Творення розмови
Слова є подіями. Для нас, вихованих серед письма, це твердження здається неправдоподібним. Хоч усе ще неважко уявити, що слово має магічну силу, але так направду, […]
Рецензії
Ангел над Тичиною…
Маємо поетичний експеримент від Василя Слапчука. Експеримент не у формі. До такого філософсько-парадоксального медитування, в основі якого аж ніяк не українська поетична і не українська […]
Гангстер і поетеса – роман на всі часи
Мій знайомий Костя Рахно, аспірант з Полтави (за фахом керамолог, за покликанням міфолог) любить помріяти. В одному з листів до мене він замріявся про сучасну […]
Кухня есеїста
Це прикро, але неуникно: кілька дорогоцінних років свого життя людина проводить у туалеті. Яка більше, яка менше, але факт залишається. Тобто кожен мусить працювати (старцювати), […]
Ще одна проба формалізму
Із симпатичним кліше «автор українського формалістичного роману» ввійшов до історії літератури Юліан Шпол (псевдонім Михайла Ялового, 1895-1937). Його «Вибрані твори» торік вийшли друком у видавництві […]
Шокова терапія від Євгена Маланюка
Взагалі-то, це – сенсація: відшукалися щоденникові записи Євгена Маланюка, і тепер з ними можна ознайомитися, взявши до рук ошатний томик, виданий «Темпорою». Щоправда, слід одразу […]
Відкривати чи не відкривати «Таємницю»? Ось у чім питання…
Якщо ви вважаєте себе палким прихильником творчості Юрія Андруховича, я би не радила братися за його останній роман. По суті, нічого нового ви там не […]
Я йду мити посуд…
Така ось історія: однієї неділі від Василини пішов чоловік. Вона, бідна, схопилася за голову, не знаючи, що далі з собою робити, і тут раптом із рота в неї полізли мотузки. Чоловік походив собі, походив та й повернувся, бо що то є чоловік без жони? А Василина забачила чоловіка свого на порозі, хотіла до нього слово мовити та й вдавилася мотузкою, яка саме з неї виходила. Чоловік повитягав з неї все мотуззя, яке ще лишалося, й пішов на подвір’я вішатися. Бо ми і є для того, щоб жити на цьому світі разом і піти з нього в один день.
Приватна історія Гайового Григорія
Є книжки-події. Є книжки-повії. Є книжки-скарби та книжки-скарги. Є книжки, які виходять невідомо для кого. Може, навіть самі для себе. Такі собі речі в собі… […]
Параформулювання
Нова книга Ірен Роздобудько складається із трьох рівних частин: ніби-мемуари сповідального типу, такі собі колумністичні вправи й передруки інтерв’ю письменниці та рецензій на її книжки. […]