«В час мого скону / Не закривайте балкона»
Микола Лукаш — мій хрещений батько. Я й досі не можу написати був, бо він лишатиметься моїм хрещеним завжди – і в кращому зі світів […]
Микола Лукаш — мій хрещений батько. Я й досі не можу написати був, бо він лишатиметься моїм хрещеним завжди – і в кращому зі світів […]
Споруджуючи палац для дружини, Сусаноо склав перше танка, започаткувавши японську поезію. Класичне танка являє собою п’ятивірш зі сталою кількістю складів у кожному рядку (відповідно 5-7-5-7-7). […]
Від редакції. Пропонована стаття одесита Миколи Суховецького – це його полеміка з харків’янином Ігорем Бондарем-Терещенком, власне – з його побіжними оцінками й характеристиками, що стосуються українських діячів кінця ХІХ ст. – 1900-1920-х рр. (див.: Ігор Бондар-Терещенко. Де його обличчя, або «Слобідська» ментальність як історико-літературний феномен).
У мене давно був готовий матеріал про нього, — на випадок, якби він отримав Нобелівську премію, на яку його висували щорічно. Бо публікувати матеріал про дуже масштабного, проте, з іншого боку, майже невідомого в Україні автора приводу не було. Нобелівської премії найбільший письменник Фламандської Бельгії так і не отримав. А приводом кількаденної світової уваги до нього стала його смерть.
Якщо дивитися на сучасну білоруську літературу з Києва, важко не погодитися з Олександром Ірванцем: справді, маючи щастя читати твори винятково цікавих білоруських авторів, можна лише здогадуватися про існування іншої білоруської літератури.
Олег Коцарев сам називає свою статтю «Інтернету нема (у літературі;)» дещо провокативною. І, водночас, він таки цілком серйозно стверджує, що «інтернет не став ґрунтом, на якому в літературі виростають нові ідеї та конструкції». Давайте спробуємо пошукати їх там ретельніше.
Прозовий доробок Василя Портяка — всього дві невеликі новелістичні збірки: «Крислачі» (1984) і «У снігах» (2006). Між ними, як бачимо, цілих 22 роки.
Від редакції. Розмову про проблеми, порушені учасниками круглого столу («Український переклад сьогодні: стихія проти системи?»), продовжує Дмитро Дроздовський.
Того дня, коли стало відомо, що помер Павло Загребельний, мені зателефонувала із Запоріжжя моя однокурсниця, і, пересвідчившись, що «це -правда», розповіла, як свого часу завдяки […]