Іронічні есеї Колаковського
- 5 листопада
- 1,598
- Коментарів
5 листопада о 17:00 у столичному креативному просторі «Часопис» відбудеться презентація збірки есеїв славетного польського філософа Лєшека Колаковського «Похвала неконсеквентності». Участь у презентації візьмуть доктор історичних наук, професор Українського Католицького університету, упорядник і автор передмови до книжки Ярослав Грицак, перекладач Богдана Матіяш та спеціальний гість заходу – президент Фонду Стефана Баторія, польський політолог, публіцист, друг Лєшека Колаковського Александер Смоляр.
«Не знати, хто такий Колаковський — це великий сором, не читати його — це великий гріх. Ця книжка покликана позбавити пересічного інтеліґентного українського читача одразу від одного й другого», – пише в передмові до книжки професор Ярослав Грицак.
Своє призначення польський іронічний філософ Лєшек Колаковський бачив у тому, щоб бути блазнем при жерцях — тих, хто проголошує великі універсальні теорії. Гумор — це найлегший і найпереконливіший спосіб зізнатися в недосконалості людської натури. А для нас, українців, ця книжка важлива тому, що ми мали одну з найтрагічніших історій і досі не можемо її подолати. Після прочитання цієї книжки, до якої ввійшли найкоротші і найсмішніші есеї Колаковського, ваші уявлення про чесноту бути послідовним зміняться докорінно, адже лише завдяки непослідовності тримається людський рід.
До видання цієї книжки, окрім упорядника, автора передмови і приміток Ярослава Грицака та перекладача і співавтора приміток Богдани Матіяш, долучилися також українські та польські інтелектуали Роман Шпорлюк, Адам Міхнік, Збіґнєв Ментцель, Анджей Менцвель, а також дружина філософа Тамара Колаковська.
Проект здійснено за підтримки Польського Інституту в Києві.
Звертаємо увагу, що вхід на презентацію за умовами креативного простору «Часопис», коштуватиме 30 грн за першу годину та 15 грн – за кожну наступну. Кава, чай, солодощі, wi-fi – за рахунок закладу.
Обов’язкова реєстрація: 067 2475960 (Тетяна).
5 листопада (понеділок) 17:00
м. Київ, вул. Льва Толстого, 3
Все чудово. Але чому “неконсеквентності”? Чому не “непослідовності”?
Про те, чому “неконсеквентності”, в передмові до книжки пише Ярослав Грицак, то його візія, і він її обґрунтовує. А однойменний есей у книжці зветься “Похвала непослідовності” (така візія перекладачки), і всюди в книжці вжито саме це слово – “непослідовність”.
Мусило ж бути в цій книжці трохи непослідовного — навіть із уживанням цих двох слів. То навмисно так.
Неадекватне вживання польського слова замість українського не може розглядатися як точка зору, а лише як помилка перекладача. Така правда. За переклад несе відповідальність перекладач, а не упорядник збірки, та й ще без відповідної освіти.
пане Анатолію,
дякую за Ваш добрий коментар.
Не знаю, чи аж так мушу відповідати за назву книжки і не певна, що мусила впертися і не дозволити – за пропозицією Ярослава Грицака – назвати її саме так, як вона зветься (тим більше, що ця книжка – його давня ідея і мрія). Не дуже це собі уявляю. Але якщо матимете охоту, можете подискутувати безпосередньо з Грицаком, чому є, як є, і чому ми з ним не побилися через назву, хоч і справді по-різному її бачили.
Ось що він написав у передмові з цього приводу:
«впродовж усього тексту книжки Богдана перекладала польське слово niekonsekwencja як «непослідовність», натоміть вона згодилася на мою пропозицію, щоб у титулі книжки воно перекладалося як «неконсеквентність» — так, як, думаю, вживали би його українські інтелектуали, ровесники Колаковського і старшого покоління, виховані (такі, як Франко) в латинській традиції гімназійної освіти».
А за ремарку про освіту теж дякую – вона славна.
