Уласа Самчука видані масовими накладами, вивчаються у школі, одне слово, обросли всіма необхідними атрибутами літературної класики. […]
Яка ж цензура? – подумає наївний читач. Адже твори Уласа Самчука видані масовими накладами, вивчаються у школі, одне слово, обросли всіма необхідними атрибутами літературної класики. […]
На світ народилася ще одна антологія. Сталася ця приємна подія в Луцьку, в поліграфічно-видавничому домі «Твердиня». І стала черговим приводом побалакати про сучасну малу прозу […]
Можна до хрипоти в горлі та постмодернізму в текстах, доводити певну вторинність творчості Сергія Жадана, — мовляв, «читали й знаємо, звідки інтертекстуальні ноги ростуть». Можна. […]
Будь-яка екскурсія залежить передусім від майстерності екскурсовода, його уваги до деталей, обізнаності та компетентності, любові та інтересу до об’єкту, який він представляє. Одне й те […]
Чи вірите ви у казки? Навряд чи багато читачів дадуть ствердну відповідь. Адже більшість із нас – дорослі люди. Ми добре знаємо, що тварини розмовляти […]
Про Ігоря Бондаря-Терещенка (далі в тексті – для зручності – ІБТ) я чув уже давно. Злий клоун, цинік, йоханий бабай, провокаційна комп’ютерна програма… Деякі критики […]
Мемуари – найсуб’єктивніший з-поміж усіх жанрів. Навіть більше, – суб’єктивність становить саму суть спогадів, байдуже, в якій формі їх подано і якими були інтенції того, хто їх писав. Вочевидь, автор може вдаватися до осмислення подій не лише індивідуальної, а й колективної ваги, описувати свій досвід переживання історичних подій, та все ж і тоді матимемо не портрет доби, а портрет конкретної особи у відповідному часовому інтер’єрі. І що нестандартнішою є особа (а це можна сказати до певної міри про всіх митців), то вагомішою – і для читача, і почасти для автора – буде саме суб’єктивний момент.
Cпершу ця книга здалася мені схожою на тисячі інших та ще трохи на оповідання, які друкують у журналі «Жінка» — про нелегку жіночу долю в […]
Я вже не пригадую, яка за рахунком книга щоденникової прози тернополянина Петра Сороки. Видає він їх від 2000-го року, «Сповідь сльозою» називалася перша книга. І […]
У кожній культурі є імена, овіяні особливим ореолом зацікавлення, моральної вдячності, якоїсь романтичної загадковості. До таких імен, очевидно, належить Наталена Королева — екзотична напівіспанка, католичка, […]