Богдано,
Ярослав Грицак написав відверту дурницю. Колаковський народився 1927 року. Хто з українських інтелектуалів його ровесників міг встигнути отримати гімназійну освіту в Галичині до початку війни 1939 року, а тим більше в решті України?
Міфотворчість гарна справа, але треба ж і міру знати. Мене, як мовознавця, вживання польського слова замість українського ніяк не може переконати. І думаю, що на багатьох це справить негативне враження, незалежно від інтенцій упорядника. Як і вживання Грицаком польського слова титул, замість назва. Все це свідчить про його недостатнє володіння українською.
Грицак кайфує від всього польського. Ви цього не знали?
Відверту дурницю пишете Ви: покоління стосується не всіх людей, які родилися одного й того самого року – а ті, які родилися впродовж певного проміжку, 10-20 літ, і яких поєднує спільний досвід. У випадку Колаковського, його поколінням є ті молоді люди, які родилися під час або в перше десятиліття після першої світової війни, які доходили віку у міжвоєнну добу, а дозрівання припало на другу війну і післявоєнні роки. Однією з обєднуючих рис цього покоління: гімназіальна освіта з сильним наголосом на німецьку й античні мови. Дехто з них кінчив гімназію до війни, молодші – Осадчук, Пріцак, Лисяк-Рудницький, (Ігор) Шевченко – в українаському випадку – перескочили матуру і довчалися у німецьких університетах, у Берліні чи Празі. У Львові я застав ще у 1980-1990-х р. декількох людей, котрі на відміну від Осадчука та ін, не виїхали і залишилися. Одним з них був Ярослав Дашкевич. Для всіх цих людей, слово “неконсектвентність” – так саме природне, як й їхнє знання мов. Кажуть то саме про покоління Зерова у Києві.
В Україні виросло уже декілька поколінь таких людей, як Ви, відтяте від античних мов, для яких слово “конесквентність” – полонізм. Але не поширюйте досвід свого покоління на всю українську традицію.
Пане Ярославе, Ваші розважанні якраз і свідчать про брак мовної освіти. Слово є полонізмом чи германізмом незалежно від сприйняття. Це обєктивний факт. Я розумію, що у Вашому рідному галицькому селі вживають багато полонізмів і ви цього не відчуваєте. але це Ваша проблема. Вивчити українську мову ніколи не пізно. А то Ви явно уявили себе месією, який рече безпомильні істини.
Вирішили трошки “поумничать”. А вийшло…
Це прекрасна новина. Маю один збірник праць Колаковського українською, і буду щасливм мати ще один.
Як я і думав. Нова збірка Колаковського, схоже, не полишила межі Києва, і в мене її не буде. Сумно це.
Дайте свою адресу, я постараюся Вам вислати – моя:
П.С, Надіюся, що Ви інтнелігентна людина, і фразу про те, шо я “кайфую” від усього польського” сказали для красного слівця? І що Ви свідомі того, слово “неконсеквентність” набагато старше за польську мову?
Для пана (чи пані?) AI !
“КОНСЕКВЕНТНОСТЬ (лат.). Последовательность в понятиях и поступках.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н., 1910.”
Можна передивитися ще цілу купу словників – і всюди пишуть про ЛАТИНСЬКЕ походження слова і жодного разу про польське чи німецьке.
Стосовно вашої зауваги: “Пане Ярославе, Ваші розважанні якраз і свідчать про брак мовної освіти” – скопіювала спец. для вас з Вікі про Грицака: “український науковець, історик і публіцист. Доктор історичних наук, професор Українського Католицького Університету. Директор Інституту історичних досліджень Львівського державного університету, гість-професор (1996–2009) Центральноєвропейського університету у Будапешті, Перший віце-президент Міжнародної асоціації україністів. Співредактор наукового річника «Україна модерна», член редакційної колегії часописів Ab Imperio, Критика, Slavic Review, член наглядової ради журналу Harvard Ukrainian Studies. Почесний професор НаУКМА.”
Як йому пощастила цього всього досягти, маючи брак, як ви пишете, мовної освіти? :):):)